Тема 11.

1. Смерди — селяни-общинники на Русі у ХІ-ХV століттях, вільні члени громади.

2. Віра – на Русі різновид штрафів, що накладалися на особу за вчинення певного виду злочинів (нанесення тілесних ушкоджень, каліцтв, вбивство холопа і т. д.).

3. Холопи — назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами.За «Руською Правдою», холоп був скоріше об'єктом, ніж суб'єктом права: за вбивство холопа вбивець платив лише продажу, а не виру, яка платилася за вбивство вільної людини. Відповідальність за злочин, вчинений холопом, падала на його пана.

4. Собор – 1)збори, зібрання на Русі;

2)особливий статус християнського храму, що привласнюється зазвичай через якогось особливого його положення. Так, собором називають кафедральний храм, в якому є єпископська кафедра і де зазвичай служить єпископ; в європейських мовах сам відповідний термін (англ. Cathedral, фр. Cathédrale, нім. Kathedrale) походить від слова «кафедра».

5. Прика́з — адміністративно-судовий орган центрального управління в Московському царстві з кінця XV і до першої чверті XVIII століть.Прикази створювалися в процесі централізації держави та розвитку станово-представницької монархії. Наприкінці XVII століття існувало близько 100 приказів.

6. Система годувань - на Русі система утримання посадових осіб (намісників, волостелей та ін) за рахунок місцевого населення. Ліквідовано за Івана IV Грозного земської реформою 1555 - 1556 рр.

7. Во́лость — адміністративна одиниця нижчого рівня у Східній Європі.На Русі — адміністративно-територіальна одиниця, підпорядкована княжій владі або церковній. Утворювалась на місцях дрібних князівств, після усунення з них княжих столів і посадження волосних намісників великого князя. Була сільским напівавтономним володінням, яке підпорядковувалося волосній управі.

8. Хресне цілування – присяга, при к. стверджують слово своє клятвою всенародно наостанок цілують святий хрест.

9. Земськи́й собо́р — збір представників різних верств населення Московської держави для рішення політичних, економічних і адміністратівних питаннь, що існувавав з середини 16 до кінця 17 століття «Земський» означає «загальний», «загальнодержавний».

10. Во́тчина — одназ форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити, тощо. Термін «Вотчина». походить від слова «отчина», тобто батьківська власність. Вотчини виникли в процесі формування приватної феодальної власності на землю. Їх власниками у 9-11 ст. були князі, а також княжі дружинники та земські бояри — нащадки родоплемінної верхівки. Після прийняття християнства сформувалось вотчинне землеволодіння церкви, яким володіли представники церковної ієрархії (митрополит, єпископи) і великі монастирі.

11. Воєводи – в Україні-Русі відомі з 10 ст., спочатку як проводирі варязьких дружин, згодом як командувачі князівською дружиною або народним ополченням. В західноукраїнських князівствах 13-14 ст. В., крім того, подекуди мали характер управителів певних адміністративно-територіальних одиниць.

12. Юріїв день (Єгор'єв день) - слов'янське народне свято, приурочене до церковних днів пам'яті св. Георгія Побідоносця. Відзначаються весняний (теплий) 23 квітня (6 травня) і осінній (холодний) 26 листопада (9 грудня).

13. Заповідні літа (від «заповідь» - веління, заборона) - термін, протягом якого в деяких районах Російської держави заборонявся селянський вихід в осінній Юр'їв день (передбачений ст. 57 Судебника 1497 року). Заповідні літа почали вводитися урядом Івана IV з 1581 року одночасно з заходами щодо загального перепису земель, що проводилася для визначення розмірів важкого господарського розорення в 70-80-х рр.. XVI ст.

14. Урочні літа - термін, протягом якого власники могли порушити позов про повернення їм втікачів. Певні літа введені в 90-х рр.. XVI ст. після призупинення дії Юр'єва дня і введення заповідних років.

15. Колегії - центральні органи галузевого управління в Російській імперії, сформовані в петровську епоху замість такою, що втратила своє значення системі наказів. Колегії існували аж до 1802 року, коли їм на зміну прийшли міністерства.

16. Сенат - вищий державний орган, підлеглий імператору. Засновано Петром Великим 22 лютого (2 березня) 1711 як вищий орган державної влади і законодавства.

17. Сино́д (грец. Σύνοδος, сінодос — зустріч, зібрання, нарада), найвища колеґіальна церковна установа для вирішення важливіших справ під головуванням ієрарха.

18. Ратуша (від пол. Ratusz; нім. Rathaus) — будівля міського самоуправління.

19. Система місництва - в середньовічній Русі: порядок розподілу службових місць з урахуванням походження та службового становища предків особи. Місництво було скасовано вироком Земського Собору 1682 року.