32. Характеристика економічних ідей фізіократів

Фізіократизм — специфічна течія а рамках класичної школи, яка «природні» закони розуміє буквально — як закони природи, а отже, все національне багатство створюється в найбільш відповідній цим законам галузі — сільському господарстві.

Основним ідеологом фізіократичної економічної думки був Франсуа Кене (1694-1774). Центральною проблемою в економічній системі Кене стало вчення про «чистий продукт» (у сучасному розумінні — додатковий продукт). Саме це поняття дозволило розвинути подальші дослідження у сфері праці і капіталу, соціального устрою суспільства. «Чистий продукт» — це частина доходу хлібороба, що залишається після відрахування коштів на власне утримування. Це, по суті, надлишок, що з’явився у працюючого сільськогосподарського виробника внаслідок володіння і управління земельною ділянкою. Після всіляких операцій обміну «чистий продукт» надходить до торговців і промисловців (у мануфактуру), і в такий спосіб відбувається розподіл цього чистого доходу суспільства. Праця, відповідно, ділиться на продуктивну (сільськогосподарську) і непродуктивну (не створює «чистого продукту»).

В залежно від причетності до виробництва «чистого продукту» Кене розділив суспільство на 3 класи: продуктивний (хлібороби); клас земельних власників (землевласники, церква, держава); безплідний клас (мануфактурники, торговці, ремісники, покликані обслуговувати сільське господарство). На основі цього поділу вчений спробував уперше в історії представити процес відтворення і переміщення продукту між даними суспільними класами. Свою модель безперервного руху сукупного продукту в натуральній і грошовій формі між секторами економіки він представив у роботі «Економічна таблиця». Примітно, що в ній уперше була показана динаміка виробництва, досягнення рівноваги економічної системи, а також відтворення економічних відносин між класами, тобто відтворення соціальної структури суспільства. Проте, істотними недоробками «економічної таблиці» були непередбачені можливості розширеного відтворення за рахунок нагромадження, а також виключення можливості створення додаткової вартості промисловості.

Новизна наукової концепції Кене полягала також у вченні про капітал: по-перше, були розведені поняття «грошей» і «капіталу». Під капіталом розумілися не тільки і не стільки гроші, як засоби виробництва. Були закладені основи для розподілу капіталу на основний і оборотний, визначені, відповідно, як первісні аванси (витрати на тривалий період обігу) і щорічні аванси (витрачаються звичайно протягом року).

Хоча в економічній таблиці Кене не врахував державу як керуючого суб’єкта, в окремому вченні про податки він відображає його фіскальну функцію і висловлює рекомендації з удосконалення оподаткування. На його думку, податок повинен бути неруйнівним, стягуватися безпосередньо з «чистого продукту», а не із зарплати. Були також виділені безпосередні і кінцеві платники податку.

Жак Тюрґо (1727-1781) — політичний діяч і мислитель. Продовжив розвиток фізіократичних ідей у своїй роботі «Міркування про утворення і розподіл багатств». Учення про класи він доповнив виділенням у безплідному класі найманих робітників, у яких немає нічого, крім своїх рук і ремесла, і єдине джерело доходів яких — заробітна плата. Остання ж повинна бути зведена до фізіологічного мінімуму. У вченні про капітал Тюрґо вказав, що капіталом є заощадження, витрачені на виробництво. На відміну від інших фізіократів, він виділяв, крім ренти, ще і дохід на капітал (промисловий і торговельний прибуток). Також була досліджена природа позичкових відсотків як плати за ризик і альтернативні втрачені можливості позикодавця, а також як інформаційного барометра на ринку капіталів. Гроші сприймалися як те, що має товарну природу, і без відриву від товарного світу.