10. Ідеалізм

Ідеалізм – утопізм – лібералізм

Ідеалізм почав формуватись ще в Античні часи, починаючи з Платона та Арістотеля, проте остаточно сформувався у 20-30-х рр ХХ ст.

Представники: Аквінський, Гроцій, Бентам, Кант.

Головна ідея – переконання про необхідність і можливість покінчити з світовими війнами та збройними конфліктами між державами шляхом правового регулювання і демократизації МВ, поширення на них норм моралі та справедливості, були переконані, що можливо досягнути вічного миру між людьми.

Основні погляди:

• людина прагне до взаємодопомоги і співпраці;

• людську поведінку формує середовище, але його можна змінити, людство здатне до самовдосконалення;

• війни, з погляду ідеалізму, аж ніяк не є неминучими, а частота їх виникнення може бути значно знижена, якщо викорінити ті чинники, які сприяють війнам. Оскільки війна – проблема міжнародна, ідеалісти закликали до колективних дій;

• створення системи колективної безпеки на основі добровільного роззброєння і відмови від війни як інстументу світової політики;

• війни результатом політики, яку здійснюють егоїстичні та некомпетентні політичні лідери та підпорядкована їм влада;

• МВ та зовн політика мають здійснюватися за нормами моралі та міжнар правом.

В історії: до 40-х рр 20 ст – ідеалізм пануючий напрям, 14 пунктів Вільсона щодо ЛН.

1928- Пакт Бріана-Келлога- в період між двома світовими війнами опирався на принципи ідеалізму – відмова від війни, не застосовувати воєнну силу у відносинах між собою та розвязувати всі можливі суперечки мирним шляхом.

1941 – підписання Атлантичної Хартії (ВБ і США) – спільні принципи економ політики і д-ті в МВ

1945- створення ООН

1948- Загальна Декларація з прав людини

11. Реалізм

Почав формуватись ще в Античні часи. Його засновником вважають Фукідіда.

Преставники: Макіавеллі, Гоббс, Моргентау, Гегель, Вебер, Кісінджер.

Реалізм – нема миру, треба прагнути до безпеки, розраховувати на власні сили.

Основні погляди:

• людина є егоїстичною, намагається лише реалізувати власні інтереси і саме вони визначають її д-ть і д-ва відзеркалює її природу;

• найважливіший інтерес д-ви – боротьба за владу, що досягається за допомогою сили;

• норми моралі і права – не є джерелом стабільності, часто владні політичні еліти використовують їх для обгрунтування і виправдання власних дій;

• коли кожна держава дбає лише про свої власні інтереси, анархічність міжнародного середовища набуває особливого значення. З погляду політичного реалізму, у цих умовах держава може розраховувати тільки на власні сили й можливості у відстоюванні своїх інтересів. Єдиний прийнятний шлях для цього - нарощування своєї потужності. Остання оцінюється політичним реалізмом з погляду здатності впливати на інших гравців міжнародної політики й розуміється досить широко, насамперед, як військова й економічна міць, а також гарантія забезпечення безпеки й добробуту, престижу, можливості для поширення своїх ідеологічних настанов і цінностей;

• єдиним способом забезпечення миру є баланс сил, потрібно проводити політику, спрямовану на його збереження. У встановленні, підтримці або зміні балансу сил центральне місце приділяється великим державам - саме вони встановлюють правила гри.

В історії: 1949- СРСР став ядерною країною, 1957- супутниковий шок, СРСР вперше запустив штучний супутник землі.