9 Показники економічної ефективності інвестицій в енергозберігаючі проекти

9.1 Оцінка доцільності інвестицій в енергозберігаючі заходи може бути різносторонньою і базуватися на різних критеріях. У будь–якому випадку найчастіше має місце ситуація, коли треба спочатку провести попередню оцінку доцільності інвестування, спираючись на наявний досвід реалізації проектів-аналогів, а вже після цього витрачати кошти на більш прискіпливі розрахунки, які, як правило, потребують додаткових витрат в проектно-кошторисні роботи, маркетингові дослідження тощо.

Одним із економічних параметрів для попередньої оцінки енергозберігаючих інвестицій, який може обійтися без прогнозу цін на енергію у майбутньому, є дуже наглядна величина "ціна за 1 збережену кВт-год теплової або електричної енергії". Для цього додаткові капітальні витрати та додаткові витрати, що виникли у зв'язку з прове­денням енергозберігаючих заходів, розкладаються на вартість зекономленої енергії. Захід з енергозбереження є еко­номічно рентабельним у разі, якщо ціна на зекономлену енергію, завдяки проведенню цього заходу, буде нижчою, ніж (майбутня, розрахована на строк життєдіяльності заходу) ціна на енергію, в основу розрахунку якої покладена вартість кВт/год.

При можливості реалізації декількох варіантів проекту з практично однаковими показниками енергоефективності, їх порівняльний аналіз здійснюється через зіставлення величини загальних коштів, розрахованих за допомогою методу капіталізованої вартості або ануітетного методу. Варіант, при яко­му буде отримана найменша величина загальних коштів, і буде найбільш економічним.

9.2 Економічна ефективність впровадження енергозберігаючих проектів оцінюється такими показниками:

• прибуток;

• рентабельність;

• період повернення капіталу;

• приведені витрати.

Якщо реалізація енергозберігаючих проектів здійснюється понад рік, використовується метод дисконтування, менше року – простий метод без врахування фактору часу.

9.2.1 Прибуток

Головним критерієм оцінки економічної ефективності впровадження енергозберігаючого проекту є прибуток, одержаний підприємством за рахунок його реалізації П_еt. Тобто із загальної величини виділяється та частина прибутку, зміна якої зумовлена впровадженням енергозберігаючого проекту:

П_еt = П_t – П_ot, (9.1)

де П_t і П_ot – показники прибутку у t-му році з реалізацією та без реалізації енергозберігаючого проекту, що розглядається.

Прибуток за рахунок реалізації енергозберігаючих проектів у році t визначається як різниця витрат на один або декілька заощаджених енергоресурсів (В - паливо, В - електроенергію,  В - куповану енергію, В - воду тощо) та платежів за забруднення навколишнього середовища (В ) і суми поточних річних витрат, пов’язаних з придбанням, монтажем та експлуатацією устаткування:

П_еt = В + В + В + В + В – (В_t + E_н K_t), (9.2)

де В_t, K_t − поточні витрати (собівартість) в році t та капітальні вкладення, пов’язані з придбанням та монтажем енергозберігаючого устаткування.

В , В , В , В − величини цих витрат приймаються за даними бухгалтерського чи приладного обліку, або відповідно до паспортних характеристик обладнання, даних технологічного процесу, кошторисах тощо.

Розрахунок скорочення платежів за забруднення навколишнього середовища В виконується згідно ДСТУ 2155-93.

Е_н – норматив дисконтування. Величини Е_н приймаються різними у розрахунках економічного ефекту за окремими порівнюваними варіантами, а саме:

• дорівнює обліковій ставці НБУ в разі порівняння з варіантом розміщення коштів на депозитному рахунку;

• нормі амортизації в разі порівняння варіантів з різними обсягами капіталовкладень;

• Е_н = 0,1 під час приведення капітальних вкладень за різними роками до розрахункового.

9.2.2 Рентабельність впровадження енергозберігаючих проектів

Рентабельність впровадження енергозберігаючого проекту R (проста норма прибутку) харак­теризує віддачу на інвестиційну грошову одиницю і є відношенням поточного річного прибутку П_et, за рахунок реалізації енергозберігаючого проекту до величини капітальних вкладень на його реалізацію:

R = П_et /К, (9.3)

де К − капітальні вкладення на впровадження енергозберігаючого проекту, грн.

Цей критерій інвестор порівнює з прийнятною для нього нормою прибутку (тобто часткою капітальних вкладень, яка повертається щороку у вигляді прибутку). Для різних підприємств житлово-комунального господарства під час впровадження різних енергозберігаючих проектів норма прибутку може відрізнятися.

Показник рентабельності використовується для оцінки економічної ефективності впровадження енергозберігаючих проектів з невеликою тривалістю будівництва (1-2 роки) та постійним річним прибутком, витратами і доходами.

Для енергозберігаючих проектів з тривалими термінами їх впровадження із динамічними та змінними (по роках) величинами доходів та витрат застосовується динамічний по­казник − дисконтована середньорічна рентабельність інвестицій R_д, що є відношенням суми дисконтованого річного прибутку П_дс до суми дисконтованих інвестицій в енергозберігаючі заходи:

R_д = П_дс / К_t /(1+ е)^t] (9.4)

Показники рентабельності призначені для оцінки загальної ефективності інвестицій. Зазначені вище критерії рекомендується використовувати для економічного порівняння альтернатив­них варіантів енергозберігаючих проектів.

Внутрішня норма рентабельності (або внутрішня норма прибутку) − це процент дисконтування, за якого інтеграль­ний дисконтований прибуток П_дс дорівнює нулеві. Її числове зна­чення відповідає граничному розміру нормативного коефіцієнта ефективності, за якого проект є вигідним.

Внутрішня норма рентабельності характери­зує рівень рентабельності інвестицій: проект є прийнятним, якщо ВНР перевищує мінімальну (фактичну або очікувану) процентну став­ку капіталу в країні (в межах 1015%).

Величина внутрішньої норми рентабельності впровадження енергозберігаючого проекту визначається методом ітерацій з рівняння:

П_дс = Д_t – В_t) / (1 + e)^t = 0 (9.5)

Критерій ВНР доцільно використовувати у випадках, коли норму дисконтування (нормативний коефіцієнт ефективності, норму прибутку) важко зада­ти однозначно (наприклад, у розрахунках на тривалу перспективу або в умовах різкої нестабільності економіки).

Критерій ВНР може використовуватись також при порівнюванні двох альтернативних проектів: при цьому у формулу (9.5) замість суми дисконтованих доходів і витрат одного проекту підставляється сума дисконтованої різниці доходів і різниці витрат (з відповідними знаками) проектів, які порівнюються. Під час порівняння двох економічно рівнозначних варіантів ВНР, яка відповідає нормі дисконтування, вигідною є: за меншої норми - більш капіталоємний варіант, за більшої норми - варіант з меншими капіталовкладеннями. Якщо розглядається декілька варіантів, то слід надати перевагу проектові з найбільш високою ВНР.

Критерій ВНР часто використовується в міжнародній практиці і може застосовуватись для оцінки ефективності проектів, які здійснюються за участю закордонних інвесторів.

3. Термін окупності впровадження енергозберігаючих проектів

За своїм економічним змістом термін окупності енергозберігаючого проекту – це час, за який кошти, витрачені на його впровадження, відшкодовуються за рахунок одержання додаткового прибутку від економії паливно-енергетичних ресурсів.

Для приблизної оцінки терміну окупності часто застосовують елементарний показник, який дорівнює оберненій величині рентабельності інвестицій, витрачених на впровадження енергозберігаючого заходу:

Т_ок = 1/R = К/П_t (9.6)

Цей показник використовується для попередньої оцінки інвестиційного проекту та вирішення питання про доцільність його подальшого, більш глибокого опра­цювання.

Термін окупності енергозберігаючого проекту застосовується як додатковий критерій ефективності спільно з іншими.

Вкладення інвестицій в енергозберігаючий проект можна вважати ефективним у разі, якщо термін окупності менший терміну його дії. Мірою ефективності вкладення інвестицій в енергозберігаючий проект М_є є відношення терміну його дії Т_д до терміну окупності Т_ок:

М_є = Т_д / Т_ок (9.7)

Використання цього критерію для оцінки порівняльної ефектив­ності декількох варіантів енергозберігаючих проектів не завжди дає коректні результати, тому що не враховуються можливі відмінності в прибутку за варіантами за межами періоду повернення. При однаковому терміні окупності інвестицій у два (чи більше) альтернативні енергозберігаючі проекти більш ефективним є вклад інвестицій в енергозберігаючий проект з більшим прибутком.

9.2.4 Приведені витрати

Приведені витрати В_п є сумою річних витрат (собівартості) і нормативного прибутку від енергозберігаючого проекту, тобто характеризують ниж­чу межу вартості, за якої здійснення інвестицій у його впровадження є рівноважним альтернативному вкладенню капіталу з нормативним коефіцієнтом ефективності без врахування фактора часу:

В_п = E_н К + В, (9.8)

де К − капітальні вкладення;

В – поточні щорічні витрати (включаючи амортизаційні відрахування на реновацію).

Критерієм економічної ефективності у порівнянні декількох енергозберігаючих проектів і вибору найбільш доцільного i-го варіанту є мінімум приведених затрат, який визначається за формулою:

В_п = E_н  Кⁱ + Bⁱ  min, (9.9)

Умовою економічної доцільності впровадження енергозберігаючих проектів є співвідношення:

В_пе  В_пб, (9.10)

де В_пе та В_пб – приведені витрати на впровадження існуючої, базової (В_пб) та нової альтернативної (В_пе) енергозберігаючої технології.

Оцінка порівнюваної очікуваної економічної ефективності визначається як різниця приведених затрат базового та енергозберігаючого варіантів, що порівнюються:

В_п = В_пб – В_пе (9.11)

Критерій мінімуму приведених затрат застосовується для порівняння альтернативних варіантів інвестицій у разі дотримання та­ких умов:

• усі варіанти заходів, що розглядаються, повинні забезпечувати рішення інженерної задачі і давати однаковий (кількісний і якісний) рівень надання послуг споживачу за весь період, що розглядається (для порівняння береться рівень надання послуг при використанні базової технології);

• доходи, надходження (заощадження коштів) у всіх варіантах ідентичні;

• всі варіанти зводяться до порівняного вигляду (відповідність нормативним документам, однаковий період часу, рівень цін тощо).

Приведені витрати не можуть використовуватися для оцінки загальної ефективності капітальних вкладень.

Критерій мінімуму приведених затрат доцільно застосовувати у випадках, коли порівнюються варіанти технічного рішення задачі, необхідність здійснення якої апріорно визначена, і не потрібна оцінка загальної ефективності інвестицій.

9.3 Головні складові витрат під час впровадження енергозберігаючих проектів

9.3.1 Капітальні вкладення

Капітальні вкладення визначаються сумою вартостей об’єктів, окремих елементів, робіт по спорудженню, модернізації, реконструкції існуючих технологій.

Капітальні вкладення мають такі основні складові (див. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87):

• науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи;

• будівлі і споруди, які вводяться знову;

• вартість землі;

• обладнання основне і допоміжне;

• пристрої, арматура, трубопроводи;

• прилади контролю і засоби автоматики;

• монтажні (демонтажні) роботи;

• перше наповнення робочими речовинами, маслом, теплоносієм, холодоагентом, антифризом та ін.;

• пусконалагоджувальні роботи, випробування;

• інші витрати.