56. Цивілізацій ний підхід у теорії міжнародних відносин. Наукові концепції Тойнбі та Хантінгтона.

- Арнольд Тойбі у праці “Дослідження історії”, категорично заперечив ідею про єдність цивілізації. На його думку, найважливішим аргументом що “сприяє цій хибній теорії, є та очевидна істина, що наша західна цивілізація накинула сіть своєї економічної системи мало не на цілий світ, і економічна уніфікація на західний взірець спричинила, на цій основі, і політичну уніфікацію, яка зайшла досить – таки далеко”⁴.

Реально світ складається з відносно великої кількості самодостатніх цивілізацій, між якими досить мало спільного. Спочатку Тойнбі виділяв 21 цивілізацію, але пізніше зменшив їх кількість до 13. Поруч із ними існує величезна кількість примітивних суспільств.

Кожна цивілізація розвивається самостійно та проходить при цьому стадії: виникнення, зростання, надламу та розкладу.

У 1993 р., на сторінках журналу “Foreign Affairs” С.Хантигтон опублікував статтю “Зіткнення цивілізацій”, у якій виклав основні положення своєї теоретичної концепції, яка мала стати “більш застосовним і зручним знаряддям для інтерпретації подій на міжнародній арені, ніж інші парадигми”⁵.

57. Теорія інформаційної цивілізації у концепції Тоффлера.

Елвін Тоффлер бачить основу цивілізацій не у сфері культури, а в економічному типі суспільства. У працях, найважливішими серед яких є “Шок майбутнього”, “Доповідь про екоспазм”, “Метаморфози влади” і “Третя хвиля”, він обґрунтовує концепцію переходу людства до нового економічного типу – “надіндустріальної”, чи “інформаційної” цивілізації.

Тоффлер вважає, що в історії людства послідовно відбулося три економічні революції: аграрна, промислова та інформаційна, кожна з яких передувала виникненню нового суспільства.

Промислова революція здійснила небачений переворот у суспільному житті та призвела до створення індустріальної цивілізації. Її економічною базою стала ринкова економіка, яка визначила політичну та культурну структуру суспільства. На його думку, “систематично поєднуючи між собою мільярди людей, ринок створив світ, у якому ніхто не міг незалежно контролювати свою долю – ні індивід, ні держава, ні культура. Він приніс із собою віру, що інтеґрація в ринок – це “прогрес”, тоді як самодостатність – це “відсталість”. Він розповсюдив вульгарний матеріалізм та віру, що економіка та економічна мотивація є головними силами в людському житті. Він стимулював погляд на життя як на послідовність договірних операцій і на суспільство як на щось, пов’язане “шлюбним контрактом”, або “суспільним контрактом”⁶.

Держави промислової цивілізації характеризувались постійною експансивністю, оскільки їх економіка не могла існувати без зовнішніх ринків сировини і збуту. Її логічним виразом стало створення системи імперіалізму, що базувалась на експлуатації колоній. Економічний зміст імперіалізму полягав у тому, що він “висмоктував сировину...переробляв її й дуже часто ввозив виготовлені з неї товари назад у колонії з величезним прибутком”⁷. Крах колоніальних імперій, у 50–60-х роках ХХ ст., зробив інформаційну революцію неминучою, оскільки економічна основа індустріального суспільства була безповоротно зруйнована.

Інформаційна революція розпочалась у 70-х роках ХХ ст. (її свого часу ще називали науково-технічна революція (НТР)) і триває досі. Е.Тоффлер вважає, що їй притаманні демасифікація суспільного виробництва, різке зростання значення невиробничого сектору (насамперед науки та сфери обслуговування).

Унаслідок створення нового економічного базису з’являється принципово інше суспільство – нова інформаційна цивілізація. На відміну від попередньої, що створювалась потужними торговими та фінансовими потоками, нова цивілізація формується завдяки глобальним інформаційним мережам, у яких кожен споживач може користуватись інформацією, потрібною лише йому. Сила нової цивілізації полягатиме у володінні знанням та вмінні його адекватно застосовувати. Ці зміни неминуче відобразяться у всіх сферах життя людини, за відносно короткий час трансформуючи усталені стереотипи і звичні суспільні інституції. Інформаційна цивілізація, “кидаючи виклик старій, знизить роль національних держав і дасть поштовх розвиткові напівавтономних економік у постімперіалістичному світі”⁸.

Тоффлер стверджує, що через факт нерівномірного розвитку країн світу різні типи цивілізацій змушені співіснувати між собою. Більш прогресивні цивілізації потребують простору і витісняють відсталіші. Зокрема, сільськогосподарські цивілізації витіснили кочові, індустріальні – сільськогосподарські. Виникнення нової цивілізації, за твердженням Тоффлера, супроводжуватиметься внутрішньою “суперборотьбою”, де прихильники нової цивілізації виступатимуть під гаслами: демасифікації, транснаціоналізму, екологізації та фундаментальних перетворень політичної влади