- •Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •1.Визначення мікробіології, як науки. Галузі м/о. Предмет і завдання
- •2.Відкриття м/о а. Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера і Коха в мікробіології.
- •3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль д.Самойловича, е.Дженера, і.І.Мечникова, Івановського, Еріха, Флемінга,Заболотного та інші. Розвиток мікробіології в Україні.
- •4. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, l-форми бактерій).
- •5. Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •6.Класифікація та морфологія найпростіших
- •7. Класифікація та морфологія грибів
- •8. Методи мікроскопії
- •9.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •10. Принципи організації, оснащення та режим роботи мікробіологічної лабораторії
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •12.Типи і механізми живлення м/о. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину . Хімічний склад м/о.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них . Класифікація поживних середовищ , які використовують у мікробіології.
- •15.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •16. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •18. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •20. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •21. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон’югація.
- •23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •25. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
- •32. Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
- •37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
- •38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •39.Антитіла,їх хімічна природа і структура. Клітини –продуценти антитіл,динаміка продукції антитіл.Аутоантитіла
- •40. Класи імуноглобулінів,їх характеристика.
- •41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
- •42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
- •43.Реакція аглютинації,її механізми,різновиди.
- •44.Рекція преципітації,її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
- •46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
- •47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.
- •48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання
- •49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
- •50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
- •51.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •52.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо»
- •53..Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •54.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •55. Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання і використання.
49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
Оцінку імунологічного статусу проводять при необхідності детального обстеження стану здоровя,імунодефіцитних і алергічних станах,трансплантації органів і тканин,онкологічних та інших захворюваннях.ВООЗ рекомендує двоетапний принцип обстеження.На першому етапі виявляють загальні характеристики або грубі дефекти гуморального й клітинного імунітету,а також системи фагоцитозу за допомогою простих загальнодоступних орієнтовних тестів:Визначення відносного й абсолютного числа лімфоцитів у переферийній крові;визначення кількості Т- і В-лімфоцитів;концентрації сироваткових імуноглобулінів;визначення фагоцитарної активності лейкоцитів.
Більш детальний аналіз імунологічного статусу проводиться на другому етапі ,якщо виявлені відхилення в результатах орієнтовних тестів або при наявності спеціальних показань.До аналітичних тестів відноситься :визначення кількості Т-хелперів і Т-супресорів;визначення спонтанної міграції лейкоцитів і тест гальмування міграції лейкоцитів;дослідження проліферативної активності Т- і В-лімфоцитів;постановка шкірних тестів гіперчутливості;оцінка синтезу імуноглобулінів у культурі в-лімфоцитів;оцінка активності К-клітин і ПК-клітин;визначення різних компонентів комплементу й оцінка окремих етапів фагоцитозу.
50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
Вакцини-препарати ,одержані з бактерій,вірусів та інших м/о,їх хімічних компонентів,продуктів життєдіяльності або штучним шляхом,які застосовуються для активної імунізації людей і тварин з метою профілактики і лікування інфекційних хвороб.На честь Е.Дженнера препарати з ослаблених м/о Л.Пастер запропонував називати вакцинами(vaccinus-коровячий).Він помітив,що доярки ,які перенесли коровячу віспу ,ніколи не хворіли на людську віспу.Матеріалом для щеплення служив вміст пухірців коровячої віспи.Усі вакцини за способом одержання й характером антигенів ,які до них входять ,поділяють на живі,вбиті,хімічні,анатоксини,штучні ,асоційовані.За кількістю антигенів розрізняють моно-,ди-,три-,тетравакцини тощо.Для забезпечення виробництва нешкідливих,стандартних вакцин існує єдина система їх випробування і застосування.Вона передбачає :одержання,вакцинного штаму,виготовлення достатньої кількості препарату ,експериментальну перевірку його на стерильність ,токсичність,реактивність,імуногенність на тваринах,оцінку його ефективності на обмеженому контингенті людей,вивчення ефективності при масовому застосуванні.Живі вакцини-біологічні препарати,виготовленні з живих бактерій або вірусів із зниженою вірулентністю,але вираженими імуногенними властивостями.Вони не здатні в звичайних умовах викликати захворювання ,але слабкий інфекційний процес при цьому має місце.Тому живі вакцини,як найбільш ефективні препарати для щеплення,індукують довготривалий і напружений поствакцинальний імунітет.Серед живих вакцин найбільш широко використовується протитуберкульозна вакцина БЦЖ,запропонована французькими мікробіологами А.Кальметтом і С.Гереном..При виготовленні деяких вакцин збудники культивують у курячому ембріонані,вирощують вакцинні штами в культурах тканин.Крім атенуації,живі вакцини можна одержувати шляхом селекції вбиті вакцини містять значну кількість баластних речовин,які часто викликають небажанні ускладнення при вакцинації.Із вбитих вакцин використовують лептоспірозну ,гонококову ,грих у природі штамів таких варіантів,які мають найменшу вірулентність.Вбиті вакцини.На відміну від живих,вбиті вакцини готують із найбільш вірулентних штамів з яскраво вираженими антигенними властивостя.Вбиті вакцини менш імуногенні,ніж живі,їх ефективність значно нижча.Хімічні вакцини.З метою введення в організм очищених антигенних препаратів ,вільних від баластних речовин ,з бактерій чи вірусів за допомогою хімічних методів або ультразвуку вилучають окремі антигенні компоненти .Вони й скадають основу хімічної вакцини.До найбільш відомих сучасних хімічних вакцин належать черевнотифозна,пневмококова,менінгококова.Анатоксини.Анатоксини-препарати,які одержують із бактеріальних білкових токсинів при дії на них формаліну протягом 3-4 тижнів при температурі 39-40 С.Активність анатоксинів визначають за їх здатністю вступати в реакцію із специфічною сироваткою.Анатоксини вживаються для активної імунізації людей і в тварин з метою створення активного антитоксичного імунітету.Їх також виростовіють для гіперімунізеції коней для одержання відповідних антитоксичних сироваток.Асоційовані вакцини- препарати,до скаду яких входять декілька антигенів,одержаних із мікроорганізмів і токсинів .Їх переваги перед вакцинами ,що містять антигени одного збудника, в тому,що вони забезпечують імунітет проти декількох інфекцій при одномоментому їх введені.Штучні вакцини.Штучне копіювання антигенів і детермінант методами генної інженерії може сприяти створенню вакцин без баластних домішок.Основою таких рекомбінантних вакцин є перенесанняв плазміну або вірус гена,відповідального за продукцію необхідного антигена
