До видів кредитів належать:

• комерційний кредит;

• банківський кредит;

• державний кредит;

• споживчий кредит;

• іпотечний кредит;

• лізинговий кредит;

• міжнародний кредит.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, це відносини між продавцями (постачальниками) і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.

Такі відносини перерозподілу матеріальних ресурсів між двома суб'єктами господарської діяльності може оформлюватись борговим зобов'язанням - векселем. З метою прискорення реалізації товарів, які є у достатній кількості в торговельній мережі, відбувається продаж товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу). Такий кредит називається споживчим.

Комерційний кредит має певні переваги та недоліки, які ми можемо побачити у табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Переваги та недоліки комерційного кредиту

Переваги	Недоліки
підтримання фінансової стійкості підприємств;	ускладнення щодо регулювання грошової маси з боку Національного банку;
зменшення обсягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товарного обігу;	досить високий ризик для продавця (постачальника);
перерозподіл вільних товарних ресурсів;	обмеженість умов, строків, обсягів, на відміну від банківського кредиту.
оперативність;
простота оформлення;
зменшення проблеми неплатежів у господарському обороті;
фінансове забезпечення торгових угод.

Мета комерційного кредиту - прискорення реалізації товарів, послуг, виконання робіт, коли у покупця тимчасово відсутні кошти.

Комерційний кредит має економічні межі, які обумовлюються фінансовим станом його суб'єктів.

Банківський кредит - це кредит, коли однією із сторін кредитної угоди є банк.

Можна виділити три групи принципів банківського кредитування.

1. Загальноекономічні принципи кредитування:

• відповідність ринковим відносинам - наявність конкуренції, суперництва комерційних банків за клієнта, забезпечення максимально можливої вигоди (прибутку);

• раціональність та ефективність - економічність використання позики як з позиції інтересів банку, так і з позицій позичальників;

• комплексність - врахування всіх можливих чинників, що впливають на кредитні операції;

• розвитку - використання нових, раціональних методів кредитування, оперативна зміна методів кредитування.

2. Особливі принципи кредитування:

• поверненості - кредит має бути повернений позичальником банкові;

• забезпеченості - недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника;

• строковість - повернення позички у визначений в кредитному договорі строк;

• платності - повернення позички з відповідною оплатою за його користування;

• цільової спрямованості - передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитною угодою.

3. Часткові, одиничні принципи кредитування або правила кредитування у конкретних умовах роботи комерційного банку:

• структурування;

• систематизація;

• програмування;

• амортизація;

• стандартизація способів і прийомів проведення банківських операцій.

Державний кредит - залучення державою тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної клади для використання їх на фінансування державних витрат.

За дефіцитного бюджету для фінансування державних витрат виникає необхідність мобілізації грошових коштів (позичкових коштів).

Державні позики класифікуються за певними ознаками, які наведені в табл. 2.5. До інструментів державної позики відносять: облігації, векселі, сертифікати. Найпоширенішим видом державних цінних паперів є облігації державних позик. Випускаються облігації внутрішніх і зовнішніх державних та місцевих позик.

Таблиця 2.5

Класифікація видів державного кредиту

Ознаки	Види державного кредиту
Місце одержання кредиту	внутрішні (розміщуються на території країни); зовнішні (надаються МВФ, МБРР та іншими); міжнародними і державними установами зарубіжних країн.
Продовження табл. 2.5
Ознаки	Види державного кредиту
Строк погашення кредиту	короткострокові (до одного року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (понад 5 років).
Вид позичальника	централізовані (позичальником виступає уряд або вповноважене ним міністерство) децентралізовані (позичальником виступають місцеві органи влади).
Порядок оформлення кредитних відносин	облігаційні (передбачають розміщення державних облігацій) безоблігаційні (розміщуються під скарбницькі зобов'язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету).
За видами доходності	відсоткові позики - власники державних цінних паперів отримують доход з розрахунку фіксованих відсотків річних; безвідсоткові (дисконтні) позики - державні цінні папери реалізуються за ціною, нижчою від їх номінальної вартості; виграшні позики - включення даного номера облігації у виграшний тираж погашення.

Споживчий кредит - кредит, що надається банком, підприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого споживання переважно тривалого користування (житла, транспортних засобів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки).

Виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу).

Грошовий споживчий кредит - це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задоволення їхніх споживчих потреб (табл.2.6).

Таблиця 2.6

Класифікація видів грошового споживчого кредиту

Вид грошового споживчого кредиту	Цільове призначення
Інвестиційна позика	На будівництво та реконструкцію житла, спорудження садових будинків, купівля великої рогатої худоби
На розвиток індивідуальних господарств	На витрати поточної виробничої діяльності, на будівництво, придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, придбання худоби, будівництво житлових будинків
На купівлю споживчих товарів або оплату послуг	На купівлю автомобілів, побутових приладів, електротехніки, меблів, оплату медичних послуг
Цільові позики окремим соціальних групам населення	Видаються в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населення (молодим сім'ям, студентам)
На нецільові споживчі потреби	Видаються у зв'язку з особливими обставинами непередбаченого характеру в житті громадян
Ломбардні кредити	Позичають гроші під заставу майна
Чековий кредит	Позика надається у випадку відкритті окремого чекового рахунка
Кредитна картка	Іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту

Іпотечний кредит - довгострокова позика під заставу нерухомого майна - землі, виробничих або житлових будівель. її надають переважно спеціалізовані іпотечні банки.

Іпотека (від грецького hipotheke - застава) - застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового (іпотечного) кредиту. Характерно, що заставлене майно залишається в розпорядженні боржника. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються коштами з виторгу від реалізованого майна.

Іпотечне кредитування може стати одним із найважливіших засобів забезпечення зобов'язань, які пов'язані із довгостроковими інвестиціями.

В Україні іпотечне кредитування стає вагомим чинником активізації загального інвестиційного процесу. Іпотечне кредитування має відіграти важливу стимулюючу роль у сільському господарстві, допомагаючи сільськогосподарським виробникам отримати землю, розвивати сільськогосподарські підприємства, проводити агрохімічні заходи, купувати техніку, матеріали, насіння.

Лізинг (від анл. leasinq, від lease - здавати в оренду, в найм; орендувати, наймати) - довготермінова оренда машин, обладнання, споруд виробничого призначення; є способом фінансування інвестицій та активізації збуту.

Лізинговий кредит - стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

На підставі аналізу наукової літератури можна запропонувати таку класифікацію лізингових операцій, яка наведена в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Класифікація лізингових операцій

Вид лізингової операції	Визначення порядку здійснення
Оперативний лізинг	Договір лізингу, який укладається не термін, менший за період амортизації орендованого майна. Операції з оперативного лізингу передбачають багаторазове передання машин та обладнання, яке відповідає вимогам різноманітних орендарів. Він охоплює такі види оренди, як рейтиг і хайринг: 1. рейтиг - короткострокова оренда (від одного дня до одного року) без права наступного придбання орендарем майна; 2. хайринг - середньострокова оренда (від одного року до трьох років)
Фінансовий лізинг	Договір лізингу, який укладається на тривалий термін, передбачає виплату протягом точно встановленого періоду сум, достатніх для повної амортизації вкладень лізингодавця (орендодавця) і здатних забезпечити йому певний прибуток. Він є формою кредитування покупця та охоплює три різновиди: 1. лізинг із обслуговування - передбачає надання певних додаткових послуг, які необхідні для утримання і технічного обслуговування зданого у найм майна; 2. ліверидж-лізинг - передбачає здійснення амортизаційних відрахувань за орендоване обладнання в першій половині терміну оренди; 3. лізинг у пакеті - договір лізингу, за яким будівля, продається у кредит, а обладнання надається за договором лізингу (застосовується для фінансування магазину, заводу, лікарні).

Продовження табл. 2.7

Вид лізингової операції	Визначення порядку здійснення
Експортний лізинг	Договір лізингу, що укладається між орендарем зарубіжної компанії та постачальником і лізинговою компанією, які перебувають в одній країні.
Транзитний лізинг	Договір лізингу, всі учасники якого перебувають у різних країнах.
Імпортний лізинг	Договір лізингу, за яким лізингова фірма та орендар належать до однієї країни, а постачальником є закордонна компанія.
Прямий лізинг	Договір лізингу, за яким орендується майно, яке лізингодавець придбає в інтересах орендаря в підприємства-поста-чальника.
Зворотний лізинг	Договір лізингу, за яким підприємство передає частину власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.
Внутрішній лізинг	Договір лізингу, учасниками якого виступають представники однієї країни.
Міжнародний лізинг	Договір лізингу, учасниками якого виступають представники різних країн.
Пільговий лізинг	Договір лізингу з пільговими умовами, застосовується для стимулювання розвитку окремих галузей промисловості.
Генеральний лізинг	Договір лізингу, за яким орендар має право доповнювати список обладнання без підписання нових контрактів.

Лізинговий кредит має велике народногосподарське значення як зручне та особливе джерело фінансування розвитку технологічного базису виробничого процесу.

Лізингові операції надають вигоди та відкривають перспективи для всіх суб'єктів їх здійснення.

Міжнародний кредит - кредит, що надається державою, банком, іншою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також: банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та оплати процентів.

Суб'єктами міжнародного кредиту є державні структури, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації, банки, підприємства (фірми), окремі громадяни.

Сьогодні існують та розвиваються різноманітні форми міжнародного кредиту. Їх класифікацію можна здійснити за такими ознаками, які наведено в табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Класифікація видів міжнародного кредиту

Ознаки	Вид міжнародного кредиту
Види кредитування	приватні кредити, надані юридичними особами (фірмові); банками (банківські); державні позики; кредити, надані на двосторонній (міждержавні) та на багатосторонній основі; змішані кредити за участі приватних кредиторів та держави.
Об'єкти кредитування	для міжнародної торгівлі; для інвестиційних процесів; для регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн.
Форми кредитування	товарна; валютна.
Строки погашення	короткострокові (до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (більше 5 років).

Основними міжнародними організаціями, з якими активно співпрацює Україна, є Міжнародний валютний фонд, Світовий та Європейський банки реконструкції і розвитку.

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:

• оборотних коштів;

• основних засобів.

Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей, викуп окремих виробничих комплексів або цілих підприємств.

За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо­строкові, довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.

Сьогодні в Україні перевагу віддають короткостроковим кредитам.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи:

• забезпечені;

• бланкові.

Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, зокрема:

• нерухомістю;

• цінними паперами;

• товарно-матеріальними цінностями;

• дебіторською заборгованістю тощо.

Забезпечення кредитів може також здійснюватись: правами підприємств на інтелектуальну власність, землю; гарантіями (банків, коштами чи майном третьої особи); іншим забезпеченням (поручи­тельство, поліс страхової компанії).

В Україні як забезпечення кредиту використовують, головним чином, товарно-матеріальні цінності та нерухомість.

Кредити, які надаються банками підприємствам під заставу державних цінних паперів називаються ломбардними. У міру розвитку, ринку державних цінних паперів значення цього кредиту в діяльності українських підприємств зростатиме.

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприєм­ства на короткий термін (1–10 днів). У вітчизняній практиці бланкові кредити практично не використовуються.

Порядок надання кредиту передбачає такі види позик:

• прямі;

• консорціальні;

• позики участі.

Надання прямих позик передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором.

Консорціальні позики надаються тоді, коли підприємству-пози­чальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об’єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

У консорціальній угоді можуть брати участь не тільки кілька банків, а й кілька підприємств-позичальників, яких стосується конкретний кредитний проект.

Підприємство-позичальник, що бажає отримати кредит у великому розмірі, може самостійно визначити банк, який бере на себе зобов’язання з організації банківського консорціуму та виконання функцій головного банку у кредитній угоді. Як правило, головним банком визначають один із великих банків, який має досвід проведення великомасштабних кредитних операцій.

Для отримання консорціумного кредиту підприємство-позичаль­ник готує і надає головному банку, як правило, таку інформацію:

1) клопотання на отримання кредиту, із зазначенням характеру діяльності, фінансового стану підприємства;

2) дані про мету та направленість кредиту, термін надання, періоди його погашення;

3) техніко-економічне обґрунтування проекту;

4) інші документи, що потрібні для прийняття рішення про кредитування.

Кредитні взаємовідносини між консорціумом та підприємством-позичальником регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.

Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.

За настання строків погашення зобов’язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов’язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумовлені в кредитному договорі.

Консорціальне кредитування в Україні не набуло розвитку. За останні роки було укладено лише кілька консорціальних угод.

Позики участі — банки передають (переуступають) частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника, а умови такої позики відрізняються від умов надання початкового кредиту.

У зв’язку із низькою кредитоспроможністю більшості українських підприємств у вітчизняній практиці позики участі не практикуються.