Засоби індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) унеможливлюють або знижують зовнішнє опромінення людей, захищають від радіоактивного забруднення поверхню тіла та одяг людей, запобігають і знижують надходження радіонуклідів через органи дихання, а в окремих випадках, через органи травлення.

Використання засобів індивідуального захисту населення планується і здійснюється на ранній і проміжній фазах радіаційної аварії як обов'язкове доповнення до укриття і евакуації населення, і яке здійснюється, насамперед, у період проходження хмари радіоактивних речовин та в період формування сліду радіоактивної хмари.

ЗІЗ поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби захисту шкіри, як за принципом захисної дії є фільтрувального та ізолювального типів, а за способом виготовлення - промислові та підручні.

До ЗІЗ органів дихання належать протигази, респіратори, протипорохові тканинні маски, ватно-марлеві пов’язки. Як спеціальні ЗІЗ органів дихання, що забезпечують захист від радіоактивних аерозолів, газоподібних і летких радіонуклідів, використовуються спеціальні респіратори та цивільні протигази.

Проте, найдоступнішими для населення засобами захисту органів дихання під час переміщення до укриттів, знаходженні в укриттях і в ході евакуації є застосування предметів особистого користування - багатошарових марлевих і тканинних пов'язок, шарфів, рушників і т.п.

Для захисту шкіри використовують спеціальний ізолювальний захисний одяг і пристосований для захисту одяг - гумові і шкіряні рукавиці, гумові чоботи, закрите взуття.

Найпростіші засоби захисту шкіри від радіоактивного ураження – це звичайний одяг і взуття, плащі, накидки, куртки з капюшонами з прогумованої або водонепроникної тканини.

Забезпечення населення промисловими засобами індивідуального захисту органів дихання (протигази, респіратори) передбачає отримання їх до 1 год з моменту аварії за місцем роботи або проживання. Можливо також зберігання ЗІЗ для населення зони № 1 в місцях їх постійного проживання.

Особовий склад рятувальних формувань, працівники об’єктів господарювання забезпечуються ЗІЗ через пункти видачі, які розгортаються на об’єктах з розрахунку 1 пункт ЗІЗ на 180-200 осіб. Інші категорії населення забезпечуються засобами захисту через комунальні підприємства за місцем проживання.

Йодна профілактика

Основна небезпека зовнішнього опромінення та інгаляційного надходження в організм людини радіоактивного йоду-131 полягає в тому, що цей радіонуклід дуже активний і складає більше половини всіх радіоактивних викидів в атмосферу під час аварії на АЕС. Оскільки він особливо небезпечний при потраплянні всередину організму людини, йодну профілактику населення починають з першого дня підвищеного радіаційного фону. Йодна профілактика спрямована на захист щитоподібної залози людини від дії радіоактивних ізотопів йоду. Небезпека радіоактивного йоду полягає в тому, що, потрапляючи в організм у великих дозах, він спричиняє руйнування тканин залози, а невеликі його кількості знижують функцію залози і провокують розвиток пухлин. Клітини щитоподібної залози, насичені стабільним йодом, не здатні поглинати радіоактивний йод, тому захист здійснюється шляхом надходження в організм стабільного йоду.

З цією метою слід вживати препарати стабільного йоду, а саме: йодид калію в таблетках або 5%-й водно-спиртовий розчин йоду. Йодид калію (КJ) приймають в таблетках в наступних дозах: діти від двох років і старші та дорослі ‑ по 0,125 г, до 2-х років – по 0,04 г після їжі разом з киселем, чаєм, водою 1 раз на день протягом 7 діб.

Розчин йоду водно-спиртовий (5%-а настоянка йоду) приймається дітьми від 2-х років і старше, а також дорослими по 3-5 крапель на склянку молока або води в день на протязі 7 діб. Дітям до 2-х років 5%-ву йодну настоянку дають по 1-2 краплі на 100 мл молока або харчової суміші 1 раз на день протягом 7 днів.

Необхідно пам’ятати, що йодна профілактика ефективна тільки в початковий післяаварійний період. Через 24 години після радіоактивного викиду починати прийом препаратів йоду практично недоцільно, оскільки його дія малоефективна.

До заходів масової профілактики променевих уражень відносяться радіопротектори – фармакологічні засоби, які суттєво знижують дію опромінення. Найбільш розповсюдженими серед них є гамафос, гексамін і т.п., які містяться в спеціальній індивідуальній аптечці. Такі препарати знижують негативний ефект дії радіації в 1,5 – 2 рази. Але, слід пам’ятати, що ці препарати застосовуються для захисту від одноразового зовнішнього опромінення у великих дозах (від 1 Гр і вище) і не використовуються при хронічних опроміненнях малими дозами через їх високу токсичність.