Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження нирок і сечових шляхів

При рентгенологічному дослідженні нирок застосовують оглядову рентгенографію нирок та сечових шляхів, внутрішньовенну (екскреторну) урографію та ретроградну пієлографію, при якій контрастний препарат водять через катетер за допомогою цистоскопа в сечовід або навіть у ниркову миску.

Для рентгенологічного обстеження нирок і сечових органів використовують йодумісні контрастні речовини: верографін, урографін, уротраст, веротраст. Ці препарати можуть спричинити алергійні реакції і навіть анафілактичний шок. Тому за 2—3 доби до обстеження хворому проводять пробу на чутливість до йоду. Внутрішньовенно вводять 1 мл йодумісного препарату, використавши тест-ампулу, вміст якої розводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У разі появи ознак йодизму обстеження відміняють.

Оскільки нирки розміщені за очеревиною, то інформативні результати їхнього рентгенологічного дослідження виходять лише в тому випадку, коли не буде накопичення газів у петлях кишечника, які розміщені спереду нирок. Дані обставини зумовлюють необхідність відповідної підготовки хворих. Протягом трьох днів перед дослідженням хворий дотримується безшлакової дієти з виключенням продуктів, багатих на клітковину. Напередодні ввечері і вранці в день дослідження ставлять очисні клізми до чистої води. Безпосередньо перед дослідженням пропонують хворому звільнити сечовий міхур.

Спочатку роблять оглядовий знімок нирок і сечових шляхів і по ньому вирішують якість підготовки пацієнта. Потім внутрішньовенно повільно вводять 40 мл рентгеноконтрастного препарату (верографін, урографін та ін.), після чого послідовно здійснюють серію знімків. При отриманні урограм оцінюють положення, форму і розміри нирок, стан чашечно-мискової системи (наявність деформацій) і сечоводів (зміни просвіту, наявність конкрементів); сечового міхура (ознаки аденоми передміхурової залози); визначають функційну здатність нирок.

Ендоскопічні методи дослідження Підготовка пацієнта до проведення бронхоскопії. Асистування лікареві під час проведення процедури

Бронхоскопія — це метод візуального та інструментального дослідження просвіту і слизової оболонки трахеї і бронхів за допомогою гнучкого ендоскопа. Бронхоскопія дозволяє встановити характер ураження слизової оболонки трахеї і бронхів, виявити пухлину бронха і взяти за допомогою щипців шматочок її тканини з подальшим дослідженням, отримати промивні води для бактеріологічного чи цитологічного дослідження. У багатьох випадках бронхоскопію проводять з лікувальною метою. Наприклад, при бронхоектатичній хворобі, тяжкому перебігу бронхіальної астми можна здійснити санацію бронхіального дерева з подальшим відсмоктуванням в'язкого або гнійного мокротиння введенням лікарських засобів. За допомогою бронхоскопа видаляють сторонні тіла з дихальних шляхів.

Показання: усі види бронхолегеневої патології, що супроводжуються тривалим кашлем (резистентним до протизапальної терапії), кровохарканням, виділенням значної кількості слизового чи гнійного мокротиння, вогнищеве та дифузне запалення легенів, збільшення регіональних лімфовузлів, порушення прохідності дихальних шляхів.

Протипоказання: серцева і легенева недостатність у стадії декомпенсації, гіпертонічна хвороба III стадії, ушкодження шийного відділу хребта, гостра респіраторна вірусна інфекція.

Напередодні лікар або досвідчена медична сестра проводить бесіду з пацієнтом. У разі вираженого неспокою пацієнта лікар призначає йому напередодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снодійним. Уранці пацієнт спорожнює кишечник, безпосередньо перед бронхоскопією — сечовий міхур.

Перед бронхоскопією медична сестра перевіряє роботу освітлювальної системи і стерилізує оглядові трубки, щипці та допоміжні інструменти. Оптичну систему і рукоятку приладу ретельно протирає 70% спиртом, розкладає на столі і прикриває стерильним простиралом.

За 30 хв до дослідження підшкірно вводять 0,1% розчин атропіну сульфату. За призначенням лікаря вводять 1 мл 2 % розчину промедолу. Після премедикації пацієнта доправляють у ендоскопічний кабінет на кріслі-каталці з метою запобігання ортостатичному колапсу.

Пацієнтам, хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт за призначенням лікаря за 30—40 хв до бронхоскопії, крім атропіну, вводять 1 мл 0,5 % розчину седуксену, 1 мл 1 % розчину димедролу. За 15—20 хв внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну і безпосередньо перед початком бронхоскопії дають вдихнути аерозоль сальбутамолу з індивідуального дозатора. В ендоскопічному кабінеті під час проведення бронхоскопій присутні лікар-реаніматолог і медична сестра з набором інструментарію та медичних засобів для надання невідкладної медичної допомоги у разі виникнення ускладнень.

Пацієнта перед бронхоскопією потрібно попередити, що в процесі дослідження не можна втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. За наявності пацієнт видаляє знімні зубні протези. Пацієнт сидить у кріслі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед і прикривши грудну клітку серветкою. Руки опускає між ногами, при цьому розслаблює м'язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа.

Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у пацієнта відсутня підвищена індивідуальна чутливість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на індивідуальну чутливість.

Лікар здійснює також місцеву анестезію: змазує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або розпилює в порожнині носової частини глотки (при трансоральному доступі) 0,1 % розчин нафтизину, або 0,5 % розчин галазоліну чи 3 % розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного проведення через нього тубуса бронхоскопа, а також зменшується всмоктування анестетика. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових складок використовують 1 % розчин дикаїну, 2— 4 % розчин лідокаїну, 5 % розчин тримекаїну. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10 % розчин новокаїну.

Протягом усього періоду анестезії медична сестра (асистент) уводить розчин анестетика у невеликих дозах у катетер або біопсійний канал фіброскопа, вголос називаючи об'єм уведеного розчину в мілілітрах, оскільки максимальна доза анестетиків не повинна перевищувати 10—15 мл.

У разі потреби за допомогою біопсійних щипців беруть шматочок тканини для гістологічного дослідження. Біопсійний матеріал поміщають у флакончик з 10 % розчином формаліну. Пацієнтові після біопсії рекомендують протягом доби вживати лише холодну їжу.

Після бронхоскопії хворого транспортують у відділення стаціонару, призначають на декілька годин ліжковий режим.

Після кожного дослідження ендоскопічна апаратура підлягає ретельному обробленню, дезінфекції і знезараженню антисептиками. Для ретельного знезараження ендоскопа необхідно 20—25 хв, тому для безперервної роботи в ендоскопічному кабінеті потрібно використовувати 2—3 апарати.