21. Спайкмен

Вважався продовжувачем теорії А. Мехена. Погляди С викладені в книзі “Стратегія Америки в світовій політиці” (1942) і у виданій посмертно роботі “Географія світу” (1944).

• розглядав геополітику як один із найважливіших інструментів здійснення міжнародної політики, як спосіб вироблення ефективної стратегії;

• вважав, що експансія здійснюється у напрямку найменшого спротиву, а обмежують її природні барєри: гори, океани, річки;

• мета експансія – боротьба за вихід моря, контроль над шляхами, басейнами корисних копалин;

• потрібно зміцнювати або хоча б зберігати ссвою силову позицію;

• вважав, що Г.Маккіндер переоцінив значення Хартленду. На відміну від схеми Маккіндера, запорукою світового панування є «внутрішній півмісяць» (Рімленд), а не «осьовий ареал» (Хартленд);

• Рімленд охоплює морські країни Європи, Близький і Середній Схід, Індію, Південно-Східну Азію та Китай;

• правила світової політики:

• хто править Рімлендом – править Євразією;

• хто править Євразією – тримає долю світу у своїх роках;

• надавав великого значення Атлантичному океану, називаючи його “серединним”

22. Мєчніков

• розвиток людства визначався постійною боротьбою за існування, яка змушувала людей обєднуватись у великі спільноти. Йдеться мова про виживання не індивідуальне, а кооперативне;

• 3 етапи р-ку людства:

• річковий період – пов'язаний з початком виникнення перших розвинених суспільств в долинах великих річок: Хуанхе, Янцзи, Нілу та інш. В долинах річок були хороші уови для заняття землеробством, також ріки відігравали роль транспортного шляху. Люди обєднувались у спільноти, згодом почали виникати перші д-ви;

• морський період – охоплює 25 століть, поч від заснування Карфагена і завершується часами правління Карла Великого. В цей період відбувався р-к не тільки с/г, а й ремесла та морської торгівлі. Відбувалося освоєння не Середземного, Чорного та Балтійського морів. Європейська цивілізація стала наймогутнішою;

• океанічний період – почин після розпаду імперії Карлв Великого. Відбув домінування Західної Європи, яка освоїла не лише Атлантичний океан, а майже весь світовий водний простір.

• вважав, що водний простір відіграв консолідуючу роль у людських спільнота – чим більше опановувало людство водних просторів, тим більшою була людська солідарність у виникненні великих держав і пожвавлення різних видів відносин між ними.

23. Критичне переосмислення імперіалізму в теорії імперіалізму. Гобсон

Кін 19 ст- 1865- 1914- епоха імперіалізму.

Теорія імперіалізму пояснювала експансії великих держав з доп розгляду процесів колонізації. Вважали, що імперіалістична політика д-в викликана не обєктивними чинниками, а економічними чинниками, повязаними із закономірностями капіталістичного нагромадження. Почав аргументацію теорії імперіалізму Гобсон. Під імперіалізмом Дж. Гобсон мав на увазі політику провідних капіталістичних держав 19-20 ст., спрямовану на зовнішню експансію й боротьбу за колоніальні володіння з метою розширити ринки для тих товарів і капіталу, які вони не можуть продати або використати в середині країни. Він зазначає те, що при сучасному рівні розвитку промисловості рівень накопичення й можливості виробництва обганяють рівень споживання в суспільстві. Це і є причиною імперіалістичної політики д-в. Не знаходячи прибуткового використання капіталу всередині країни для них немає іншого вибору, як звернутися до політичної анексії колоній як засобу отримання додаткового простору для застосування надлишкового капіталу.

В.Ленін “Імперіалізм як вища стадія капіталізму” – імперіалізм – вища фаза в р-ку капіталізму і одночасно остання стадя капіталістичного р-ку і свідчила про занепад буржуазного ладу. На міжнародній арені дана фаза супроводжувалася зростанням напруги та виникненням імперіалістичних воєн. Він вважає, що із завершенням епохи політичного поділу світу між імперіалістичними державами на перший план виступає проблема його економічного поділу між монополіями. Монополії вступають у гостру конкурентну боротьбу між собою, що стає джерелом світових політичних криз, війн і революцій.