16.Становлення громадянського суспільства в Україні.

Процеси створення в У. громадянського суспільс­тва відбуваються паралельно із створенням незалежної, демократичної, соціальної та право­вої держави. Їх прискоренню сприяє політична реформа, оновлення політико-правової бази .

1.Зародження перших елементів формування громадянського суспільс­тва в У.: 1–надання великих повноважень народному зібранню громадян (- рабовласницькі міста-держави, Київська Русь з її основні державні інститути (князь, князівська рада та народне віче) 2 – боротьбі за волю й незале­жну, суверенну державу (в епоху феодалізму селяни об'єднувалися в сіль­ські общини, обирали атаманів, старшин, козацтво боролося за незалежну У.) 3-станов­лення демократичних засад та ідеї громадянського суспільства в конституції П. Орлика 1710р.

2.Розвиток поняття громадянина, що виник як термін після Французької революції XVIII ст., та набув широкого вжитку в усіх європейських країнах і в Україні зокрема.

3.Декларація про дер­жавний суверенітет України 1990 р.., визначала верховенство, самостійність, по­вноту і неподільність влади республіки в межах її території, не­залежність і рівноправність у зовнішніх стосунках. Передбачала народовладдя, утвердження громадянства. Визначала український народ як громадян всіх національностей, що жи­вуть в Україні.

4.Консти­туція У. 1996 року. Визначила, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, багатопартійності, розвитку са­моврядування. З усвідомлення людиною думки про свою самоцінність, спроможність і можливість своєю працею по­будувати достойне життя власній родині та суспільству в цілому розпочинається процес становлення громадянського суспільства

К. закріплено громад.права– забезпечують відносно вільне та незалежне від суспільства та держави існування особи шляхом встановлення меж втручання у сферу особистого життя людини.

17.Основні відмінності громадянського суспільства від держави.

Уперше на чіткі відмінності між громадянським суспільством і державою вказав видатний німецький філософ Гегель1.

До тих часів панувало уявлення, згідно з яким не розрізнялись І громадські і політичні засади суспільного устрою, все спільне й вважалось одержавленим і, відповідно, державне — суспільним, а тому й ототожнювалися поняття «держава» і поняття «суспільство». Логічним завершенням підходу до структури суспільного устрою, заснованого на абстрактній тотожності інтересів кожного , члена держави і суспільства в цілому, в якому немає місця ні свободі індивіда, ні автономії об’єднань індивідів, стала в XX столітті конструкція тоталітарної державності. Намагання практично’реалізувати тоталітарну модель у різних країнах, призвело, як про це свідчить історичний досвід, до знецінення людської особистості, відвертого нехтування основними правами та свободами Ї людей.

Натомість поступальний розвиток соціальних форм життє-’ діяльності приводить до їх диференціації, виокремлення сфери управління як окремої галузі суспільної діяльності. Держава поступово передає, а інститути громадянського суспільства відповідно перебирають на себе повноваження щодо контролю над певними галузями соціальної життєдіяльності. Насамперед державного втручання позбавляється сфера виробництва, що відтепер засновується на приватній власності і комерційних інтересах.

Громадянське суспільство й держава в її інституціо-нальному розумінні являють собою дві невід’ємні складові частини одного явища — сучасного суспільства, які не можуть реально існувати одна без одної і про які окремо може йтися тільки в науці. Держава з часу своєї появи на історичній арені за будь-яких умов і в різноманітних формах здійснювала вплив на суспільство, і в цьому розумінні його існування поза межами державної форми організації неможливе. У сучасному суспільстві інституції громадянського суспільства і державно-владні інститути розглядаються як такі, що спрямовані на забезпечення прав та свобод людини, одні з яких можуть реалізовуватися у формі громадського спілкування, а здійснення інших вимагає додаткових зусиль з боку державної влади.