16. Особистість як об’єкт і суб’єкт політики. Наведіть приклади.

Будь-яка політика стає зрозумілою, коли ясно хто її здійснює і на що вона спрямована. У демократичному суспільстві політика здійснюється людьми для людей, тому вони одночасно можуть бути і об’єктом і суб’єктом політики.

Усвідомлення політичних інтересів соціальними група­ми робить їх суб'єктами політики, а нерозуміння цих інте­ресів, пасивна позиція — об'єктами політики. Тобто, характерною рисою суб’єкта є його активність.

Суб'єкти політики — це осо­би та соціальні спільноти, які беруть активну, свідому участь у завоюванні, захисті і використанні влади з метою задоволення певних інтересів. Бувають соціальні (нації, класи, соціальні групи..) та індивідуальні суб’єкти (політичні лідери, активні особи...).

Для активної позиції необхідні демократичні умови, індивідуальні якості особистості: тепрерамент, сила волі, політична свідомість, політична культура.., соціальні риси: соціальний статус особи, статус сімї, місце в професійній ієрархії...

Об'єктами політики є всі явища політ. та суспіль­ного життя, на які спрямована діяльність суб'єктів політи­ки. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а та­кож соціуми й окремі особи.

Соціальні групи та особи, які не усвідомлюють своїх со­ціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політич­ного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія.

Суб’єктивне сприйняття політики людиною здійснюється шляхом таких форм її участі: = реакція на події, що відбуваються у політиці (може бути пасивна); = делегування повноважень шляхом виборів, референдумів, = участь у діяльності політичних і громадських організацій (партій, груп тиску, профспілок, молодіжних обєднань); = виконання політичних функцій в межах завдань держави (ЗМІ), = керівництво політичною діяльністю = участь у політичних рухах, акціях.

Реалізація політичних прав громадянина в сучасній Україні.

Громадянин це член організованого суспільства. Основними ознаками громадянства є – 1. підданство (належність до певної країни), 2. законослухняність (згода і готовність поважати й дотримуватись існуючі суспільні норми) 3. правосуб’єктність

Політ.активність та міра участі в політиці залежить від політ.соціалізації, розвитку політ. культури. Людина свідомо стає громадянином засвоює знання про політику, набуває досвід політ. діяльності.

Політична соціалізація – процес засвоєння особою продовж життя політ. знань, норм і цінностей суспільства до якого вона належить. На це впливає вік та особисті якості, соціальне середовище, політика органів влади, політичні партії, політична культура. Є також стихійні чинники, війни, революції, кризи.

Формування громадянина, заохочення людини до політики має різні стадії. Воно починається з дитинства, коли через сім’ю та ЗМІ набуваються перші знання про політику, правильну чи неправильну поведінку, там закладаються самі стійкі політ.норми та цінності на все життя. Політичне виховання та навчання продовжується у школі, набувається початковий досвід участі в шкільних дитячих організаціях. У 16 р. люди отримують паспорт, у 18 р. юридичне право на участь у політичній діяльності, здобувають ґрунтовні знання у суспільній сфері. З 40 до 60 р. на громадянина значно впливають життєвий досвід, позиції дорослих дітей, власний аналіз суспільно-політичних подій.

Конституція У. закріпила для громадян У. політичні права та свободи, які забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, її участь в суспільно-політичному житті, у формуванні органів держ.влади та місцевого самоврядування. В Україні після Помаранчевої революції та в умовах конституційної реформи значно підвищена увага до політичних подій, демократизація суспільства, реальне народовладдя, відкриті політичні дискусії в ЗМІ сприяють формуванню активної політ.позиції громадян.