
- •Перелік теоретичних питань до підсумкового модульного контролю.
- •1.Визначення мікробіології, як науки. Галузі м/о. Предмет і завдання
- •2.Відкриття м/о а. Левенгуком. Етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера і Коха в мікробіології.
- •3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль д.Самойловича, е.Дженера, і.І.Мечникова, Івановського, Еріха, Флемінга,Заболотного та інші. Розвиток мікробіології в Україні.
- •4. Основні відмінності прокаріотичних та еукаріотичних мікроорганізмів. Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки (протопласти, сферопласти, l-форми бактерій).
- •5. Морфологія бактерій. Роль окремих структур для життєдіяльності бактерій та у патогенезі інфекційних захворювань.
- •6.Класифікація та морфологія найпростіших
- •7. Класифікація та морфологія грибів
- •8. Методи мікроскопії
- •9.Виготовлення бактеріологічних препаратів. Барвники та допоміжні реактиви. Прості та складні методи фарбування.
- •10. Принципи організації, оснащення та режим роботи мікробіологічної лабораторії
- •11.Бактеріоскопічний метод дослідження. Етапи
- •12.Типи і механізми живлення м/о. Механізми проникнення поживних речовин в бактеріальну клітину . Хімічний склад м/о.
- •13.Поживні середовища, вимоги до них . Класифікація поживних середовищ , які використовують у мікробіології.
- •15.Ферменти мікроорганізмів, їх роль в обміні речовин. Використання для ідентифікації та диференціації бактерій. Ферменти патогенності
- •16. Ріст і розмноження бактерій. Механізм клітинного поділу, фази розмноження культури бактерій в стаціонарних умовах.
- •17. Бактеріологічний метод дослідження. Принципи, методи та етапи виділення чистих культур бактерій та їх ідентифікації.
- •18. Вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Стерилізація, методи та засоби стерилізації. Контроль ефективності стерилізації. Асептика. Антисептика.
- •19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.
- •20. Систематика і номенклатура бактерій. Основні принципи систематики. Класифікація бактерій. Характеристика виду.
- •21. Матеріальні основи спадковості мікроорганізмів. Генотип і фенотип. Види мінливості. Не спадкова мінливість.
- •22. Спадкова мінливість. Мутації, їх різновиди. Мутагени фізичні, хімічні, біологічні. Генетичні рекомбінації: трансформація. Трансдукція, кон’югація.
- •23. Позахромосомні фактори спадковості бактерій. Плазміди, основні генетичні функції. Мігруючі елементи. Роль мутацій, рекомбінацій в селекції та еволюції мікробів. Основні фактори еволюції.
- •25. Хіміотерапія та хіміотерапевтичні препарати. Хіміотерпевтичний індекс. Механізм антибактеріальної дії сульфаніламідів. Роль п.Ерліха та г.Догмагка у розвитку вчення про хіміотерапію.
- •30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
- •32. Вчення про імунітет. Етапи розвитку імунології. Види і форми цього прояву.
- •36. Кооперація кліти при імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи,їх взаємодія. Цитокіни,лімфокіни,інтерлейкіни.
- •37.Головний комплекс гістосумісності. Трасплантаційний імунітет.
- •38. Антигени,їх характеристика. Повноцінні і неповноцінні антигени. Антигенна структура бактерій. Практичне значення про антигени мікробів. Аутоантигени.
- •39.Антитіла,їх хімічна природа і структура. Клітини –продуценти антитіл,динаміка продукції антитіл.Аутоантитіла
- •40. Класи імуноглобулінів,їх характеристика.
- •41. Моноклональні антитіла,їх одержання та використання в медичній практиці.
- •42. Взаємодія антигенів і антитіло.Серологічні реакції,їх феномени.Практичне використання.
- •43.Реакція аглютинації,її механізми,різновиди.
- •44.Рекція преципітації,її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •45.Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу,її практичне використання.
- •46.Реакції з міченими антитілами або антигенами.Принципи використання реакцій імунофлуоресценції(ріф),імуноферментного радіоімунного аналізу.
- •47.Реакції гіперчутливості .Їх типи,механізм розвитку.Поняття сенсибілізації та десенсибілізації.
- •48)Імунодефіцитні стани .Первинні та вторинні імунодефіцити.Автоімунні захворювання
- •49)Комплесна оцінка імунного статусу .Діагностика імунопатологічних станів
- •50.Вакцини.Історія одержання вакцин.Класифікація вакцин
- •51.Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.
- •52.Хімічні вакцини та анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо»
- •53..Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.
- •54.Корпускулярні вакцини з убитих мікробів. Принципи одержання, контроль, оцінка ефективності.
- •55. Імунні сироватки. Призначення, склад, принцип одержання і використання.
30.Фази розвитку інфекційного процесу.Механізми зараження патогенними мікроорганізмами.Шляхи розповсюдження мікробів в організмі людини.Бактеріємія,токсинемія,сепсис.Періоди інфекційної хвороби.
Інфекційний процес - є закономірно виникаючою в організмі сукупністю
реакцій (біохімічних, імунологічних і структурно-функціональних) на дію
інфекційних факторів патогенних мікроорганізмів. Виділяють такі шляхи передачі інфекції від людини:
Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається через предмети, що оточують хворого.
Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо.
Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).
Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).
Через заражені харчові продукти.
Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.
Виділяються такі періоди при розвитку інфекційного процесу:
Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника),
Період провісників хвороби, або як ще його називають – продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо),
Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях),
Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).
Бактеріємія — проникання збудника з місця локалізації в кров і поширення по всьому організму, при чому мікроорганізми в крові не розмножуються.
Се́псис — гостре або хронічне захворювання, що характеризується прогресуючим розповсюдженням в організмі бактеріальної, вірусної або грибкової флори.
Токсинемія-процес,що виникає внаслідок дії на мікроорганізм токсигенних бактерій.
31. Роль макроорганізму в інфекційному процесі. Вплив навколишнього середовища і соціальних умов на виникнення і розвиток інфекційного процесу у людини. Персистенція бактерій і вірусів. Форми і типи інфекції (реінфекція, суперінфекція, мікст-інфекція, поняття про рецидив)
Дуже важливе значення для виникнення інфек. проц. має стан макроорганізму. Ступінь його участі в інфекційному процесі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), білкового голодування, наявності вітамінів, гормонів та інших факторів. Залежно від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середовища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хвороботворного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встановленням взаємної адаптації між ними. Реактивність макроорганізму, його імунобіологічна готовність знешкодити патогенні мікроби тісно пов'язані зі станом довкілля, умовами життя і побуту, характером праці й харчування, санітарно-гігієнічними умовами тощо. На сприйнятливість макроорганізму до інфекції певним чином впливають вік і стать у зв'язку з фізіологічними особливостями. Наприклад, до одних інфекційних хвороб діти більш сприйнятливі, до інших, навпаки, менш сприйнятливі, ніж дорослі.
Загальновизнаним є положення про те, що інфекційний процес - суть взаємодії збудника і макроорганізму в певних умовах навколишнього середовища. Однак, навколишнє середовище в цій тріаді посідає особливе місце і зазвичай лише побічно впливає на інфекційний процес. По-перше, вона надає попереднє опосередкований вплив шляхом впливу як на збудника (фізичні, хімічні, біологічні та інші фактори середовища), так і на макроорганізм (ті ж фактори плюс соціальні умови). По-друге, будь-які терапевтичні впливb також можна розцінювати як поточний вплив факторів зовнішнього середовища на інфекційний процес. І, по-третє, сам комплекс взаємних пристосувальних реакцій мікро-і макроорганізму можна розглядати як спрямований на відновлення порушеного гомеостазу та біологічної рівноваги з навколишнім середовищем. Також, на тлі дестабілізації соціально-економічних умов життя населення ускладнюється епідеміологічна ситуація і зростає значущість «класичних» інфекцій. Наочним прикладом може служити стрімке зростання захворюваності на туберкульоз. Небувалого розмаху досягла захворюваність сифілісом та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом. Не можна не згадати пов'язаний з ослабленням імунопрофілактики зростання захворюваності на дифтерію в кінці 80-х - початку 90-х років; спалах поліомієліту в Чеченській Республіці в 1995 р.; епідемію холери в Дагестані в 1994 р. (2435 хворих і носіїв вібріона), що виникла в результаті завезення збудника з Саудівської Аравії.
Персистенція— тривале збереження збудника в організмі.При гострій інфекційній хворобі час перебування вірусу в організмі визначається тривалістю інкубаційного періоду і періоду неускладненого клінічного перебігу хвороби. Збереження вірусу довше цього терміну — П.; у ряді випадків П. вірусів триває місяцями і роками, іноді все життя. Персистуючий бактеріофаг існує в бактеріях у вигляді неінфекційного профага, активація якого викликає лізис бактерій.. П. вірусів, є безсимптомними чи з маловираженими ознаками ушкодження, називають також вірусоносійством. П. вірусів залежить від ступеня резистентності організму: чим менш сприйнятливий організм до даного вірусу, тим частіше спостерігаються приховані форми інфекції
Інфекція може розвиватися у різних напрямках та приймати різні форми:ЛОКАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ — місцеве пошкодження організму під дією патогенних факторів мікроорганізму. Локальні інфекції представлені ангінами, фурункулами, дифтерією, рожею. ЗАГАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ — проникнення мікрогормонів в кров і розповсюдження по всьому організму. характернa для грипу, сальмонельозу, всипного тифу, сифілісу, деяких форм туберкульозу та вірусних гепатитів. ЛАТЕНТНА ІНФЕКЦІЯ— стан при якому мікроорганізм, що живе і розмножується у тканинах організму, не викликає ніяких симптомів (хронічна форма гонореї, хронічний сальмонельоз та інші)……*Реінфекція — повторне зараження тим же інфекційним агентом із зовнішнього середовища, що й первинний.*Суперінфекція - процес, в результаті якого клітина, спочатку заражена одним вірусом, коінфікується через якийсь час іншим штамом вірусу або іншим вірусом. Вірусні суперінфекції можуть призвести до появи резистентних штамів вірусів, для лікування яких потрібні інші препарати.*Мікст-інфекція-*Рецедив — відновлення хвороби після удаваного повного одужання ( ремісії). Рецидив пояснюється тією обставиною, що патоген у ході лікування не повністю зникає з організму і, за певних умов, знову викликає поява симптомів захворювання. Клінічна картина рецидиву, як правило, повторює клінічну картину первинного захворювання, нерідко у поглибленій формі.