
- •Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •1.Визначення мікробіології, як науки. Галузі м/о. Предмет і завдання
- •2.Відкриття м/о а. Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера і Коха в мікробіології.
- •3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль д.Самойловича, е.Дженера, і.І.Мечникова, Івановського, Еріха, Флемінга,Заболотного та інші. Розвиток мікробіології в Україні.
- •4. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, l-форми бактерій).
- •5. Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •6.Класифікація та морфологія найпростіших
- •7. Класифікація та морфологія грибів
- •8. Методи мікроскопії
- •9.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •10. Принципи організації, оснащення та режим роботи мікробіологічної лабораторії
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •12.Типи і механізми живлення м/о. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину . Хімічний склад м/о.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них . Класифікація поживних середовищ , які використовують у мікробіології.
- •15.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •16. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •18. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •20. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •21. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон’югація.
- •23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •25. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
- •32. Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
- •37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
- •38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •39.Антитіла,їх хімічна природа і структура. Клітини –продуценти антитіл,динаміка продукції антитіл.Аутоантитіла
- •40. Класи імуноглобулінів,їх характеристика.
- •41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
- •42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
- •43.Реакція аглютинації,її механізми,різновиди.
- •44.Рекція преципітації,її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
- •46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
- •47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.
- •48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання
- •49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
- •50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
- •51.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •52.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо»
- •53..Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •54.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •55. Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання і використання.
41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
Люди володіють імунною системою, яка здатна відповідати на впровадження чужорідних молекул утворенням антитіл. Молекули, які стимулюють утворення антитіл, називаються антигенами. Зазвичай це білки або глікопротеїни. Кожен антиген стимулює утворення специфічного антитіла, яке точно йому відповідає і здатне зв'язуватися з ним і руйнувати його. Так, наприклад, якщо стороннє тіло надходить з певним видом бактерій, імунна система розпізнає антигени на зовнішніх мембранах бактеріальних клітин як чужорідні і відповідно утворюються антитіла, специфічні до цих антигенів. Антитіла продукуються особливими лімфоцитами, які називаються В-клітинами.
Мільштейн і Келер вирішили проблему, розробивши методику отримання моноклональних антитіл, за яку вони були удостоєні Нобелівської премії. Мо-ноклональний означає належить одному клону. Кожен тип антитіл продукується одним типом В-клітин, які клонують самі себе, іншими словами, розмножуються, утворюючи багато ідентичних копій самих себе у відповідь на певний антиген. Теоретично можна виділити і культивувати певний тип В-клітин і отримати велику кількість чистих антитіл одного типу.Оскільки всі антитіла, отримані таким шляхом, походять від одного клона, вони називаються моноклональними.
Отримання моноклональних антитіл починають з того, що певний антиген вводять лабораторному тварині (звичайно це миша). Через деякий час, необхідний для імунної відповіді, з селезінки тварини виділяють лімфоцити і змішують їх з особливим типом ракових клітин у відповідній культуральної середовищі. Щоб стимулювати злиття лімфоцитів з раковими клітинами, в середу додають поліетіленгліколь. Підбирають такі умови зростання, які дозволяють виживати тільки гібридним кліткам. З них вибирають клітини, що виробляють певні антитіла, і культивують ці клітини окремо. Клітини продовжують ділитися незалежно і є постійним джерелом чистих антитіл.
Використання моноклональних антитіл.Моноклональні антитіла специфічні до певного антигену. Їх можна використовувати для того, щоб «знайти» або ідентифікувати цей антиген і, якщо потрібно, зруйнувати його. Моноклональні антитіла широко застосовуються в клінічних лабораторіях, і можливості їх використання постійно зростають. Поки вони застосовуються головним чином з метою діагностики.З 150 діагностичних моноклонапьних антитіл,що застосовуються в даний час, приблизно одна третина використовується для виявлення вагітності.Сучасні тести на вагітність засновані на виявленні ХГЧ в пробі сечі жінки за допомогою моноклональних антитіл.
42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
В імунному захисті організму від чужорідних агентів важливу роль відіграють імунологічні р-ї,які здійснюються антитілами та імунокомпетентними клітинами.
Найважливішим моментом є те,що антитіло,яке утворилось на даний антиген,реагує тільки з ним,а не з іншими антигенами.Р-я здійснюється за рахунок зв’язку між детермінантною групою антигена та активним центром антитіла.Комплекс антиген-антитіло,що виник в організмі,має виражену біологічну активність.Він активує систему комплементу,стимулює фагоцитарну р-ю,запускає продукцію медіаторів чутливими клітинами.Антитіла проти токсинів нейтралізують їх токсичну дію. Зв'язок між антигеном і антитілом досить міцний,але зворотній.Комплекс антиген-антитіло може дисоціювати на складові компоненти.Р-я між антигеном і антитілом відбувається у 2 фази.1 фаза-специфічна,в якій антиген з’єднується з антитілом,триває кілька с,хв. 2 фаза –неспецифічна-утворення видимих макроагрегатів,триває кілька год.
Існує пряма залежність між вираженістю р-ї і кількістю реагуючих компонентів.Чим більше антигена й антитіла бере участь у реакції,тим інтенсивніше вона буде проявлятись.
Якщо антиген є корпускулярним,наступає аглютинація з утворенням пластівців.Якщо антиген є розчинний,то наступає преципітація-осадження антигенів,розчин скалам учується або на межі контакту розчину антигену і сироватки зявляється кільце.
Серологічні реакції використовуються в практичній імунології в двох напрямках: Серологічна діагностика-виявлення специфічних антитіл у сироватках хворих за допомогою відомих стандартних антигенів-діагностикумів.
Серологічна ідентифікація-виявлення невідомого антигену за допомогою відомих стандартних антитіл-діагностичних сироваток,які одержують від тварин,імунізованих певним антигеном.