9. Внесок Анрі Файоля в суч.Си-му поглядів на менедж.Персоналу

Анрі Файоль (1841-1925) був за освітою гірським інженером. Будучи французом за походженням, він все життя пропрацював у французькому гірничо-металургійному синдикаті компанії «Комамбо», спочатку на посаді інженера, а потім - в головному управлінні.

Файоль вперше запропонував розглядати власне управлінську діяльність як самостійний об'єкт дослідження. Він виділив п'ять основних елементів, з яких, на його думку, складаються функції адміністрації: прогнозування, планування, організація, координування і контроль.

Він стверджував, що адміністративні функції існують на будь-якому рівні організації і їх виконують до певної міри навіть робітники. Тому чим вище рівень організаційної ієрархії, тим вище адміністративна відповідальність, і навпаки.

Файоля називають батьком сучасної теорії менеджменту за те, що він був першим, хто піднявся над рівнем заводського цеху, узагальнив принципи і мистецтво управління адміністрації в цілому.

Файоль розглядав підприємство як замкнуту систему управління. Основну увагу він приділяв внутрішнім можливостям (умовам) підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок вдосконалення процесу управління. Файоль сформулював 14 принципів, які, на його думку, застосовні до будь-якої адміністративної діяльності : 1.) Розподіл праці 2.) Повноваження і відповідальність 3.) Дисципліна 4.) Єдиноначальність 5.) Єдність напряму (дирекції). 6.) Підпорядкованість особистих (індивідуальних) інтересів загальним. 7.) Винагорода персоналу, тобто ціна послуг, що надаються. 8.) Централізація 9.) Скалярний ланцюг (ієрархія). 10.) Порядок 11.) Справедливість. 12.) Стабільність робочого місця для персоналу 13.) Ініціатива. 14.) Корпоративний дух.

Файоль досяг популярності завдяки своїм ідеям, які, однак, були прийняті надто пізно. Лише в 1916 було опубліковано працю Файоля "Основні риси промислової адміністрації - передбачення, організація, розпорядництво, координування, контроль". Ця праця - основний внесок Файоля в науку про управління.

10.Теорія бюрократичної організації Макса Вебера.

Згідно раціональній теорії бюрократії М.Вебера, розрізняється два її типи: традиційна “патрімоніальна” і сучасна раціональна. Переважною сферою впливу патрімоніальної бюрократії є царина державного управління, а її метою – збереження традиційних структур суспільного життя. Вона обмежена традиційними цінностями і несе ознаки ірраціональності. Натомість, доменом раціональної бюрократії, яка формується в Новий час, була сфера приватно-господарчої діяльності, перш за все внутрішньогосподарська діяльність великих промислових підприємств. Її метою було забезпечення суто формальної ефективності виробництва, тому, виходячи з міркувань доцільності, вона не була обтяжена ніякими традиційними цінностями.

Раціональна бюрократична організація характеризується:

- фективністю, яка досягається завдяки чіткому розподілу обов’язків між членами організації, що дає можливість використовувати висококваліфікованих спеціалістів на керівних посадах;

- суворою ієрархічністю влади, що дозволяє вищим посадовим особам здійснювати контроль за виконанням завдань підлеглими;

- формально встановленою і чітко фіксованою системою правил, які забезпечують одноманітність управлінської діяльності і застосування загальних інструкцій до окремих випадків в найкоротший термін;

- безособовістю адміністративної діяльності і емоційною нейтральністю стосунків, що виникають між функціонерами організації, де кожен має виступати не як індивід, а як носій соціальної влади, уособлення певної посади.

Обидва типи бюрократії справляють взаємний вплив, проникають у суміжні області. Так, відбувається часткова раціоналізація державної бюрократії, що підвищує ефективність державного управління. З іншого боку, і приватно-господарська бюрократія частково ірраціоналізується під впливом традиційної.

Отже, у розумінні М.Вебера поняття бюрократії є близьким до поняття управління взагалі, а не поганого управління, як це склалось у нас. Втім, навіть у такому широкому розумінні бюрократія не співпадає з управлінням – по-перше, там, де в будь-якому управлінні присутні елементи самоуправління; по-друге, там, де бюрократизм обмежується політичним лідерством.