Тема 5.

1. Феодалізм - панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад - це такий лад, коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.

2. Стан - великі угруповання людей, котрі умовно об'єднані своїм правовим та економічним становищем у соціальній ієрархії, тобто соціальній структурі суспільства. Відрізняється від таких понять як суспільний клас, суспільний прошарок, соціальна страта.

3. Васал - в середні віки в Західній Європі феодал, що одержував земельні володіння і був залежним від іншого, більш могутнього феодала-сеньйора (сюзерена). Васал мав по відношенню до сюзерена ряд повинностей, зокрема, подавав йому військову та грошову допомогу, брав участь у суді й нарадах сюзерена тощо. Відносини між васалом і сюзереном створювали систему васалітету.

4. Сюзерен - крупний феодальний правитель, влада якого базується на васальному підпорядкуванні йому дрібніших феодалів, які одержують від сюзерена право на частину землі у його володіннях (феод) чи утримання з неї. Також відомий як сеньйор, пан, господар.

5. Сеньйор - феодальний власник землі, котрий віддавав частину своїх земель із селянами іншому, дрібнішому феодалові, за службу.

6. Субінфеодація - передача власником великого феоду частин землі в якості феодів своїм васалам.

7. Ар'єр-васал - підвасали різних ступенів (васал васала).

8. Імедіатизація - в середньовічній Європі - процес перетворення ар'ер-васалів у безпосередніх васалів короля.

9. Інвеститура - частина омажу, під час якої сеньйор передавав предмет, що мав символізувати лен, який отримував васал. Інвеститура з'являється приблизно в ХІ столітті.

10. Алод - індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи. Володіння «алодом» (на відміну від бенефіції, феоду) не було пов'язане з виконанням феодальної служби і повинностей. Часом слово «алод» використовують як термін безумовного землеволодіння на противагу умовному.

11. Бенефіцій - 1) В ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть) форма умовного земельного користування

2) У римському та буржуазному цивільному праві — привілеї, що забезпечують певним особам можливість уникнення небажаних юридичних наслідків.

12. Лен - спадкове земельне володіння, за яке потрібно було нести службу, переважно військову. Бенефіцій, що передався у спадок.

13. Феод - спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, за яке потрібно було нести службу (переважно військову), та інші повинності.[1] Бенефіцій, що передався у спадок.

14. Прекарій - умовне земельне володіння в епоху раннього Середньовіччя, яке великий земельний власник передавав у користування (на кілька років або довічно) безземельній або малоземельній людині на його письмове прохання, за що одержувач землі (прекарист) повинен був платити оброк, в деяких випадках - виконувати панщину на користь власника.

15. Імунітет – в середньовічній Європі привілеї великих земельних власників, які полягали у володінні правами політичної влади над населенням вотчини.

16. Комендація - акт, що встановлював залежність селянина від феодала.

17. Комутація - це процес заміни натурального оброку та панщини феодальною грошовою рентою, обумовлений розвитком товарно-грошових відносин.

18. Ранньофеодальна монархія - форма правління, хронологічно перша з форм феодальної монархії.

19. Станово-представницька монархія - форма правління, за якої одноосібна, відносно сильна влада монарха обмежена владою станово-представницького органу, наділеного власною компетенцією.

20. Абсолютна монархія - форма правління державою, за якої верховна влада (суверенітет тощо) належить одній особі (царю, імператору, королю тощо), та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.

21. Партикуляризм права - стійке станове і територіальний поділ права (ленне, міське, земське), відсутність цілісної національної системи права, що було особливо характерно для середньовічної Німеччини.

22. «Кулачне право» - вирішення спорів силою зброї. "право сильного"​​, "Кулак - нам совість, і закон нам - меч".

23. Формула - в стародавньому римському судочинстві так називався письмовий документ, за допомогою якого цивільний судовий магістрат (зазвичай претор) повідомляв призначеного для розбору конкретної тяжби судді, за яких фактичних і юридичних обставин той повинен присудити або звільнити відповідача

24. Інквізиційний процес - форма кримінального процесу, при якій розслідування злочинів здійснюється безпосередньо судом, тобто функції суду, звинувачення і захисту зосереджені в руках одного і того ж органу.

25. Конкордат - договір між папою римським, як головою Римсько-католицької церкви та іншою католицькою державою, який регулює правовий стан Римсько-католицької церкви в даній державі, а також відносини цієї держави з святим престолом.

26. Архієпископ - вищий духовний титул сану єпископа у християнській церковній ієрархії.

27. Єпископ - найвищий керівник церковного життя кожної єпархії у більшості християнських церков.

28. Єресь - переконання або вчення, сильно відмінні від загальноприйнятих або традиційних поглядів, зокрема релігійне вчення.

29. Епітимія - накладення на людину стягнення за її гріхи. Покута, кара, що її накладає церква за гріхи.

30. Інквізиція - судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XIII столітті для розслідування єресей.

31. Канонічне право - сукупність законів і норм, виданих компетентною церковною владою для регулювання діяльності окремих вірян та їх об'єднань.

32. Декреталії - постанови римських пап (з кінця IV століття) у формі послань.

33. Майорат - обов'язковість наслідування родового володіння старшим сином та найменування володіння на такому праві.

34. Право «мертвої руки» - Право, згідно з яким феодал мав право вилучити після смерті селянина частину його майна (зазвичай — кращу голову худоби, кращий одяг) або його вартість у грошах.

35. Рельєф – феодальний платіж, який сплачувався спадкоємцем лицарського лена своєму сеньйорові при вступі у спадок.

36. Цех - закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного або кількох зближених ремісничих фахів.

37. Гільдія - цех, об'єднання людей однієї чи схожих професій або цілей

38. Патриціат - найзаможніша, привілейована частина населення середньовічних міст Західної Європи (купці, лихварі, багаті власники будинків та міської землі), правляча верхівка міста.

39. Міське плебейство - Нижчий найбідніший прошарок населення середньовічних міст Зах. Європи

40. Міське право - система законодавчих засад, завдяки яким населений пункт набуває певних прав, що виділяють його з низки сільських населених пунктів.