19. Походження та еволюція мікроорганізмів. Сучасна класифікація прокаріотів. Основні таксони.

Мікроорганізми — найбільш ранні представники живих істот на Землі, що з’явилися 3,5—3,8 млрд років тому. Деяких із них .виявляють і в наші дні у найдавніших геологічних відкладеннях.

Після відкриття у XVII ст. А. Левенгуком мікроскопічних живих істот минуло майже два століття, протягом яких був нагромаджений великий фактичний матеріал, що показав їх відмінність від тварин і рослин. Це дало змогу Е. Геккелю в 1866 р. виділити водорості, гриби, найпростіші І бактерії у самостійне царство Protista (першоістоти).

Згідно з класифікацією К- Лемана та Р. Неймана, усі мікроорганізми за морфологією було поділено на три родини: Coccaceae, Bacteгіасеае, Spirillaceae. У міру нагромадження нових наукових даних про мікроорганізми ця класифікація зазнала істотних змін і була значно доповнена, проте і в зміненому вигляді вона не могла задовольнити мікробіологів, тому створювались більш досконалі і сучасні класифікації.

В основі сучасної класифікації мікроорганізмів лежить розташування їх за таксономічними категоріями (таксонами) на основі схожості споріднених ознак. Номенклатура — це система назв таксономічних категорій відповідно до міжнародних правил.

Чим більше відомостей є про мікроорганізми, тим точніше їх можна віднести до відповідної таксономічної категорії. Вивчення за допомогою сучасних методів морфології, біохімії, фізіології, генетики бактерій дає змогу дістати нові дані, що використовуються для вдосконалення існуючої класифікації.

Великого поширення набули методи геносистематики і числової (нумеричної) таксономії.

В основу геносистематики покладено визначення подібності і відмінності ДНК бактерій. Ступінь їх спорідненості визначається за подібністю вмісту в молекулі ДНК нуклеотиду гуаніну і цитозину (Г Ц). Розроблено також методи молекулярної гібридизації ДНК, з'ясування нуклеотидної послідовності генів, за допомогою яких можна визначити спорідненість у межах виду. Мікроорганізми відносять до одного виду, якщо гомологія ДНК досягає 80—90 %. Прицьому враховують і інші критерії подібності (морфологічні, біохімічні, фізіологічні тощо).

Мікроорганізми, що мають 90 %подібності, відносять до одного виду; 70 % — до іншого.

У 1923 р. Д. Бергі склав перший міжнародний визначник бактерій. Наступні видання (1938—1974) визначника під назвою «Вег-gey’s Manual of Determinative Bacteriology» були підготовлені Між народним комітетом систематики бактерій.

Відповідно до нового кодексу номенклатури бактерій, що діє з 1 січня 1980 p., запроваджено такі міжнародні класифікаційні категорії царства Procaryotae: Розділ — Клас — Порядок — Родина — Рід — Вид. Основною номенклатурною одиницею є вид.

За сучасними даними, вид бактерій розглядають як сукупність популяцій, що мають такі властивості: 1) спільне походження;2) пристосованість до певного середовища життя; 3) подібність обміну речовин та характеру міжвидових відношень; 4) наявність подібного генетичного апарату, морфологічних та фізіологічних ознак.