6.4 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно–енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно–каналізаційного господарства

Стан впровадження енергозберігаючих заходів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства дуже незадовільний. Так споживання електричної енергії підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства постійно зростає: у 2005 році – 4533,1 млрд. кВт^.год, що на 1,9 % більше, ніж у 2004 році.

Високі питомі витрати електроенергії на постачання 1м³ води та відведення 1м³ стоків, які в цілому по Україні складають: з водопостачання - 1,106 кВт^.год/м³ , з водовідведення - 0,571 кВт^.год/м³, що значно більші, ніж у європейських розвинутих країнах.

Системи централізованого водопостачання та водовідведення, збудовані десятки років тому, характеризуються високою енергозатратністю, значними втратами води, моральною та фізичною зношеністю. Чверть водопровідних очисних споруд і кожна п'ята насосна станція (у вартісному виразі) відпрацювали нормативний термін амортизації. Фактично амортизовано 70% насосних агрегатів, з яких 40 відсотків потребує заміни.

У 2005 році протяжність аварійних комунальних водопровідних мереж становить 49,5 тис. км при загальній протяжності 130,9 тис. км.

Із загальної протяжності комунальних мереж каналізації, яка в 2005 році склала 38,6 тис.км, аварійними є 12,3 тис.км, або майже 32%.

Втрати питної води під час її транспортування та розподілу в середньому по країні щорічно збільшуються і складають 32% при 31,6% у 2004 році.

Це свідчить про те, що заходи з енергозбереження не носять комплексного цілеспрямованого характеру. На більшості підприємств бізнес-плани їх розвитку відсутні або малоефективні та майже у всіх містах немає інвестиційних та інноваційних проектів, які могли б розглядатися потенційними інвесторами.

Відповідно до завдань Галузевої програми енергозбереження станом на 1 січня 2006 року в житловому фонді встановлено 84861 од. із запланованих 136336 од. будинкових лічильників холодної води, що складає 62,3%.

Крім того, підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства не забезпечено в повному обсязі облік води, що призводить до приховування реальних обсягів її видобування, підготовки та транспортування та не дає можливості визначити фактичні питомі витрати електроенергії на виробництво 1 м³ води.

Реалізація заходів з енергозбереження гальмується через відсутність фінансових ресурсів.

Заходами з енергоресурсозберження на підприємствах водопровідно–каналізаційного господарства є:

• впровадження приладів обліку води на всіх етапах її добування, транспортування та реалізації споживачам;

• заміна аварійних мереж, їх безтраншейна санація;

• відновлення, реконструкція насосного обладнання, очисних споруд;

• зонування водопровідних систем, впровадження регуляторів тиску;

• встановлення економічно та технічно обґрунтованих нормативів використання води на виробничі потреби;

• розвиток вітчизняного виробництва занурювальних каналізаційних насосів, флокулянтів, коагулянтів тощо;

• впровадження тиристорного регулювання частоти обертання приводів насосних агрегатів;

• рекуперація метану та використання біогазу очисних споруд як нетрадиційного палива;

• диспетчеризація та автоматизація технологічного процесу;

• впровадження нових конструктивних рішень та споруд для очистки питної та стічних вод;

• впровадження автоматичних клапанів (вантузів);

• заміна фільтросних пластин на аератори з поліетиленових труб;

• регулювання подачі повітря з урахуванням кількості та якості стічних вод, які надходять в очисні споруди;

• очищення водопровідних мереж від замулювання та біологічних обростань з метою оновлення їх пропускної здатності.