22. Політичний маркетинг. Особливості в сучасній Україні.

Маркетинг (з англ.. ринок, збут) у політичній сфері – діяльність спрямована на створення, підтримку чи зміну поведінки людей щодо певних політичних ідей, явищ, подій, організацій, лідерів.

Маркетингові технології дають змогу виявити орієнтації громадської думки, конкретні прагнення, уявлення людей, рівень конкурентоспроможності політичних груп. Вдале застосування прийомів маркетингу в політиці є передумовою досягнення популярності, перемоги на виборах, утримання міцних політичних позицій.

Політичний маркетинг - сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним.

Існує політичний маркетинг:

= демократичного і тоталітарного суспільства,

= політичних, державних та інших інституцій, окремих організацій, політичних лідерів

= ідей, програм, концепцій, доктрин.

Його складовими є дослідження політичного ринку (через вивчення існуючої та формування бажаної гро­мадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї думки), виборча інженерія, політичне рекламування тощо

Найважливішими функціями політичного маркетингу вважають:

- вивчення реального уявлення людей про політику, організацію чи ідею;

- визначення характеристик ідеального образу, що існує в масовій свідомості, та якомога тісніше зближення цих двох образів;

- планування та втілення в життя конкурентоспроможної програми дій, розрахованої на розуміння та активну підтримку громадськістю політичного лідера, організації чи ідеї.

Тема 3. Влада

1. Поняття, природа та риси політичної влади.

Політична влада - здатність і можливість справляти певний вплив на діяльність та поведінку людей за допомогою відповідних засобів – волі. авторитету, права, насилля.

- різновид соціальної влади, за допомогою якої реалізуються життєво важливі інтереси великих або впливових соціальних груп (класів, партій, націй)

- організаційно-управлінський та регулятивно-контрольний механізм здійснення політики.

Саме влада визначає природу і стійкість політичної системи, виражає волю соціальних суб’єктів. Ця воля здійснюється як обов’язкова, публічна, що підкорює собі всіх членів суспільства. Влада забезпечує порядок, тобто приведення поведінки суб’єктів у відповідність з нормами та цінностями, необхідними для існування системи.

Характерні її риси:

• має суспільний характер

• домінування владної волі

• захищає інтереси великих груп людей (одного класу чи верстви населення, еліти)

• має особливий апарат управління (політичні інститути)

• має монополію на регламентацію життя суспільства, виявляється в процесі підготовки, прийняття та реалізації політичних рішень

• має можливість впливу на суспільство та людей через право, переконання, авторитет, традиції, емоції, примус, маніпулювання, виховання

• має легітимність

Джерела політичної влади: = сила, = багатство, = становище у суспільстві, = організація, = знання та інформація

Буває:

- за правомірністю: легальна та нелегальна

- за засобами вирішення політичних завдань: державна (держава - найвища форма політичної влади), партійна, влада формальних та неформальних обєднань

Але, політична влада ширша ніж державна, вона має суб’єктів політичної влади:

-безпосередніх (народ, органи державної влади та місцевого самоврядування, політичні партії)

-опосередкованих (профспілки, громадські орг. тощо)