5. Політичні погляди н. Макіавеллі. “Макіавеллізм” як політична доктрина.

Історик епохи Відродження Нікколо Макіавеллі (1469—1527) вважається провідним теоретиком цієї епохи. Він першим почав розглядати політику як особливу сферу наукового дослідження.

В його творах «Державець» (Государ), «Міркування про першу декаду Тіта Лівія», «Історія Флоренції» він сформулював ідеологію централізованої монархічної влади і дав рекомендації щодо її здобуття та утримання. Виступав за соціальний аристократизм та проти „надмірної влади” народу, об’єднання Італії бажав досягти у боротьбі з народом.

Він відстоював пріоритет світської влади над духовною, критикував духовенство, закликав знищити дворянство.

Найкращою формою правління вважав республіку, на чолі з виборним главою держави, який повинен бути одночасно „лисом”, щоб бачити гадів та „левом”, щоб нищити вовків. Диктатуру допускав лише при надзвичайному стані, найгіршою формою правління вважав тиранію. Надавав перевагу язичеству над християнством.

Його називають „батьком” політичної науки, який обґрунтував:

= автономність і самостійність політичної сфери й політичних знань, відокремив політичну науку від теології, філософії та моралі

= сформулював предмет і метод політичної науки (предмет – це влада в усіх її проявах, метод – пряме спостереження за фактами)

= визначив теоретичну проблематику політології

= дав політичній науці термін „держава”

= заклав основи аналізу політичної поведінки еліта та мас, створив модель ефективного стилю лідера

= обґрунтував зв’язок морального та психологічного стану суспільства з політичними формами

6. Співвідношення політики і моралі в творах н. Макіавеллі.

Історик епохи Відродження Нікколо Макіавеллі (1469—1527) вважається провідним теоретиком цієї епохи. Він увійшов в історію як автор теорії про мораль у політиці. В його творах «Державець» (Государ), «Міркування про першу декаду Тіта Лівія», «Історія Флоренції» він сформулював ідеологію централізованої монархічної влади і дав рекомендації щодо її здобуття та утримання.

Він зазначав, держава необхідна для приборкання негативних рис людини, таких як злобність, агресивність, властолюбство, зрадництво, ненависть тощо. Політика у своїй діяльності має опиратися на знання людської природи, а людська природа не завжди позитивна їй притаманні і негативні риси. Головним критерієм політичної діяльності, мета якої - зміцнення держави, виступає користь і успішність у досяг­ненні поставлених завдань.

Для об’єднання суспільства він допускав можливість використання правителем будь-яких методів (мета виправдовує засоби): аморальність, демагогію, підступність, наклеп, віроломство. стоїть особа обрана на невизначений строк.

Лише тоді республіка стане могутньою, коли правитель відкинувши закони й принципи моралі встановить правову авторитарну диктатуру.

Макіавеллі вважав, що насильство, якщо воно застосовується один раз і на користь підлеглих, можна виправдати. Водночас, він також казав, що немає виправдання, якщо воно застосовується систематично.

Диктатуру допускав лише при надзвичайному стані, найгіршою формою правління вважав тиранію.

Свої принципи він сам виправдовував лише в окремих випадках, як засіб революційної перебудови суспільства, водночас, потім протягом історії вони набули рис універсальності і під назвою „макіавеллізму” сприйняті найбільш реакційними політичними колами в часи фашистських, тоталітарних режимів.