59. Гендерний менеджмент: психологія взаємовідносин

Гендерні дослідження як важливий розділ сучасного суспільства вивчають соціальні і культурні відмінності в становищі і поведінці чоловіків та жінок у конкретному соціокультурному середовищі. Вони безпосередньо пов’язані з реалізацією прав людини. Проведення цих досліджень і розвиток гендерної культури сьогодні вкрай необхідні для України як передумови розвитку громадянського суспільства. Гендерні дослідження повинні торкатися не лише проблем жінок, але і проблем чоловіків, яких також велика кількість.

Гендерні відносини – це відносини між чоловіками та жінками в суспільстві, які розглядаються як на макрорівні (як представників гендерних груп), так і на мікрорівні (індивід, особистість). Взаємовідносини жінок та чоловіків – важливий фактор соціального розвитку, оскільки вони представляють собою дві найбільші соціально-демографічні групи.

За останні декілька десятиліть етичні та психологічні засади функціонування ділового життя зазнали серйозних змін. В першу чергу це стосується питання «ділової жінки». Ми стали свідками швидкого просування жінок на високі професійні пости в корпораціях та до числа власників компаній та фірм. Але проблема гендерної рівності ще далека до свого вирішення.

У свідомості суспільства, особливо чоловічої половини, існують стереотипи, які заважають реалізації ідеї гендерної рівності в діловій сфері. Серед них можемо виділити такі:

• небажання чоловіків допускати в діловий світ жінок:

• перешкоди кар'єрному зростанню за тендерним принципом;

• сприйняття жінки, яка займає керівну посаду, чоловіками-менеджерамн як конкурента:

• скептичне ставлення чоловіків-адміністраторів до жінок-менеджерів;

• надання переваги підлеглими чоловікові в ролі боса;

• засудження жінки-менеджера зі сторони близьких, друзів та інших жінок;

• наявність гендерних конфліктів в організації, які викликані тим. що чоловікн-підлеглі не визнають за жінкою права керувати, оскільки вона жінка;

• більші можливості у чоловіків знайти добре оплачувану роботу;

• нав'язування жінкам мускулінного ділового стилю:

• наявність сексуальних домагань на роботі з боку чоловіків щодо жінки та ін.

Гендерні стереотипи є явищем культурного порядку та формуються під впливом історичних умов. Гендерний стереотип має соціальну природу, є продуктом соціально-культурних норм та очікувань. Такі характеристики змінюються з часом та залежно від країни її культурного, економічного, політичного, ідеологічного середовища.

Загальним напрямком перших досліджень є пошук статевих відмінностей за певними характеристиками у контексті загальної теорії статевої диференціації і статевих ролей. Надалі з'явилися дослідження, що пояснюють природу статево-рольової стереотипізації з огляду теорії каузальної атрибуції, теорії соціальної ідентичності, функціональної теорії атитюдів.

Встановлено, по-перше, що типово чоловічий образ – це перелік рис, пов'язаний із соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю й ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні і комунікативні уміння, теплоту й емоційну підтримку. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінних рис отримує вже негативно забарвлену оцінку: типово негативними якостями чоловіків є брутальність, авторитаризм, зайвий раціоналізм тощо, жінок – формалізм, пасивність, зайва емоційність.

По-друге, чоловікам приписується більше позитивних якостей ніж жінкам. І, нарешті, констатовано значну відповідність уявлень чоловіків типово чоловічим якостям, аніж жінок – жіночим.

Доволі поширеними є дослідження стереотипних уявлень про здібності чоловіків і жінок, їхньої компетентності в різних сферах діяльності і причинах їхніх професійних успіхів. Відповідно до теорії казуальної атрибуції успіх чи невдача у певній діяльності розуміється по-різному залежно від того, чи є ситуація несподіваною чи,навпаки, очікуваною. Очікуваному поводженню звичайно приписуються так звані стабільні причини, а несподіваному – нестабільні. Тому відповідно до статево-рольових стереотипів гарне виконання задачі, високий результат, досягнутий чоловіком найчастіше пояснюється його здібностями (приклад стабільної причини), а такий саме результат, досягнутий жінкою, пояснюється її зусиллями, випадковою удачею чи іншими нестабільними причинами.

Для чоловіків притаманним є розрахунок, зіставлення фактів, логічний аналіз і раціональний підхід. У жінок своя жіноча логіка, яка відрізняється інтуїцією, ситуаційністю, асоціативністю.

Рисами жіночого характеру є добродушність, м'якість, висока чутливість. емоційність. Властивості характеру чоловіків - самостійність, надійність, схильність до ризику, твердість.

Чоловіки цінують у собі ділові якості, інтелект, мужність. Для жінок важливим є позитивна оцінка їх зовнішності, жіночості, емоційності.

Оскільки жінки більш емоційні, ніж чоловіки, вони частіше бувають “конфліктоносіями". До конфліктності також приводять максималістські судження жінок, що теж проявляються частіше, ніж у чоловіків.

З іншого боку, наведені властивості жінок дозволяють їм краще розуміти інших людей, проявляти до них співчуття. Жінки більш уважні до дрібниць, деталей, але узагальнення, висновки - не завжди їх сфера. Відмінністю також є те, що у чоловіків, краще ніж у жінок, розвинута просторова уява.

Тому для попередження можливого виникнення ситуацій, які можуть викликати етичні порушення, для створення сприятливої моральної атмосфери потрібно враховувати психологічні особливості представників різних статей.

Проте в сфері ділового етикету існує ряд рекомендацій, що є результатом того, що в деяких випадках перевага віддається жінці:

• жінка перша подає руку для рукостискання;

• жінці рекомендують чоловіка, а не навпаки;

• в службовому автомобілі жінка займає більш почесне місце і першою сідає в автомобіль;

• в службовому приміщенні жінка може прийняти допомогу чоловіка (з урахуванням його більшої фізичної сили) при необхідності пересунути чи перенести меблі або якесь важке обладнання;

• чоловік поступається жінці дорогою.

Багато чоловіків і жінок все ще не знають деяких тонкощів взаємин між собою і тому допускаються помилок ділового етикету. Так на цю проблему звертає увагу у своїй книзі “Бізнес-етикет" Сабат Енн Мері.

Помилки чоловіків:

• звертання до жінок-колег зі словами “дорогуша”, “любочка”;

• манера торкатися жінок-колег руками;

• виключення жінок з “кола старих добрих друзів”.

Помилки жінок:

• при відповіді на телефонний дзвінок називати тільки своє ім'я;

• хіхікати, щоб заповнити паузу;

• вести себе не так само дружелюбно з дружинами чоловіків-колег, як з самими колегами:

• використовувати на робочому місці ненормативну лексику;

• телефонувати під час роботи у особистих справах.

Таким чином, належність до тієї чи іншої статі накладає на суб’єктів ділових стосунків додаткові обов’язки з дотримання норм ділового етикету.

Отже, особливо важлива роль в формуванні культури гендерних відносин повинна лягати на інститути соціалізації особистості: на сім’ю, школу, вищі навчальні заклади, засоби масової інформації. Що стосується вищих закладів освіти, то вони не повинні бути в стороні від цієї проблеми. Необхідно запроваджувати в навчальні програми підготовки фахівців курсів з психології гендерних відносин; проводити соціально-психологічні тренінги по корекції гендерних стереотипів, по формуванню реального представлення про відмінності між статями, про проблеми як жінок, так і чоловіків; проводити просвітницьку роботу щодо особливостей впровадження гендерної політики в сучасному українському суспільстві.