14. Поняття державного режиму

Поняття "державного режиму", котре ввійшло в науковий обіг в 60-х роках минулого століття, виражає сукупність методів, способів і засобів здійснення державної влади в суспільстві. У дещо ширшому розумінні воно позначається як "політичний режим", який характеризує методи функціонування всіх ланок політичної системи. Є такі характери державного режиму : 1) правовий статус людини і громадянина, правові та інституційні гарантії їх прав і свобод; 2) ступінь участі народу в здійсненні публічної влади на загальнодержавному та місцевому рівні; 3) співвідношення влади народу і влади держави, іншими словами народного та державного суверенітетів; 4) ступінь відокремлення суспільства від держави, встановлення межі втручання держави до суспільних відносин;

5) характер взаємодії суспільства і держави: або суспільство визначає і контролює державу, або навпаки; 6) співвідношення правових і неправових методів регулювання суспільних

відносин з боку державної влади; 7) ступінь плюралізації політичної системи суспільства.

15. Тоталітарний режим

Термін "тоталітаризм" був вперше вжитий у 20-х роках XX ст. Критиками фашистського режиму Б. Муссоліні Д. Амендолою та П. Гобетті і настільки сподобався офіційним колам в Італії, а пізніше в Німеччині, що був запозичений ними для формулювання їх власної мети - вибудови тоталітарної держави.. Є такі ознаки тоталітарного режиму :

1)едина масова партія, котра очолюється харизматичним лідером;2)одна, єдино можлива ідеологія, котра повинна визнаватися всіма. Поділ всього світу згідно з ідеологією на "друзів" i "ворогів";: 3) монополія на засоби масової інформації; 4) монополія на всі засоби збройної боротьби;5) легалізація терору i система терористичного поліцейського контролю;6)централізована система контролю і управління економікою.

16. Авторитарний режим

Авторитарним можна назвати такий державний режим, за якого джерелом державної влади виступає лише частина населення, правляча група, партія, рух або армія. Поряд з цим. відсутність демократичних механізмів не поєднується з крайніми проявами тоталітаризму. Авторитарний режим завжди характеризує ту країну, в котрій перетворення ведуть від тоталітаризму до демократії чи навпаки. Про це свідчать i його ознаки:

1) розподіл державної влади проведено лише умовно, а юридично i фактично домінує виконавча влада на чолі з сильним президентом чи надзвичайним орга­ном;

2) роль парламенту, як i інших представницьких органів, зведено нанівець, хоча вони й функціонують; вибори цих органів не є регулярними i повністю контролюються владою;

3) значну роль, в тому числі політичну, в суспільстві відіграють багаточисельні „силові структури" - армія i правоохоронні органи;

4) формально існуе багатопартійна система, але державна влада відверто опирається i підтримує одну або декілька політичних партій;

5) мають мicцe порушення прав i свобод людини, ускладнений порядок ix реал1зації та застосування, проте відсутні Macoвi penpeciї;

6) держава здійснює контроль за інформаційним простором (наприклад, бу­дучи власником більшості ЗМІ);

7) обмежується діяльність опозиції;

8) органи державної влади при прийнятті рішень більше зважають на політичну доцільн1сть, н1ж на закон;

9) при прийнятті та реалізації політичних рішень рідко застосовується прин­цип знаходження компромісу iнтepeciв;

10) державний апарат функціонує в режимі напівтаємності, в умовах, за яких контроль за ним з боку громадськості виключається.

11) виконавчо-розпорядчі органи наділені широкими законодавчими повно-

важеннями;

12) в центрі i на місцях має місце концентрація i централізація реальної влади в руках одного або кількох тісно взаємозв'язаних органів, рішення яких безумовно виконуються, нерідко такі органи володіють дискреційними повноваженнями, тобто правом, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, в тому числі з порушенням норм закону.