
- •1. Основні поняття і тенденції розвитку енергозбереження
- •2. Багаторівнева структура сучасного електропривода
- •4. Шляхи реалізації енергозбереження засобами промислового електропривода
- •1. Енергетичний канал електропривода
- •1.1. Структура енергетичного каналу електропривода
- •12. Баланс потужностей потоків енергії силового каналу
- •14. Узагальнений критерій енергетичної ефективності силового каналу
- •3.1. Електромашинні перетворювачі
- •3.2. Статичні перетворювачі на напівкерованих електронних приладах (тиристорах)
- •3.3 Статичні перетворювачІ на керованих електронних приладах
- •4. Енергетичні характеристики електромеханічних перетворювачів (нерегульованого електропривода) у статичному режимі
- •4.1. Втрати потужності
- •4.2. Коефіцієнт корисної дії електропривода
- •4.5. Коефіцієнт потужності електропривода
- •5. Енергетичні характеристики регульованих електроприводів у статичному режимі
- •7. Втрати електроенергії в перехідних процесах електропривода і способи їх зниження
- •1. Розрахунок потужності і вибір електродвигунів
- •3.2. Метод еквівалентних величин
- •4.1. Тривалий режим роботи
- •4.2 Короткочасний режим роботи
- •4.3. Повторно-короткочасний режим роботи
- •4.4. Додаткові режими роботи
- •1.1. Підйомні установки
- •1.2 Вентиляторні установки
- •1.3. Водовідливні установки
- •7.4. Компресорні установки
- •1.5 Конвеєрні установки
- •2.1 Регулювання продуктивності вентиляторних установок і вимоги до електропривода
- •2.2. Керування продуктивністю насосних установок
- •23. Регулювання швидкості конвеєрних установок
- •2.4. Регулювання швидкості вантажопідйомних машин
- •3.1. Вибір способу регулювання швидкості при постійному навантаженні двигуна
- •3.2. Вибір способу регулювання швидкості при постійній статичній потужності
- •5. Зниження напруги на затискачах електродвигуна
- •6. Використання синхронної машини як компенсатора реактивної потужності
- •7. Використання акумуляторів енергії
- •1. Аналіз умов експлуатації електропривода
- •2. Вибір системи електропривода
- •4.1. Керування потоком рідини і газу
- •4.2. Переміщення матеріалів
- •4.3. Керування часом затримки в хімічних процесах
- •4.4 Модернізація верстатної обробки на виробництві
- •4.6. Регулювання швидкості для підвищення якості і точності при механічній обробці матеріалів
- •4.7. Керування рівнями потоків мас
- •4.8. Керування рівнями виробництва
- •4.9. Керування операціями намотування
- •5. Тенденції розвитку сучасного електропривода
- •4. Глибокорегульований електропривод із синхронними машинами (вентильний двигун)
- •4.1. Способи керування вентильними двигунами
- •43. Оптимізація параметрів електроустаткування приводу з вентильними двигунами
- •4,5. Триімпульсний спосіб керування тиристорами циклоконвертора
- •5. Електропривод з вентильними індукторними двигунами
- •12. Гармоніки струму мережі перетворювачів спеціального призначення
- •13. Анормальні гармоніки вентильних перетворювачів
- •2. Втрати потужності від вищих гармонік
- •2.2. Втрати в батареях конденсаторів
- •4. Підвищення енергетичних показників і зменшення впливу на мережу електроприводів з вентильними перетворювачами
- •4.1. Традиційні способи компенсації реактивної потужності
- •4.3. Використання ненастроєних фільтрів
- •4.4. Застосування багатофункціональних пристроїв на основі активних фільтрів
- •4.5. Розрахунок параметрів фільтрів для забезпечення електромагнітної сумісності вентильного перетворювача з мережею й електродвигуном.
- •4.9. Системи керування вентильними перетворювачами
7. Втрати електроенергії в перехідних процесах електропривода і способи їх зниження
У перехідних режимах струми, що проходять по обмотках двигуна, істотно перевищують номінальні значення і викликають підвищені втрати енергії, тобто додаткове нагрівання двигуна. Особливо великого значення набуває визначення втрат електроенергії в перехідних процесах для електроприводів, у яких динамічний режим є основним або займає помітний час протягом циклу (електроприводи прокатних станів, підйомних кранів, шахтних підйомних машин).
Втрати енергії за час перехідного процесу:
*ші *пп *пп *пп
Ш= |ДИй= |(К + К)* = }КЖ+ \ѴЖ = Шк+&ІѴѴі 0 0 оо
де А \¥к і АIV — втрати енергії обумовлені відповідно постійними і змінними втратами потужності.
Звичайно приймають, що постійні втрати потужності не змінюються за час перехідного процесу:
'по
Д^= ікя = кіШш о
Точне обчислення інтеграла змінних втрат у багатьох випадках ускладнюється через те, що необхідно знати закон зміни струмів двигуна в перехідному процесі і(г) і мати у своєму розпорядженні дані про зміну К. Зручніше виражати втрати електроенергії в перехідних процесах, якщо змінні втрати потужності представити через механічні величини.
Потужність змінних втрат у ДПС:
АР = І2гя = М{ со0 -со) = Мщз, (АР = Рс - Р = Рсз)>
со0-со
де5 “ 77 — відносний перепад швидкості (ковзання дви-
ш0
гуна).
З урахуванням рівняння руху електропривода:
АР = Мщя -1 Мс + 3 = Мс(О0^ + М0$ —^
Втрати енергії:
*ІШ ПЛ 'пп
А\Ѵ - І АРсІї =ІМссо0лй + ІУсо0ж/со.
Приймаємо Мс=0. Замінюємо </со на Ж:
со=со0(і-5) сісо = -ш0^,
АІѴ = І-ЛЮоЯЙ.
о
Змінимо границі інтегрування. Моменту часу /=0 буде відповідати 5 - 5поч, а часу ґпп - відповідати $ = $кін.
Визначимо втрати енергії при пуску, реверсі і гальмуванні двигунів.
При пуску двигунів без навантаження оо =0. а>. —соп. Тоді
ПОЧ КІН и
5поч = 1>*поч=0 (рис. 2.38).
д цг =^^.
2
Рис. 2.38
Втрати енергії при пуску дорівнюють величині кінетичної енергії, що буде запасена до кінця пуску в частинах електропривода, що рухаються.
Для динамічного гальмування ^поч=0 , якін= 1 (рис. 2.39)
дт 2
Рис. 2.39
При динамічному гальмуванні весь запас кінетичної енергії перетворюється у втрати енергії, які виділяються в двигуні у вигляді тепла.
Для режиму противвімкнення ©поч=со0 І <Окін=0. Тоді ■5'поч=2, 5*і„=1 (Рис- 2-4°)
А»Г_=У^(4-1)=ЗУ^.
При противвімкненні втрати енергії дорівнюють потрійному запасу кінетичної енергії електропривода .
Для режиму реверсу сопоч=(й0, сокін=-со0. Тоді 8поч=2, 5КІН=0 і втра- ти енергії складуть (рис. 2.41)
Втрати енергії дорівнюють сумі втрат при гальмуванні против- вімкненням і пуску.
Втрати енергії в роторі АД виражаються так само, як і для кола якоря ДПС незалежного збудження. Втрати енергії в міді статора АД виразимо через втрати потужності:
Втрати в роторі АД не залежать від його опору, у той час як втрати в статорі АД обернено пропорційні опору ротора .
р 2
-У
м
з— 0
Рис. 2.41
Повні втрати енергії в АД:
Для визначення втрат енергії при роботі двигуна під навантаженням необхідно обчислити вираз:
АІѴ= }мс(со0-ю)Л + ^^к2оЧ-4).
0 ^
У загальному вигляді розв’язання виразу утруднене, оскільки момент навантаження і швидкість можуть бути нелінійними функціями часу. Для спрощення приймемо Мс-сопві, тоді:
,.2 *пп
ш = -4,>МСаупп -Л/С{с*й
^ 0
Для визначення втрат необхідно знати аналітичний вираз зміни швидкості в часі. Якщо вираз о>(ї) складний, то для визначення інтеграла використовується графоаналітичний метод (рис.2.42).
Інтеграл ^ — це площа, обмежена кривою со(1), віссю часу
о
і вертикальною лінією ґ=ґпп. Заштрихована на малюнку площа;
'па
К =°Ѵпп - I«К*.
о
Тоді втрати запишемо у вигляді:
мг=^(?2пт-*іУмсг„.
Таким чином, для підрахування втрат енергії в якорі ДПС і роторі АД при Мс=соті варто визначити втрати енергії при Мс~0, виконати побудову залежності со(1) і, знайшовши плошу визна
чити другу складову втрат.
Для визначення втрат у статорі АД знайдені втрати в роторі збільшуються на відношення опорів кіл статора і ротора:
А\ѴХ = АЩ
V
після чого визначаються сумарні втрати АД:
Д ]¥— Д Ж, + Д \¥г
Аналіз отриманих співвідношень визначає два основних способи зниження втрат електроенергії в перехідних процесах:
• зменшення моменту інерції електропривода;
• регулювання швидкості ідеального вільного ходу в перехідних процесах.
Зменшити момент інерції привода можна такими способами:
• застосуванням малоінерційних електродвигунів, що мають знижений момент інерції якоря чи ротора (збільшена довжина якоря і зменшений діаметр);
• раціональним конструюванням механічної передачі (вибором оптимального передаточного числа редуктора, раціональним розміром і формою елементів механічної передачі і конструкційних матеріалів);
• заміною одного двигуна двома, що мають половинну потужність замінюваного двигуна (сумарний момент інерції менше моменту інерції одного двигуна на повну потужність). Наприклад, два двигуни типу 4АН200 потужністю по 45 кВт мають сумарний момент інерції 2x13 = 2,76 кг • м2. Двигун 4АН250 потужністю 90
кВт на ту саму швидкість має момент інерції 3,53 кг • м2, що майже на 30% більше.
Найефективнішим засобом зниження втрат є реалізація керованих перехідних процесів. Розглянемо найпростіший спосіб керування пуском, коли швидкість ідеального неробочого ходу задається в два етапи. Такий пуск можливий при використанні дво- швидкісного АД (рис. 2.43).
Рис. 2.43
Втрати енергії в роторі АД при прямому пуску на характеристику з урахуванням 5нач= 1, 5кон=0
Втрати енергії при ступінчатому пуску при розгоні за характеристикою І (перший ступінь пуску) з урахуванням $поч=1, /_0)0
^кін=0,СО0 - — можна визначити як:
[2)2 8'
Втрати енергії при розгоні за характеристикою II (другий ступінь пуску) з урахуванням 5поч=0,5; 5кін=0 складають:
9 О. М. Закладний
Ш, =/Г—1 — = 7 — 2 2 8 •
Сумарні втрати при двоступеневому пуску:
2
А^V^.=А^V/+Шд=^У2-.
Втрати скоротилися вдвічі в порівнянні з пуском в один ступінь. Відзначимо, що зниження втрат енергії в роторі викликає зниження втрат у статорі АД. Якщо швидкість ідеального неробочого ходу в перехідному процесі має п ступенів регулювання, втрати енергії в роторі зменшуються в п раз
А^п=^,
2 п
де со0 - максимальна швидкість ідеального неробочого ходу, що відповідає останньому ступеню.
При плавній зміні швидкості ідеального вільного ходу втрати знижуються в 2 Тм/іїт рази. Чим повільніше розгін, тим менші момент, втрати потужності, сумарні втрати за час пуску. Однак це справедливо при відсутності втрат, пов’язаних з наявністю статичного навантаження, що збільшуються зі зростанням часу пуску.
З РОЗРАХУНОК ПОТУЖНОСТІ І ТЕПЛОВІ РЕЖИМИ РОБОТИ ■ ЕЛЕКТРОПРИВОДА