15. Худ. Конфлікт. Типи конфліктів.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями. Залежно від динаміки зародження, визрівання, розгортання, загострення і розв’язання К. виділяють компоненти сюжету (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка). Види К. за тематикою (виробничі, політичні, побутові, національні, морально-етичні), типовістю (типові, нетипові), питомою вагою у структурі твору (головні, другорядні), за сферою побутування (зовнішні, внутрішні), за гранями духовного світу (конфлікт між розумом і почуттям, обов’язком і честю), за приматом біологічного і соціального в людині (сексуальні потяги, фізіологічні

потреби, моральні норми, політичні догми). Різниця у поданні конфлікту: в епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, а в драматичному конфлікт представлений реципієнту.

16. Сюжет- перебіг дії та послідовність її розвитку, що служить у творі формою розгортання й конкретизації його фабули. Фабула — це те, що існує в сюжеті, але повністю з ним не збігається. Так, фабула може передувати творові у вигляді тієї абстрагованої від нього події, що мала чи теоретично могла б мати місце в чиємусь житті. «Фабула — це ланцюжок дій і змін, представлений у творі, але мислимий як зовнішнє, що могло б відбуватися в реальності за межами твору. Сюжет — це той же ланцюжок дій та змін, але взятий в авторському висвітленні, у розвиткові авторського погляду від початку і до кінця твору.Критерій розмежування — можливість або неможливість переказу», «фабула — це те, що піддається переказу. Сюжет — це мета автора, а фабула — засіб досягнення цієї мети». Якщо фабула є схемою сюжету, то сюжет є максимальною конкретизацією цієї схеми, але при цьому не простим її нарощуванням або поширенням. Проста розробка схеми, крім її деталізації та ускладнення, нічого не дає. сюжет відноситься до фабули приблизно так, як живий організм до свого скелета.

17. Композиція. Сюжетні й позасюжетні елементи композиції.

Композиція – побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у худ.-естетичну цілісність, зумовлену логікою змісту. Композиція скл. з 2 основних груп елементів: текстуальнихта надтекстуальних(заголовок, епіграф, пролог, епілог, передмова, післямова, дедикація). Група текстуальних елементів ділиться на 2 підгрупи: сюжетних(утв. подієвий каркас епічного чи драматичного твору, уповільнюють розвиток дії, це – ліричні або авторські відступами, літ-рно-філософські, публіцистичні роздуми, історичні сцени, екскурси в минуле, статичні описи) та позасюжетних елементів.

Одним з найбільш продуктивних композиційних чинників є сюжет. Цей найважливіший елемент худ. системи визначають як подію чи систему подій, покладених в основу епічних, драматичних чи ліро-епічних творів. Оскільки сюжет постає як певна послідовність чергування подій і ситуацій, то повинна існувати сила, яка надає йому динаміки, руху. Такою рушійною силою є конфлікт.

Експозиція – вихідна частина сюжету худ. твору, в якій стисло подається ситуація, що логічно випереджає зав'язку. Початок конфлікту, перше безпосереднє зіткнення сил, що дає поштовх наступному розвитку подій, фіксує зав'язка – епізод чи декілька епізодів, з яких починається дія твору. Саме зав'язка виявляє основні сили, що конфліктують, причини їх зіткнення, протилежність поглядів, інтересів, устремлінь.

Зіткнення протилежних сил поглиблюється у розвитку дії. Це основна частина сюжету, що змальовує загострення у стосунках конфліктуючих осіб, яке охоплює не лише головних а й другорядних дійових осіб. У розвитку конфлікту найяскравіше виявляються риси характерів персонажів, їх світорозуміння й життєва позиція.

Найдраматичніша точка твору- кульмінація. Це момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, момент вирішального зіткнення характерів, мить перелому в сюжеті, з якої починається розв'язка. Кульмінація стає найбільш складним випробовуванням для персонажів, котре вирішує їх майбутнє.

Розв'язка – це вирішення конфлікту, показ наслідків конфлікту, остаточне вирішення долі персонажів.

Позасюжетні елементи : Пролог – це вступна частина, в якій коротко викладаються розгорнуті далі події або зображується одна подія, яка проливає світло на основну дію, розкриває першопричини подальших колізій;Епілог – заключна частина твору, в якій ідеться про те, що сталося з персонажами після розв'язки, через деякий, іноді досить тривалий час. портрет;пейзаж;зображення обстановки;авторські відступи ліричного, історичного, філософського змісту.

18.Поняття худ. мови. Значення цього аспекту для вивчення творів красного письменства. Худ. мова — літературна, але не обмежується лише літературною. У своїх творах письменники використовують діалектизми, професіоналізми, архаїзми, слова у прямому і переносному значеннях. Вона містить оцінюючий елемент різного забарвлення: співчуття, зневагу, обурення, презирство, захоплення. Художня мова образна, емоційна, експресивна, відзначається лаконізмом, небагатослівністю. Красне письменство ХІХ століття поділяється на менші самостійні періоди: українська література перших десятиліть ХІХ століття; 40—60-і роки; 70—90-і роки, кінець ХІХ— початок ХХ століть. Кожен період характеризується своїми образами, проблематикою, жанровою і стилістичною своєрідністю, певними художніми здобутками. Українські митці орієнтувалися на передові філософські та естетичні ідеї, творчі шукання письменників Європи. Це засвідчує послідовне функціонування стильових течій у західноєвропейських та українській літературах: класицизму, сентименталізму, романтизму, реалізму, натуралізму, модернізму.