
- •Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •1.Визначення мікробіології, як науки. Галузі м/о. Предмет і завдання
- •2.Відкриття м/о а. Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера і Коха в мікробіології.
- •3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль д.Самойловича, е.Дженера, і.І.Мечникова, Івановського, Еріха, Флемінга,Заболотного та інші. Розвиток мікробіології в Україні.
- •4. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, l-форми бактерій).
- •5. Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •6.Класифікація та морфологія найпростіших
- •7. Класифікація та морфологія грибів
- •8. Методи мікроскопії
- •9.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •10. Принципи організації, оснащення та режим роботи мікробіологічної лабораторії
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •12.Типи і механізми живлення м/о. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину . Хімічний склад м/о.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них . Класифікація поживних середовищ , які використовують у мікробіології.
- •15.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •16. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •18. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •20. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •21. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон’югація.
- •23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •25. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
- •32. Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
- •37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
- •38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •39.Антитіла,їх хімічна природа і структура. Клітини –продуценти антитіл,динаміка продукції антитіл.Аутоантитіла
- •40. Класи імуноглобулінів,їх характеристика.
- •41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
- •42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
- •43.Реакція аглютинації,її механізми,різновиди.
- •44.Рекція преципітації,її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
- •46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
- •47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.
- •48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання
- •49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
- •50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
- •51.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •52.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо»
- •53..Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •54.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •55. Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання і використання.
36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
Антиген,проникаючи в організм,захоплюється макрофагами,а після розщеплення ферментами лізосом,антигенні детермінанти подаються на поверхневу мембрану фагоцита,де вони розпізнаються Т-лімфоцитами.Стимульований антигеном Т-лімфоцит виділяє спеціальні білки-інтерлейкіни,які взаємодіють з В-лімфоцитами,наступає кооперація клітин- макрофага.юТ-лімфоцита,В-лімфоцита. В результаті кооперативної взаємодії імунокомпетентних клітин розвиваються основні механізми імунної відповіді – клітинний імунітет,опосередкований Т-лімфоцитами – ефекторами,імунними кілерами. В-лімфоцити трансформуються в клітини – продуценти антитіл. Імунна відповідь регулюється взаємодією Т-хелплерів і Т-супресорів з імунокомпетентними клітинами. Запускаючи механізм імунної памяті,пов’язані з Т-лімфоцитами.
Взаємодія імунокомпетентних клітин між собою,а також їх взаємодія з іншими клітинами опосередковується сигнальними моноцитами-інтерлейкінами(лімфокінами). Інтерлейкіни впливають на проліферацію імунокомпетентних клітин,регулюють синтез антитіл,приймають участь у розвитку запального процесу. Інші сигнальні молекули – цитокіни, фактор некрозу пухлин(ФНП),фактори,що регулюють функції макрофагів (МАФ,МІФ), пригнічують міграцію лімфоцитів(ЛІФ). До цитокінів належать білки-інтерферони,що мають противірусну,протипухлинну дію і впливають на імунну відповідь.
37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
ГКГ-це система генів,яка контролю синтез антигенів характерних для органів і тканин певного індивідуума,і зумовлює відторгнення пересаджених тканин(трансплантатів). Поверхневі антигенні структури клітин,які стимулюють реакції відторгнення трансплантата наз антигенами гістосумісності,а гени,які їх кодують –генами гістосумісності.
Найбільше антигенів гістосумісності розташовуються на поверхні лейкоцитів,тому їх наз лейкоцитарними антигенами-ЛКА.
ГКГ-складна система,розм на 6 парі хромосом і сформована з великої кількості генів.
3 класи генів
ЛКА-А,ЛКА-В,ЛКА-С-поліморфні,ці гени кодують таку ж кількість різноманітних лейкоцитарних антигенів,розміщені на всіх клітинах організму,забезпечують взаємодію між ними.
ЛКА-ДР,ЛКА-ДQ,ЛКА-ДR,які мають 6 різновидностей,знаходяться на В- лімфоцитах,макрофагах,входять до складу рецепторів Т-хелплерів,супресорів,зумовлюють взаємодію між клітинами імунної системи.
Кодують компоненти комплексу і білки теплового шоку.
ГКГ-це основна генетична система,що обумовлює функціонування імунної системи і в першу чергу Т-системи імунітету. Кодує здатність розпізнавати «своє» «чуже»,синтезувати антитіла,відторгати чужорідні клітини,визначає схильність до захворювань людей похилого віку.
Трансплантаційний імунітет-визначається ЛКА_А,ЛКА_В,ЛКА_С наявні на всіх клітинах організму.
38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
Антигенами наз органічні реч,які при введені в організм можуть спричинити в ньому розвиток специфічних імунних реакцій. Антигени харак 2 основними властивостями 1.спричиняють утв антитіл або сенсибілізацією лімфоцитів,2)вступають у взаємодію з відповідними антитілами,сенсибілізованими лімфоцитами. Повноцінні антигени-речовини,що мають чужорідну інформацію,які спричиняютьутв антитіл або сенсибілізацію лімфоцитів в орг і реагують з ними in vivo,in vitro.
Неповноцінні антигени оба гаптени,не спричиняють утв антитіл чи сенсибілізацію лімфоцитів. До антигенів належить ліпіди,стероїди та ін..
Ауто антигени – речовини,що мають властивість імунізувати організм,з якого їх добуто. До них належать кришталик,сперма,пара щитовидні залози… Аутоантигени можуть виникати під впливом охолодження,опромінювання,лікарських засобів,вірусних інфекцій,токсинів та ін..
Бактерії – складний комплекс антигенів,до яких входять високомолекулярні сполуки білкової природи,біологічно активні специфічні полісахариди. У рухливих бактерій розрізн Н-антигени(джгутикові)-термолабільні,протеїнові,що руйнуються при 56-80ºС. о-антигени(соматичні)- термостабільні,які скл з полісахаридів і білка.ювходять до складу кліт стінкиграмнегативних бактерій. із вірулентних штамів сальмонел черевного тифу було виділено відносно термостабільний полісахаридний комплекс-Vi-антиген. Капсулярні антигени дають змогу диференціювати бактерії на серовари.