3. Мінеральні води.

Мінеральні води — природні і штучні води, які містять підвищену кількість (у порівнянні з прісними) солей, газів, органічних речовин і які володіють специфічними властивостями (температура, вміст біологічно активних компонентів, радіоактивність і ін.), що викликають їх лікувальну дію. Для лікувальної мети використовують переважно мінеральні води з бурових свердловин, які забезпечують постійність їх дебіту (кількості води, що виливається за певну одиницю часу), хімічного складу, а також захищають ці води від забруднень . Для попередження виснаження і забруднення джерел мінеральної води встановлені зони санітарної охорони курортів.

Для лікування поза курортами широко використовують мінеральні води розлиті у пляшки. На післярадянській території розрізняється більше 100 видів лікувальних і лікувально-столових мінеральних вод. Розливання цих вод здійснюється на спеціалізованих заводах і цехах підприємств харчової промисловості. Налиту у пляшки воду насичують вуглекислотою; вона повинна бути безбарвною, без запаху і постороннього присмаку. Пляшки з мінеральною водою зберігають у горизонтальному положенні у прохолодному місці.

За мінералізацією (загальна кількість розчинних у воді іонів і біологічно активних елементів, яка виражається у грамах на літр — г/л) розрізняють слабомінералізовані мінеральні води (2-5 г/л), середньомінералізовані (5-15 г/л), високомінералізовані (15-35 г/л), розсольні (35-150 г/л) і сильнорозсольні (вище 150 г/л).

Хімічний склад різних мінеральних вод.

За іонним складом мінеральні води ділять на хлоридні , гідрокарбонатні, сульфатні, натрієві, кальцієві і магнієві. У залежності від газового складу і наявності специфічних елементів розрізняють мінеральні води карбонатні, сульфідні (сірководневі), бромідні, йодидні, залізовмісні, радіоактивні (радонові) і ін. Мінеральні води бувають холодні (20⁰), теплі (20-35⁰С), гарячі — термальні (35-420) і дуже гарячі — високотермальні (вище 420).

Мінеральні води використовують для так званого питного лікування і для ванн, купань, душів, які проводяться у бальнеологічних лікарнях і у лікувальних басейнах, а також для інгаляцій і полоскань при захворюваннях носоглотки і верхніх дихальних шляхів, для зрошень при гінекологічних хворобах, для промивань, головним чином при захворюваннях органів травлення, порушення обміну речовин і ін.

Ефект від питного лікування мінеральними водами залежить не тільки від правильного вибору воду, але і від правил її вживання (доза, періодичність, зв'язок з часом приймання їжі), температури і т.д., які обумовлюють різну дію однієї і тієї ж води. Саме тому питне лікування мінеральною водою (особливо у домашніх умовах) належить проводити тільки за призначенням лікаря, у суровій відповідності до його вказівок. У випадку відсутності призначеної лікарем мінеральної води її можна замінити іншою, яка близька до неї за хімічним складом і дією, обов'язково дотримуючись прописаного лікарем порядку її приймання. Застосування мінеральних вод у вигляді ван, для зрошень та інгаляцій можливе лише в умовах лікувальних закладів за призначенням лікаря і пів наглядом медперсоналу.

Багато мінеральних вод (наприклад, Боржомі, Джермук, Нарзан і ін. ) завдяки приємному смакові і здатності гамувати спрагу широко використовуються як столові води і без обмеження продаються у торговельній мережі. Одначе, особам, які страждають захворюваннями системи травлення, серцево-судинної і сечевиділювальної систем, а також порушеннями обміну речовин, застосовувати їх, не порадившись з лікарем, не варто, бо це може призвести до небажаних, нерідко важких ускладнень.

Штучні мінеральні води, близькі за складом до природних, готують з хімічно чистих солей. Їх широко використовують у лікарнях, поліклініках і місцевих санаторіях, головним чином для приготування карбонатних, сірководневих, азотних, радонових, йодобромних, хлоридних, натрієвих і інших ванн. До штучних мінеральних вод, які використовуються як столові і ті, що гамують спрагу, відноситься содова вода. Вона являє собою прісну воду, до якої добавлені натрій гідрогенкарбонат (питна сода), кальцій хлорид, магній хлорид, насичену вуглекислим газом.

Зрозуміло, що природна мінеральна вода певного призначення має більше корисних властивостей, ніж відповідна їй вода, створена штучно. Тому у випадках використання мінеральних вод для лікувальної або харчової мети перевагу належить віддавати першим.