7. Які існують причини виникнення тоталітаризму?

Виникнення тоталітарних режимів 20-го століття було обумовлено рядом таких обставин:

1. Наростання могутності ідеологій. Тоталітаризм передбачає встановлення в якості обов'язкової однієї, єдиної ідеології. У ситуації запеклої боротьби політичних доктрин на початку 20-го століття, перемога однієї з них збільшувала ймовірність встановлення ідеологічної монополії.

2. Ломка структури традиційних і мінливих товариств. Тоталітаризм виникає на руїнах колишнього соціального укладу. Нової інтегрує силою, при цьому, стає тотальна ідеологія. Звалилися склепіння царської Росії і кайзерівської Німеччини дозволили на випаленої хаосом землі збудувати цитаделі страхітливою сили, яких не знала Історія - радянський і нацистський тоталітаризм.

3. Криза релігії, науки. Реконструкція суспільства (що є метою тоталітаризму) передбачає, передусім, реконструкцію свідомості людини. Однак народженню нових стереотипів поведінки і сприйняття повинно передувати очищення свідомості людей від старих орієнтацій - від їхніх духовних "точок опори". Нігілізм, скепсис, атеїзм блискуче впоралися з цим завданням. Феномен вождізму (непорушний атрибут тоталітарного суспільства) також пов'язаний - через посилення ефекту натовпу - з втратою традиційної системи самообмеження і самодисципліни.

4. Загальна мілітаризація міжнародних відносин. Після першої світової війни - здавалася тоді апофеозом механізованого винищення народів - кожна держава вважало за необхідне перетворити себе у фортецю, нащетинилися всіма доступними засобами знищення. Однак адекватна рівню тодішніх загроз військова мобілізація суспільства вимагала принципових змін в організації продуктивних сил. Найкращим чином із цим завданням впоралися СРСР з його тотальною централізацією економіки і нац.Германія з олігархічною напіввійськової організацією економічної сфери

8. Позитивні та негативні характеристики демократії.

Демократія — правління народу, обране народом, для народу.

Основними ознаками демократичного політичного ре­жиму є наявність конституції, яка закріплює повнова­ження органів влади й управління, механізм їх форму­вання; визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них. Для демокра­тії характерними є вільна діяльність політичних і гро­мадських організацій, обов'язкова виборність органів влади, розмежування державної сфери та сфери грома­дянського суспільства, економічний та політичний, ідео­логічний плюралізм.

За демократії політичні рішення завжди альтернатив­ні, законодавча процедура чітка й збалансована, а владні функції є допоміжними. Демократії властива зміна лідерів. Лідерство може бути як індивідуальним, так і ко­лективним, але завжди має раціональний характер.

Демо­кратичний режим характеризують високий рівень сус­пільного самоврядування, переважаючий консенсус у від­носинах між владою й суспільством. Одним із головних принципів демократії є багатопартійність. У політичному процесі завжди бере участь і опозиція, яка виробляє аль­тернативні політичні програми й рішення, висуває своїх претендентів на роль лідера.

За демократії держава функ­ціонує заради громадян, а не навпаки, існують умови для подальшого розвитку громадянського суспільства. Демо­кратія і в політичному, і в загальнолюдському розумінні є магістральним шляхом, своєрідним ідеалом майбутньо­го розвитку суспільства та людської цивілізації загалом.