
- •1. Поняття, ознаки і структура механізму держави
- •2. Державний орган: поняття і ознаки, класифікація
- •3.Поняття і типи державної служби.Види державних службовців.
- •5. Функції держави: поняття і ознаки.Співвідношення завдань і функцій держави
- •6.Внутрішні функції держави
- •8.Функції Української держави на сучасному етапі
- •9.Форми і методи здійснення функцій держави
- •10. Поняття державного устрою
- •11. Унітарна держава
- •12.Конфедерація та федеративна держава
- •13.Особливості державного устрою в Україні
- •14. Поняття державного режиму
- •15. Тоталітарний режим
- •16. Авторитарний режим
- •17. Демократичний режим
- •18. Особливості державного режиму в Україні
- •19. Громадянське суспільство: поняття і ознаки
- •20.Поняття і ознаки правової держави
- •21.Поняття соціального характеру держави.Термін „соц. Держава”
- •22.Характеристики соціальної держави
- •24. Поняття державної влади
- •25. Суверенітет державної влади
- •26. Народний суверенітет
- •27. Легальність державної влади.
- •28. Легітимація державної влади.
- •29. Лімітація державної влади.
14. Поняття державного режиму
Поняття "державного режиму", котре ввійшло в науковий обіг в 60-х роках минулого століття, виражає сукупність методів, способів і засобів здійснення державної влади в суспільстві. У дещо ширшому розумінні воно позначається як "політичний режим", який характеризує методи функціонування всіх ланок політичної системи. Є такі характери державного режиму : 1) правовий статус людини і громадянина, правові та інституційні гарантії їх прав і свобод; 2) ступінь участі народу в здійсненні публічної влади на загальнодержавному та місцевому рівні; 3) співвідношення влади народу і влади держави, іншими словами народного та державного суверенітетів; 4) ступінь відокремлення суспільства від держави, встановлення межі втручання держави до суспільних відносин;
5) характер взаємодії суспільства і держави: або суспільство визначає і контролює державу, або навпаки; 6) співвідношення правових і неправових методів регулювання суспільних
відносин з боку державної влади; 7) ступінь плюралізації політичної системи суспільства.
15. Тоталітарний режим
Термін "тоталітаризм" був вперше вжитий у 20-х роках XX ст. Критиками фашистського режиму Б. Муссоліні Д. Амендолою та П. Гобетті і настільки сподобався офіційним колам в Італії, а пізніше в Німеччині, що був запозичений ними для формулювання їх власної мети - вибудови тоталітарної держави.. Є такі ознаки тоталітарного режиму :
1)едина масова партія, котра очолюється харизматичним лідером;2)одна, єдино можлива ідеологія, котра повинна визнаватися всіма. Поділ всього світу згідно з ідеологією на "друзів" i "ворогів";: 3) монополія на засоби масової інформації; 4) монополія на всі засоби збройної боротьби;5) легалізація терору i система терористичного поліцейського контролю;6)централізована система контролю і управління економікою.
16. Авторитарний режим
Авторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим. відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму. Авторитарний режим завжди характеризує ту країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать i його ознаки:
1) розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридично i фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним органом;
2) роль парламенту, як i інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори цих органів не є регулярними i повністю контролюються владою;
3) значну роль, в тому числі політичну, в суспільстві відіграють багаточисельні „силові структури" - армія i правоохоронні органи;
4) формально існуе багатопартійна система, але державна влада відверто опирається i підтримує одну або декілька політичних партій;
5) мають мicцe порушення прав i свобод людини, ускладнений порядок ix реал1зації та застосування, проте відсутні Macoвi penpeciї;
6) держава здійснює контроль за інформаційним простором (наприклад, будучи власником більшості ЗМІ);
7) обмежується діяльність опозиції;
8) органи державної влади при прийнятті рішень більше зважають на політичну доцільн1сть, н1ж на закон;
9) при прийнятті та реалізації політичних рішень рідко застосовується принцип знаходження компромісу iнтepeciв;
10) державний апарат функціонує в режимі напівтаємності, в умовах, за яких контроль за ним з боку громадськості виключається.
11) виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодавчими повно-
важеннями;
12) в центрі i на місцях має місце концентрація i централізація реальної влади в руках одного або кількох тісно взаємозв'язаних органів, рішення яких безумовно виконуються, нерідко такі органи володіють дискреційними повноваженнями, тобто правом, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, в тому числі з порушенням норм закону.