
- •Методичні рекомендації оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти на підприємствах житлово-комунального господарства
- •1 Загальні положення
- •2 Нормативні посилання
- •3 Терміни та визначення понять
- •4 Позначення та скорочення
- •5 Стан законодавчого забезпечення інноваційної діяльності та передумови проведення заходів по енергоресурсозбереженню
- •6 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно–енергетичних ресурсів
- •6.1 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно–енергетичних ресурсів на підприємствах з утримання житлового фонду
- •6.2 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно–енергетичних ресурсів на теплопостачальних підприємствах
- •6.3 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів на теплових мережах систем централізованого теплопостачання при їхньому ремонті і заміні
- •6.4 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів зі зменшення втрат паливно–енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно–каналізаційного господарства
- •7 Фінансування робіт з енергоресурсозбереження
- •8 Розрахунок економії паливно-енергетичних ресурсів
- •9 Показники економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти
- •9.3.2 Щорічні поточні витрати
- •Існують енергозберігаючі заходи з мінімальними щорічними капітальними втратами, наприклад:
- •9.3.3 Амортизаційні відрахування
- •9.4 Доходи
- •9.5 Нормативний коефіцієнт ефективності
- •10 Розрахунки критеріїв оцінки економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючи проекти
- •11 Вибір критерію та прийняття рішення щодо впровадження енергозберігаючих проектів
- •12 Аналіз можливих ризиків і похибок розрахунків економічної ефективності впровадження енергозберігаючих проектів
- •Додаток а перевод показників паливно-енергетичних ресурсів в умовне паливо
6.3 Рекомендації щодо впровадження енергозберігаючих заходів на теплових мережах систем централізованого теплопостачання при їхньому ремонті і заміні
Теплові мережі є самим "вузьким місцем" централізованого теплопостачання, через яке втрачаються всі його потенційні й фактичні переваги й вся економія від комбінованого вироблення теплоти і електроенергії на ТЕЦ. Витоки теплоносія перевищують норми, прийняті в інших країнах, у сотні разів, теплові втрати через ізоляцію вище в декілька разів.
Якість теплових мереж багато в чому визначає вартість теплопостачання. Зараз досить висока надійність теплопостачання досягається за рахунок регулярної заміни трубопроводів і великої кількості аварійних служб у кожному підрозділі.
Заміна трубопроводів повинна виконуватись виключно з використанням новітніх попередньо ізольованих труб. Повинно бути розірвано порочне коло, що приводить до постійного подорожчання витрат на теплопостачання, коли низька якість перекладки теплових мереж визначається недостачею коштів через необхідність великого обсягу заміни корозійних трубопроводів, а малий термін служби і відповідно великий обсяг заміни визначається низькою якістю перекладки й відсутністю засобів на заходи щодо продовження ресурсу.
Перше, що зробили на теплопостачальних підприємствах колишніх країн Центральної Європи і Прибалтики після переходу до ринкових відносин - осушили канали всіх теплових мереж. Із всіх можливих технічних заходів щодо зниження витрат ця виявилася самою економічно вигідною.
Досвід Проблемного інституту нетрадиційних енерготехнологій та інжинірінгу по проведенню енергоаудиту комунальних теплопостачальних підприємств показав, що ця проблема надзвичайно актуальна й для України. Є міста, в яких практично вся теплова мережа лежить у воді, приводячи до різкого збільшення тепловтрат понад проектні нормативи й сприяючи її корозійному руйнуванню.
Кардинальне поліпшення якості заміни теплових мереж і відповідного поліпшення їх ефективності повинне здійснюватися за рахунок:
- попереднього обстеження ділянки, що перекладається, з метою визначення причин невитримування нормативного терміну служби й підготовки якісного технічного завдання на проектування;
- обов'язкової розробки проектів капітального ремонту з обґрунтуванням прогнозованого терміну служби;
- незалежної приладової перевірки якості прокладки теплових мереж;
- введення персональної відповідальності посадових осіб за якість прокладки.
Висока якість перекладки теплових мереж веде до подорожчання робіт. У той же час, крім очевидної економії в майбутньому за рахунок великого терміну служби й менших витрат на усунення аварій, якісна теплова мережа має значно менші теплові втрати, що дозволяє відразу одержати значну економію.
Найбільший економічний ефект від зменшення теплових втрат може бути досягнутий на теплових мережах малих діаметрів через більшу питому поверхню трубопроводів.
Тип прокладки повинен визначатися умовами ділянки, причому не обов'язково це повинні бути ППУ-трубопроводи безканальної прокладки. Використання існуючих каналів не вимагає витрат на організацію перетинань із іншими комунікаціями; зменшує напруги в металі трубопроводів через можливість вільного їхнього розширення; охороняє трубопровід від перенапруг й ушкоджень при розкопках інших комунікацій; запобігає викиду теплоносія на поверхню землі при розриві трубопроводів. Там, де можна доступними засобами забезпечити відсутність у каналах вологи, нема рації від них відмовлятися. А там, де усунення затоплення каналів економічно недоцільно, повинні застосовуватися методи безканальної прокладки з попередньо ізольованих труб.
З огляду на меншу глибину залягання таких трубопроводів і можливість небезпечного для життя людей викиду гарячої води, повинні використатися всі можливі дублюючі методи захисту від корозії. Необхідно вивчити досвід нафтовиків і теплопостачальних підприємств Західної України, що давно використовують трубопроводи в пінополіуретановій (ППУ) ізоляції з подвійним ступенем захисту від корозії - зовнішня поліетиленова оболонка й антикорозійне покриття безпосередньо труби. Кількість ушкоджень трубопроводів у ППУ-ізоляції підтверджує необхідність такого кроку, тим більше ціна трубопроводу не збільшується, тому що при їхньому виробництві ліквідуються дорогі операції випалу й дрібеструминної обробки труби.
Повинні бути змінені пріоритети у витраті коштів, більша частина яких витрачається сьогодні на заміну ділянок теплових мереж, де були розриви труб у процесі експлуатації або літнього обпресування, на запобігання утворення розривів шляхом контролю швидкості корозії труб і вживання заходів по її зниженню.
Слід враховувати що :
1. За термін служби труб у ППУ-ізоляції економія від їхнього застосування перевищує первісне подорожчання в 3-6,5 разів.
2. Співвідношення вартості звичайної заміни труб у прохідних каналах і прокладки труб у ППУ-ізоляції змінюється від 2,15 на малих діаметрах до 1,36 на діаметрі 300 мм у першу чергу через застосування на малих діаметрах дорогих пластикових труб.
3. Основна економія при застосуванні труб у ППУ-ізоляції отримується за рахунок зниження теплових втрат на 70-80 % від загальної економії. Економія від запобігання передчасної перекладки на малих діаметрах несуттєва.
4. Економія від застосування труб з якісною ізоляцією найближчим часом буде збільшуватися по наступних причинах:
- установка приладів обліку в житлових будинках;
- збільшення вартості палива, а отже, тепловтрат;
- введення значних штрафних санкцій за відключення теплопостачання, у тому числі для літніх випробувань.
5. Середнє зниження втрат крізь ізоляцію і з витоками на теплових мережах через поліпшену ізоляцію і випрямлення трас становить 2 Гкал/м у рік, що відповідає потужності теплоджерела в 1 Гкал/год. При дефіциті потужностей це відповідає зменшенню капітальних витрат в 0,6 млн. грн, або 0,6 тис. грн/м. Вся ця економія досягається тільки у випадку якісної прокладки труб у ППУ-ізоляції.
При цьому особливу увагу слід звертати на якість труб, що укладають, і якість виконання робіт.
6. Вартість будівництва теплових мереж можна значно знизити, закуповуючи труби у ППУ-ізоляції не через підрядників, а через відкритий тендер на річний обсяг поставок.
7. Строк повернення кредитів на подорожчання будівництва при врахуванні тільки ефекту від зниження теплових втрат становить від 7 до 10 років, при обліку ж всіх загальносистемних факторів окупність не перевищує 2-3 років.