14. Конституція України про політичні права та свободи людини і громадянина і практика їх реалізації.

Політичні права та свободи – забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, пов’язані з її участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування. Адресовані лише громадянам У.

Їх називають не­гативними, так як вони є свободою людини від держави (яка не має вживати дій для їх забезпечення, а повинна утриматися від зазіхань на них).

К. У. передбачає такі політичні права і свободи:

брати участь в управ­лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, обирати і бути обраними, рівного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування (3);

право на об 'єднання у політичні партії та громадські організації, участь у профспілках (36);

на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (39);

право на звернення - направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади та місцевого самовря­дування, посадових і службових осіб (40).

Право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та вільно збирати, збе­рігати, використовувати і поширювати інформацію деякі правознавці відносять як до особистих громадянських прав так і до політичних прав (ст. 34);

Політичними гарантіями прав і свобод є: відповідним чином орі­єнтована політика держави, її спрямованість на формування умов із забезпечення належного рівня життя людини; стабільність політичних структур; належний рівень політичної культури в су­спільстві.

15. Міжнародна політика. Україна в системі сучасних міжнародних відносин.

Міжнародна політика - система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв'язків і відносин між державами й групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами й організаціями, що діють на світовій арені.

Міжнародна політика як засіб взаємодії, взаємовідносин різних суспільних груп — націй, держав, союзів та ін. формується разом із виникненням і розвитком названих груп. Уже в ранніх рабовласницьких державах існували військово-політичні відносини. Головними регуляторами цих взаємовідносин були звичаї й традиції.

Міжнародні відносини – сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних та інших зв’язків між державами та системами держав, між головними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Міжнародні відносини формуються під впливом зовнішньої політики країн світу, регулюються міжнарод.нормами і цінностями. Елементом міжнар. відносин є політичні відносини, головним суб’єктом яких є держава.

Декларація про державний суверенітет України прийнята 16 липня 1990 р., стала першим документом, що визначав основні зовнішньополітичні засади У. Згідно Декларації Україна: = як суверенна держава розвивається на основі невід’ємного права на самовизначення = має недоторкану та неподільну територію = має право на власні Збройні Сили

- нейтральна держава, не бере участь у військових блоках (не приймає, не виробляє і не набуває ядерної зброї) = самостійно здійснює зовнішню політику = визнає пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішнього права

Згідно ст. 18 Конституції У. основою зовнішньої політики У. є: оборона країни, забезпечення націон. інтересів і безпеки шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загаль­новизнаними принципами і нормами міжнародного права. Окремою постановою ВРУ, а також законом У. про національну безпеку визначаються основні засади зовнішньої політики, зокрема її багатовекторність та стратегічний курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. З огляду на проведення конституційної реформи у ВРУ зареєстровано декілька проектів законів про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики.