
- •1. Основні поняття і тенденції розвитку енергозбереження
- •2. Багаторівнева структура сучасного електропривода
- •4. Шляхи реалізації енергозбереження засобами промислового електропривода
- •1. Енергетичний канал електропривода
- •1.1. Структура енергетичного каналу електропривода
- •12. Баланс потужностей потоків енергії силового каналу
- •14. Узагальнений критерій енергетичної ефективності силового каналу
- •3.1. Електромашинні перетворювачі
- •3.2. Статичні перетворювачі на напівкерованих електронних приладах (тиристорах)
- •3.3 Статичні перетворювачІ на керованих електронних приладах
- •4. Енергетичні характеристики електромеханічних перетворювачів (нерегульованого електропривода) у статичному режимі
- •4.1. Втрати потужності
- •4.2. Коефіцієнт корисної дії електропривода
- •4.5. Коефіцієнт потужності електропривода
- •5. Енергетичні характеристики регульованих електроприводів у статичному режимі
- •7. Втрати електроенергії в перехідних процесах електропривода і способи їх зниження
- •1. Розрахунок потужності і вибір електродвигунів
- •3.2. Метод еквівалентних величин
- •4.1. Тривалий режим роботи
- •4.2 Короткочасний режим роботи
- •4.3. Повторно-короткочасний режим роботи
- •4.4. Додаткові режими роботи
- •1.1. Підйомні установки
- •1.2 Вентиляторні установки
- •1.3. Водовідливні установки
- •7.4. Компресорні установки
- •1.5 Конвеєрні установки
- •2.1 Регулювання продуктивності вентиляторних установок і вимоги до електропривода
- •2.2. Керування продуктивністю насосних установок
- •23. Регулювання швидкості конвеєрних установок
- •2.4. Регулювання швидкості вантажопідйомних машин
- •3.1. Вибір способу регулювання швидкості при постійному навантаженні двигуна
- •3.2. Вибір способу регулювання швидкості при постійній статичній потужності
- •5. Зниження напруги на затискачах електродвигуна
- •6. Використання синхронної машини як компенсатора реактивної потужності
- •7. Використання акумуляторів енергії
- •1. Аналіз умов експлуатації електропривода
- •2. Вибір системи електропривода
- •4.1. Керування потоком рідини і газу
- •4.2. Переміщення матеріалів
- •4.3. Керування часом затримки в хімічних процесах
- •4.4 Модернізація верстатної обробки на виробництві
- •4.6. Регулювання швидкості для підвищення якості і точності при механічній обробці матеріалів
- •4.7. Керування рівнями потоків мас
- •4.8. Керування рівнями виробництва
- •4.9. Керування операціями намотування
- •5. Тенденції розвитку сучасного електропривода
- •4. Глибокорегульований електропривод із синхронними машинами (вентильний двигун)
- •4.1. Способи керування вентильними двигунами
- •43. Оптимізація параметрів електроустаткування приводу з вентильними двигунами
- •4,5. Триімпульсний спосіб керування тиристорами циклоконвертора
- •5. Електропривод з вентильними індукторними двигунами
- •12. Гармоніки струму мережі перетворювачів спеціального призначення
- •13. Анормальні гармоніки вентильних перетворювачів
- •2. Втрати потужності від вищих гармонік
- •2.2. Втрати в батареях конденсаторів
- •4. Підвищення енергетичних показників і зменшення впливу на мережу електроприводів з вентильними перетворювачами
- •4.1. Традиційні способи компенсації реактивної потужності
- •4.3. Використання ненастроєних фільтрів
- •4.4. Застосування багатофункціональних пристроїв на основі активних фільтрів
- •4.5. Розрахунок параметрів фільтрів для забезпечення електромагнітної сумісності вентильного перетворювача з мережею й електродвигуном.
- •4.9. Системи керування вентильними перетворювачами
3.2. Метод еквівалентних величин
Метод еквівалентних величин заснований на тому положенні, що дійсну величину заміняють еквівалентною, котра за робочий цикл створює такі ж втрати в двигуні, як і дійсна.
Метод еквівалентного (середньоквадратичного) струму доцільно використовувати в тому випадку, якщо відомий графік зміни струму двигуна в часі. Графік зміни струму двигуна при циклічному навантаженні зображений на рис. 3.10.
Нагрівання двигуна не буде перевищувати припустимого рівня, якщо еквівалентний струм за цикл його роботи не буде перевищувати величини номінального струму:
Із
, /і
І2 Н 1\
Рис. 3.10
Еквівалентний струм визначається за формулою:
екв ін ‘
Метод справедливий, якщо постійні втрати й опори головних кіл двигуна залишаються незмінними за цикл роботи. Метод незастосовний для короткозамкнених двигунів із глибокими пазами чи подвійною кліткою, тому що їх опори в значній мірі змінюються в динамічних режимах.
Метод еквівалентного моменту зручно використовувати втому випадку, коли відомий графік зміни моменту двигуна в часі. При застосуванні методу магнітний потік повинен бути постійний. Тоді:
Метод еквівалентної потужності використовується, якщо відомий графік зміни потужності в часі, а також при виконанні умов застосування методу еквівалентного моменту і сталої швидкості двигуна на всіх ділянках робочого циклу. Тоді:
Якщо виконуються дані умови, то нагрівання двигуна не перевищить допустимого рівня.
4. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕВІРКИ ДВИГУНІВ НАГРІВАННЯМ ПРИ РІЗНИХ ТЕПЛОВИХ РЕЖИМАХ РОБОТИ
4.1. Тривалий режим роботи
Робота двигунів за характером зміни навантаження на їх валу, а також за видом їх нагрівання й охолодження поділяється на вісім режимів 51...58.
Тривалий режим роботи 51 двигуна характеризується незмінним навантаженням протягом часу, упродовж якого нагрівання його частин досягає сталого значення не перевищуючи допустимого при будь якій тривалості роботи:
*р - (3 4) Тн де / — час роботи двигуна.
Режим 51 характеризується незмінними втратами протягом усього часу роботи. Робота двигуна в режимі 51 може відбуватися з постійним чи змінним циклічним навантаженням.
Графік зміни потужності на валу Р, моменту М, втрат потужності ДР і нагріву х для режиму 51 при постійному навантаженні зображені на хстрис. 3.11.
Оскільки двигун вибирається за умовою Р<РН9 то виконуєть- ся й умова АР<АРН, і =ХСТ <ТД0П.
Якщо навантаження на вал двигуна періодично змінюється, то також періодично будуть змінюватись втрати в двигуні і його температура. Перевірка двигуна в цьому випадку виконується методами середніх втрат чи еквівалентних величин.
4.2 Короткочасний режим роботи
Короткочасний режим роботи 52 характеризується чергуванням періодів незмінного навантаження з періодами відімкнення двигуна. При цьому за час роботи і перевищення температури не досягне сталого значення, а за час паузи /0 усі частини двигуна охолоджуються до температури навколишнього середовища:
*Р - (3 4)ГН, ґ0 > (3 -ї- 4)ТН.
ДСТ 183—74 встановлює стандартні значення тривалості робочого періоду - 10, 30, 60 і 90 хв.
Графіки, що характеризують короткочасний режим роботи 52, наведені на рис. 3.12.
Якщо двигун розрахований на тривалий режим роботи, то при короткочасному режимі його перегрівання до кінця робочого періоду не досягне сталого значення. У цьому випадку двигун буде не- довикористаний з нагрівання, а тим самим за своєю потужністю.
Для повного використання в короткочасному режимі роботи двигуна, призначеного для тривалого режиму, його варто перевантажувати за потужністю на валу. Тоді до кінця робочого періоду його перегрів досягне припустимого рівня.
Для кількісної оцінки перевантаження і нагрівання двигуна ви- користовуются коефіцієнти термічного і механічного перевантажень.
Коефіцієнтом термічного перевантаження рт називається відношення втрат потужності при короткочасному режимі АРкдо номінальних втрат потужності ДРН
Коефіцієнтом механічного перевантаження рм називається відношення потужності навантаження двигуна в короткочасному режимі Рк до номінальної потужності Рн у тривалому режимі:
Коефіцієнти механічного і термічного перевантажень пов’язані між собою виразами:
Рг АРн к + Ѵи а +1
Рм = л/(1 + «)Рт-а >
_ ^
де а ” ~ЇГ~ коефіцієнт втрат.
’ и
н
Якщо знехтувати постійними втратами, то а = 0,
р р ю-
Гт’ м 9- 8 - 7 - 6 - 5 - 4- 3 - 2 -
1 ■І
0
-
0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 0,9 1
Рис. 3.13
Залежність коефіцієнтів термічного і механічного перевантажень при короткочасному режимі роботи від відносної тривалості робочого періоду і/Тн показана на рис. 3.13.
При відношенні і/Тн = 0,3 ч- 0,4 припустимий за умовами нагрівання коефіцієнт механічного перевантаження приблизно дорівнює 2,5, що в середньому відповідає перевантажувальній спроможності двигунів загальпромислових серій. Внаслідок цього при менших відношеннях і/Г повне використання двигунів з нагрівання обмежується їхньою перевантажувальною спроможністю. Іншими словами, при малих відношеннях і/Тм зазначені двигуни недовикористовуються, і тому в цьому випадку можна взагалі не проводити перевірку двигуна за нагрівання, а варто обмежитися лише його перевіркою за умовами перевантаження.
Повне використання двигунів з нагрівання можливе тільки при великих значеннях і/Тн. Промисловість випускає спеціальні двигуни, розраховані для короткочасного режиму роботи. Вони мають підвищену перевантажувальну спроможність, що дозволяє повніше використовувати їх по нагрівання.
Час роботи цих двигунів нормується. Це значить, що двигун, який, наприклад, має номінальну потужність /^=10 кВтпри /* =30хв, може розвивати протягом 30 хвилин потужність 10 кВт, не перегріваючись. Потім він повинен бути відключений від мережі для входження.
У загальному випадку перевірка таких двигунів з нагрівання може виконуватися двома варіантами. Якщо дані навантажувальної діаграми відповідають номінальним даним, то перевірки за нагріванням не потрібно. Якщо ж дані навантажувальної діаграми
вілрізняються паспортних даних, то варто розрахувати еквівалентну потужність, привівши її до найближчого стандартного часу
де / - дійсний час короткочасної роботи двигуна з навантажувальних діаграм.
Для більш точної оцінки можна скористатися виразом:
Якщо розрахована за формулою припустима потужність Рк перевищує еквівалентну, тобто Рк > Рскв, то двигун буде працювати в нормальному тепловому режимі, не перегріваючись понад припустимий рівень.
Необхідно відмітити, що двигуни, призначені для короткочасного режиму роботи, недоцільно використовувати в тривалому режимі через властиві їм підвищені постійні втрати потужності. 1 ноді такі двигуни не можуть працювати в тривалому режимі навіть без навантаження, перегріваючись при цьому вище припустимого рівня.