47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.

У зв’язку з тим,що після першого попадання алергену розвивається підвищена чутливість на повторну зустріч з ним,і організм реагує сильною захисною реакцією,яка набуває шкідливого характеру,такі реакцією одержати назву реакцій гіперчутливості.Залежно від часу,через який після повторного попадання алергену розвиваються ці реакції ,говорять про гіперчутливість негайного типу та сповільненого типу.

За механізмом розвитку чутливості гіперчутливість можна поділити на дві групи :пов’язану з імуноглобулінами;пов’язану з сенсибілізованими Т-лімфоцитами.Джелл і Кумбс виділили чотири типи реакцій гіперчутливості:1)реакції анафілактичні,атопічні;2)реакції цитотоксичні;3)реакції імунних комплексів,гістотоксичні;4)реакції туберкулінового типу.

Перші три типи реакцій пов’язані з антитілами і відносяться до гіперчутливості негайного типу,четвертий тип реакцій зумовлений Т-лімфоцитами і відносяться до гіперчутливості сповільненого типу.При парантеральному введенні алергену у тварини різко зростає чутливість до повторної ін’єкції цієї речовини.Це стан підвищеної чутливості одержав назву сенсибілізації.Доза антигену .ющо викликає сенсибілізацію ,називається сенсибілізуючою.Після виявлення і встановлення алергену проводять десенсибілізацію організму.Десенсибілізація-це імунологічний метод лікування ,який дозволяє зняти стан сенсибілізації.Для цього протягом тривалого часу хворому вводять зростаючі кількості алергену ,починаючи з мінімальної дози ,яка встановлюється за результатами внутрішньо шкірної проби.Її підвищують індивідуально.В процесі лікування кількість алергену ,яку вводять може зростати в декілька тисяч разів.Реакції цитолітичні спостерігаються при переливанні крові та довготривалому вживанні деяких медикаментозних препаратів .Реакції анафілактичні,імуноглобулін Е адсорбуються на тучних клітинах і базофільних лейкоцитах.При повторному контакті з алергеном останній зв’язується з двома молекулами імуноглобуліну Е,які розміщені на тучних клітинах ,що призводить до утворення комплексу антиген-імуноглобулін Е-тучна клітина і зумовлює де грануляцію останніх.

48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання

Існує група спадкових і набутих захворювань ,загальною ознакою яких є дефекти гуморальної або клітинної ланки імунітету (імунодефіцитний стан).Розрізняють первинні(вродженні) та вторинні(набуті) імунодефіцити.Перші зумовлені мутаціями генів імунної відповіді або ушкодженнями анатомічного і функціонального розвитку органів імунітету.Імунодефіцитні стани ,спричинені мутаціями ,проявляються у вигляді дефектів дозрівання ,диференціації та функції Т- і В-клітин,а також синтезу певних класів імуноглобулінів.Усі дефекти імунної системи розділяють на такі основні види:імунодефіцити в-системи,Імунодефіцити Т-системи,комбіновані імунодефіцити,вади системи фагоцитозу ,вади систем комплементу.Набуті або вторинні імунодефіцити є постійними супутниками інвазій,вірусних і бактеріальних інфекцій,будь-якого хронічного процесу ,тривалого прийому гормонів,антибіотиків,голодування .