30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.

Інфекційний процес - є закономірно виникаючою в організмі сукупністю

реакцій (біохімічних, імунологічних і структурно-функціональних) на дію

інфекційних факторів патогенних мікроорганізмів. Виділяють такі шляхи передачі інфекції від людини:

Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається через предмети, що оточують хворого.

Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо.

Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).

Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).

Через заражені харчові продукти.

Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.

Виділяються такі періоди при розвитку інфекційного процесу:

Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника),

Період провісників хвороби, або як ще його називають – продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо),

Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях),

Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).

Бактеріємія — проникання збудника з місця локалізації в кров і поширення по всьому організму, при чому мікроорганізми в крові не розмножуються.

Се́псис — гостре або хронічне захворювання, що характеризується прогресуючим розповсюдженням в організмі бактеріальної, вірусної або грибкової флори.

Токсинемія-процес,що виникає внаслідок дії на мікроорганізм токсигенних бактерій.

31. Роль макроорганізму в інфекційному процесі. Вплив навколишнього середовища і соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу у людини. Персистенція бактерій і вірусів. Форми і типи інфекції (реінфекція, суперінфекція, мікст-інфекція, поняття про рецидив)

Дуже важливе значення для виникнення інфек. проц. має стан макроорганізму. Ступінь його участі в інфекційному проце­сі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), білкового голодування, наяв­ності вітамінів, гормонів та інших факторів. Залежно від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середо­вища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хворобо­творного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встанов­ленням взаємної адаптації між ними. Реактивність макроорганізму, його імунобіологічна го­товність знешкодити патогенні мікроби тісно пов'язані зі станом довкілля, умовами життя і побуту, характером праці й харчування, санітарно-гігієнічними умовами тощо. На сприйнятливість макроорганізму до інфекції певним чином впливають вік і стать у зв'язку з фізіологічними особливостями. На­приклад, до одних інфекційних хвороб діти більш сприйнятливі, до інших, навпаки, менш сприйнятливі, ніж дорослі.

Загальновизнаним є положення про те, що інфекційний процес - суть взаємодії збудника і макроорганізму в певних умовах навколишнього середовища. Однак, навколишнє середовище в цій тріаді посідає особливе місце і зазвичай лише побічно впливає на інфекційний процес. По-перше, вона надає попереднє опосередкований вплив шляхом впливу як на збудника (фізичні, хімічні, біологічні та інші фактори середовища), так і на макроорганізм (ті ж фактори плюс соціальні умови). По-друге, будь-які терапевтичні впливb також можна розцінювати як поточний вплив факторів зовнішнього середовища на інфекційний процес. І, по-третє, сам комплекс взаємних пристосувальних реакцій мікро-і макроорганізму можна розглядати як спрямований на відновлення порушеного гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Також, на тлі дестабілізації соціально-економічних умов життя населення ускладнюється епідеміологічна ситуація і зростає значущість «класичних» інфекцій. Наочним прикладом може служити стрімке зростання захворюваності на туберкульоз. Небувалого розмаху досягла захворюваність сифілісом та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом. Не можна не згадати пов'язаний з ослабленням імунопрофілактики зростання захворюваності на дифтерію в кінці 80-х - початку 90-х років; спалах поліомієліту в Чеченській Республіці в 1995 р.; епідемію холери в Дагестані в 1994 р. (2435 хворих і носіїв вібріона), що виникла в результаті завезення збудника з Саудівської Аравії.

Персистенція— тривале збереження збудника в організмі.При гострій інфекційній хворобі час перебування вірусу в організмі визначається трива­лі­стю інкубаційного періоду і періоду не­ускладненого клінічного перебігу хвороби. Збереження вірусу довше цього терміну — П.; у ряді випадків П. вірусів триває місяцями і роками, іноді все життя. Персистуючий бактеріофаг існує в бактеріях у вигляді неінфек­ційного профага, активація якого викликає лізис бактерій.. П. вірусів, є безсимптомними чи з маловираженими ознаками ушкодження, називають також вірусоносійством. П. вірусів залежить від ступеня резистентності організму: чим менш сприйнятливий організм до даного вірусу, тим частіше спостерігаються приховані форми інфекції

Інфекція може розвиватися у різних напрямках та приймати різні форми:ЛОКАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ — місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. ЗАГАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ — проникнення мікрогормонів в кров і розповсюдження по всьому організму. характернa для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу та вірусних гепатитів. ЛАТЕНТНА ІНФЕКЦІЯ— стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші)……*Реінфекція — повторне зараження тим же інфекційним агентом із зовнішнього середовища, що й первинний.*Суперінфекція - процес, в результаті якого клітина, спочатку заражена одним вірусом, коінфікується через якийсь час іншим штамом вірусу або іншим вірусом. Вірусні суперінфекції можуть призвести до появи резистентних штамів вірусів, для лікування яких потрібні інші препарати.*Мікст-інфекція-*Рецедив — відновлення хвороби після удаваного повного одужання ( ремісії). Рецидив пояснюється тією обставиною, що патоген у ході лікування не повністю зникає з організму і, за певних умов, знову викликає поява симптомів захворювання. Клінічна картина рецидиву, як правило, повторює клінічну картину первинного захворювання, нерідко у поглибленій формі.