24. Теорія вартості а.Сміта

 А. Сміт зробив суттєвий внесок в теорію вартості. Вчений:     – чітко розмежував споживну вартість („цінність у споживанні”) і мінову вартість („цінність у обміні”). Аналізуючи різницю між ними, А. Сміт виявив на прикладі води та діамантів парадокс, який пізніше отримав назву парадокс А. Сміта. Згідно цього парадоксу, корисність (споживна вартість) не може визначати мінові пропорції обміну товарів, оскільки предмети, які є дуже корисними для людини (наприклад, вода), часто мають малу ціну, тоді як товари, які не задовольняють нагальних потреб людини (наприклад, діаманти), мають дуже високу ціну;    – розглянув мінову вартість у різних варіантах, виходячи із умов розвитку суспільства. В ранньому і примітивному стані суспільства, коли не було купівлі-продажу, праця лежала в основі мінової вартості товарів. Вартість визначалася витраченою на виробництво товару працею. В умовах простого товарного виробництва вартість визначається працею, що купується, тобто кількістю чужої праці, яку товаровиробник може отримати в обмін на власну працю. Для розвиненого же товарного виробництва А.Сміт дав третій варіант мінової вартості. Вартість визначається сумою доходів: заробітної плати, прибутку та ренти. Цей варіант відомий під назвою теорії витрат виробництва або „догми Сміта”.    Згідно цієї догми, праця не є єдиним джерелом і єдиною мірою вартості, оскільки капітал і земля також приносять дохід, який приєднується до вартості, створеної працєю. Праця створює дохід у формі заробітної плати найманих робітників, капітал – прибуток, і земля – ренту, які і визначають вартість виробництва; остання, у свою чергу, є джерелом і мірою мінової вартості. Отже, суть „догми Сміта” в тому, що вартість (ціна) виробництва дорівнює сумі трьох видів доходів: заробітної плати, прибутку і ренти.

25. Теорія народонаселення та теорія "третіх осіб" т.Мальтуса

Мальтус був упевнений у тому, що економічна система в принципі нерівноважна і причинами тому служать групи зовнішніх і внутрішніх стосовно до неї факторів. Зовнішній вплив на економіку він виклав у памфлеті «Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконалюванням суспільства», де стверджує, що всі нещастя людства криються в перенаселенні. Виходячи із припущення про обмеженість ресурсів, Мальтус вивів «закон народонаселення»: населення зростає в геометричній прогресії, а продовольчі ресурси — в арифметичній. Із закону народонаселення випливав закон «залізної заробітної плати», відповідно до якого зарплата в суспільстві не може збільшуватися, залишаючись на постійно низькому рівні.

«Принципи політичної економії» стали роботою, де Мальтус навів внутрішній фактор нерівноважності системи, критикуючи «закон збуту» Сея. На його думку, прибуток як частина вартості не знаходить реалізації в суспільстві: оплатити товар вище вартості не можуть ні робітники зі своєї «мізерної» зарплати, ні капіталісти, які б втратили при покупці все те, що вони виграли при продажі. Отже, повинна існувати третя категорія покупців, що тільки купує, нічого не продаючи (державні чиновники, земельні власники, армія тощо). Існування «третіх осіб» і державного втручання в перерозподільні процеси Мальтус розглядав як гарантію проти криз перевиробництва.