12. Функції і методи груп тиску. Особиста думка.

Групи тиску – організації, які створені для захисту інтересів та що тиснуть на органи держ. влади з метою домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам.

Методи груп тиску:

- вплив на органи державної влади: відкритий (у вигляді інформування, концентрування, погроз чи шантажу) чи закритий (використання особистих відносин).

= вплив на партію влади

= вплив на суспільну думку

Формами діяльності груп тиску є: = лобізм = масові групи тиску, = підприємницькі союзи та об’єднання = об’єднання великого бізнесу, доброчинні фонди, приватні клуби, професійні спілки

Функції груп тиску:

- агрегація та артикуляція суспільних інтересів (об’єднуюча ланка між політикою і народом)

= засіб вирішення конфліктів;

= офіційне представництво.

=інформування органів влади;

- здійснення тиску на суб'єкти, що приймають рішення;

= інтеграція груп, що мають спільні проблеми

=формування політичних еліт

- політична соціалізація громадян (сприяння активізації громадян в політ. житті)

Ресурси впливу груп тиску: легітимність; значимість конкретної акції групи інтересів з точки зору суспільних інтересів, її вплив на політичну, соціальну та економічну стабільність; політичні можливості, що залежать від фінансового, організаційного, інформаційного забезпечення групи; чисельність, мобілізаційна здатність та активність її членів.

13. Політична практика лобізму. Дайте оцінку (особиста думка).

Лобізм - це спроба організацій або окремих громадян впливати не тільки на прийняття, відхилення чи зміну законів у парламенті, а також спроба впливати на адміністративні рішення уряду, спираючись на підтримку не тільки обраних депутатів, а й різних політичних партій, державних і недержавних установ та підтримку громадськості через засоби масової інформації.

Термін лобізм вперше почав вживатися в Британії в середині XIX століття, коли окремі приватні громадяни почали постійно збиратися у кулуарах законодавчих палат перед сесіями з метою вплинути на парламентарів шляхом надання інформації по законопроектах, які обоговорюються. В наш час цей термін має ширше значення. Раніше лобісти представляли тільки вузький спектр суспільства, наприклад, бізнес, торгівлю, умови праці і сільське господарство. Сьогодні цей спектр значно поширився, і включає освіту, науку, мистецтво та інші сфери. Лобісти становлять велику силу, яка зростає з кожним днем і яка, використовуючи різні прийоми, впливає на прийняття рішень як на національному рівні, так і на рівні області, району чи міста.

Лобісти використовують різні прийоми, щоб переконати представників державної влади прийняти певне рішення. Ці прийоми можуть бути прямими (коли лобісти безпосередньо впливають на законодавців) і непрямими (коли лобісти впливають на законодавців за допомогою третьої сторони). До прямих прийомів належать:

*приватні зустрічі з законодавцями; *збирання інформації, проведення досліджень і підготовка презентацій перед законодавцями; *присутність і виступ на слуханнях комітетів та інших урядових відомств; *надання професійних порад, допомога у підготовці законопроектів;

*запрошення законодавців на громадські заходи і неофіційні зібрання;

*внесення грошей на виборчі кампанії.

Прикладами непрямого лобізму є:

1. Вплив громадськості — коли громадськість залучається для впливу на законотворчий процес через публікації в журналах, газетах, виступи у телепередачах або по радіо.

2. Опитування населення, яке проводиться будь-якою групою для виявлення ставлення громадськості до різних проблем, і результати опитування публікуються в газетах.