41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.

Люди володіють імунною системою, яка здатна відповідати на впровадження чужорідних молекул утворенням антитіл. Молекули, які стимулюють утворення антитіл, називаються антигенами. Зазвичай це білки або глікопротеїни. Кожен антиген стимулює утворення специфічного антитіла, яке точно йому відповідає і здатне зв'язуватися з ним і руйнувати його. Так, наприклад, якщо стороннє тіло надходить з певним видом бактерій, імунна система розпізнає антигени на зовнішніх мембранах бактеріальних клітин як чужорідні і відповідно утворюються антитіла, специфічні до цих антигенів. Антитіла продукуються особливими лімфоцитами, які називаються В-клітинами.

Мільштейн і Келер вирішили проблему, розробивши методику отримання моноклональних антитіл, за яку вони були удостоєні Нобелівської премії. Мо-ноклональний означає належить одному клону. Кожен тип антитіл продукується одним типом В-клітин, які клонують самі себе, іншими словами, розмножуються, утворюючи багато ідентичних копій самих себе у відповідь на певний антиген. Теоретично можна виділити і культивувати певний тип В-клітин і отримати велику кількість чистих антитіл одного типу.Оскільки всі антитіла, отримані таким шляхом, походять від одного клона, вони називаються моноклональними.

Отримання моноклональних антитіл починають з того, що певний антиген вводять лабораторному тварині (звичайно це миша). Через деякий час, необхідний для імунної відповіді, з селезінки тварини виділяють лімфоцити і змішують їх з особливим типом ракових клітин у відповідній культуральної середовищі. Щоб стимулювати злиття лімфоцитів з раковими клітинами, в середу додають поліетіленгліколь. Підбирають такі умови зростання, які дозволяють виживати тільки гібридним кліткам. З них вибирають клітини, що виробляють певні антитіла, і культивують ці клітини окремо. Клітини продовжують ділитися незалежно і є постійним джерелом чистих антитіл.

Використання моноклональних антитіл.Моноклональні антитіла специфічні до певного антигену. Їх можна використовувати для того, щоб «знайти» або ідентифікувати цей антиген і, якщо потрібно, зруйнувати його. Моноклональні антитіла широко застосовуються в клінічних лабораторіях, і можливості їх використання постійно зростають. Поки вони застосовуються головним чином з метою діагностики.З 150 діагностичних моноклонапьних антитіл,що застосовуються в даний час, приблизно одна третина використовується для виявлення вагітності.Сучасні тести на вагітність засновані на виявленні ХГЧ в пробі сечі жінки за допомогою моноклональних антитіл.

42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.

В імунному захисті організму від чужорідних агентів важливу роль відіграють імунологічні р-ї,які здійснюються антитілами та імунокомпетентними клітинами.

Найважливішим моментом є те,що антитіло,яке утворилось на даний антиген,реагує тільки з ним,а не з іншими антигенами.Р-я здійснюється за рахунок зв’язку між детермінантною групою антигена та активним центром антитіла.Комплекс антиген-антитіло,що виник в організмі,має виражену біологічну активність.Він активує систему комплементу,стимулює фагоцитарну р-ю,запускає продукцію медіаторів чутливими клітинами.Антитіла проти токсинів нейтралізують їх токсичну дію. Зв'язок між антигеном і антитілом досить міцний,але зворотній.Комплекс антиген-антитіло може дисоціювати на складові компоненти.Р-я між антигеном і антитілом відбувається у 2 фази.1 фаза-специфічна,в якій антиген з’єднується з антитілом,триває кілька с,хв. 2 фаза –неспецифічна-утворення видимих макроагрегатів,триває кілька год.

Існує пряма залежність між вираженістю р-ї і кількістю реагуючих компонентів.Чим більше антигена й антитіла бере участь у реакції,тим інтенсивніше вона буде проявлятись.

Якщо антиген є корпускулярним,наступає аглютинація з утворенням пластівців.Якщо антиген є розчинний,то наступає преципітація-осадження антигенів,розчин скалам учується або на межі контакту розчину антигену і сироватки зявляється кільце.

Серологічні реакції використовуються в практичній імунології в двох напрямках: Серологічна діагностика-виявлення специфічних антитіл у сироватках хворих за допомогою відомих стандартних антигенів-діагностикумів.

Серологічна ідентифікація-виявлення невідомого антигену за допомогою відомих стандартних антитіл-діагностичних сироваток,які одержують від тварин,імунізованих певним антигеном.