5. Чим відрізняється сучасна демократія від античної?

Термін демократія - „влада народу” відомий з Давньої Греції і у той час означав певну форму самоврядування громадян у містах-полісах (від грецьк. «народ», «влада»). Кожна історична епоха вносила свої ознаки в поняття демократії, і сьогодні С.Д. демократія значно відрізняється від А.Д., яка визначає перевагу особистих прав над суспільними, плюралізм в усіх сферах та неминучість конфлікту інтерсів, зокрема:

- щодо форм Д.= А.д. – лише безпосередня пряма Д. (участь у прийнятті рішень на міських зборах, та у здійсненні правосуддя чи роботі державних установ – шляхом жеребкування. Можна було зайняти одну і ту ж посаду лише на 1 рік 1 раз протягом життя); = С.д. – пряма (референдуми) та представницька (народ делегує повноваження обраним, що виражають його інтереси та приймають рiшення вiд його імені);

- щодо масштабів Д. = А.д. – маломасштабна поширюється тiльки на даний поліс «мiсто-державу»; =С.д. поширюється на складнi i необмеженi за розмiрами нацiональні чи багатонацiональнi держави;

- щодо інтересів = А. д. – моністичне уявлення що суспiльний інтepec поєднаний з iнтересами особи; = С.д. – визначає множинність інтересів i можливість виникнення конфлiктiв як норми суспiльного життя;

- щодо плюралізму = А.д. –вимога одностайності при прийнятті рішень, вольнодумство, фракційність засуджувалися та каралися остракiзмом - відлученням від громади, в Афінах на 10 років = С. д. – полiтичний плюралiзм i поєднання пра­ва бiльшостi на прийняття рiшень iз за­хистом права меншостi та окремого iн­дивiда на власну позицію;

- щодо особистих прав = А.д.– Особа «розчиняється» в громадi, її свобода ототожнюється з членством у громадi. С. д. – визнає автономність особи i захист її персональних прав

- щодо громадянства = А.д. – вузьке, засноване на принципі ексклюзивності – лише корінне населення чоловічої статі даного полісу = С.д. існують різні принципи набуття громадянства (за народженням, внаслідок репатріації, натуралізації, оптації)

6. Тоталітаризм як історичний і політичний феномен. Ознаки тоталітарного політичного режиму.

Тоталітаризм = насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче) –=політ. режим, в якому здійснюються повний контроль і сувора регламентація з боку держави над суспільством і особами переважно силовими засобами. Особистість цілком підкорено владі. Перші погляди Т. є в теорії Геракліта, Платона, Гегеля, Ж.Руссо. Термін запровадив Мусоліні для визначення фашизму в Італії.

Ознаки тоталіт. режиму:

- Концентрація влади в руках одного лідера чи партії, усунення народу від прийняття політичних рішень

- одна партія, що підтримує тоталітарну владу та партійний апарат і переплітається з державним апаратом

- управління за допомогою репресивних заходів, насильництва та терору

- одна офіційна загальнообов’язкова ідеологія, що доводить необхідність Т. режиму, заборона плюралізму

- підпорядкування владі інформаційного простору (лише за її дозволом), тотальний контроль за ЗМІ, встановлення цензури

- жорстке переслідування будь-якого супротиву та особистих думок, виправдовування будь якого насильства

- держава у власних інтересах розвиває культуру, мистецтво, освіту, контролює релігію, приватне життя людей

- обмежено свободу пересування, вибір професії тощо

- правові норми і закони приймаються на користь правлячої верхівки, хоча формально декларуються як призначені для народу; (заборонено все крім прямо дозволеного законом)

- відсутня правова захищеність людей, можуть застосовуватися насильство, примушення та навіть терор;

- економічною основою держави є велика власність – державна, суспільна, монополістична

не допускається самоврядування на місцях, відсутні елементи громадянського суспільства