- •1. Поняття, ознаки і структура механізму держави
- •2. Державний орган: поняття і ознаки, класифікація
- •3.Поняття і типи державної служби.Види державних службовців.
- •5. Функції держави: поняття і ознаки.Співвідношення завдань і функцій держави
- •6.Внутрішні функції держави
- •8.Функції Української держави на сучасному етапі
- •9.Форми і методи здійснення функцій держави
- •10. Поняття державного устрою
- •11. Унітарна держава
- •12.Конфедерація та федеративна держава
- •13.Особливості державного устрою в Україні
- •14. Поняття державного режиму
- •15. Тоталітарний режим
- •16. Авторитарний режим
- •17. Демократичний режим
- •18. Особливості державного режиму в Україні
- •19. Громадянське суспільство: поняття і ознаки
- •20.Поняття і ознаки правової держави
- •21.Поняття соціального характеру держави.Термін „соц. Держава”
- •22.Характеристики соціальної держави
- •24. Поняття державної влади
- •25. Суверенітет державної влади
- •26. Народний суверенітет
- •27. Легальність державної влади.
- •28. Легітимація державної влади.
- •29. Лімітація державної влади.
10. Поняття державного устрою
Державний устрій це поняття, що виражає, якщо коротко, поділ держави на складові частини та взаємостосунки між державою в цілому та її складовими частинами. Основною метою поділу будь-якої держави, зокрема Укр., на складові частини є організація оптимального управління державою і суспільством. До елементів поняття форми держав. Устрою належать такі: 1) взаємовідносини між центральними та місцевими органами державної влади, котрі уособлюють відповідно державу загалом і її складові частини; 2) спосіб регулювання центральною владою правового статусу складових частин держави та їх владними органів; 3) правові стосунки між територіальними одиницями держави; 4) правові відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 5) спосіб участі складових частин держави у вирішенні загальнодержавних справ; 6) характер фінансової системи держави роль складових частин держави у формуванні бюджету та його здійсненні.
11. Унітарна держава
Унітарною є така держава, складові частини якої виступають адміністративно-територіальними одиницями, котрі не мають жодних ознак суверенітету і правовий статус котрих визначається законодавчими актами центральної влади. Сучасна унітарна держава характеризується такими юридичними ознаками: 1) єдине законодавство, в тому числі єдина конституція; 2) єдина централізована система органів державної виконавчої влади; 3) єдина судова система; 4) єдина цілісна територія, котра складається з адміністративно територіальних одиниць; 5) у країні має місце єдине громадянство; 6) фінансова система функціонує на основі єдиного централізованого державного бюджету. Більшість держав сучасного світу мають саме унітарний територіальний устрій. Така форма держави дає змогу центральним органам влади сконцентрувати ресурси, оперативно вирішув. назрілі проблеми.
Децентралізовані унітарні держави мають такі ознаки:
а) компетенція місцевих органів самоврядування виникає на основі делегу-вання повноважень центральною владою відповідно до конституції і законів;
б) в межах делегованих повноважень між місцевими і центральними владни-ми органами відсутні відносини субординації і підпорядкування; місцеві органи в межах "делегованої" галузі пов'язані лише конституцією і законами;
в) місцеві органи влади функціонують дискреційно, незалежно від централь-них органів (дискреційна незалежність);
г) центральні органи влади регулюють правовий статус місцевих органів пуб-лічної влади через конституцію і закони;
д) центральна влада здійснює контроль за відповідністю місцевих-нормативно-правових актів нормативно-правовим актам центральної влади, а та-кож за їх відповідністю конституції і законам;
є) центральна влада у встановленому порядку здійснює фінансовий контроль за діяльністю місцевих органів.
До децентралізованих унітарних держав належать такі як Італія, Іспанія, Ве-ликобританія тощо.
Централізованими унітарними державами є такі, в яких відсутні виборні ор-гани на рівні адміністративно-територіальних одиниць, котрі би мали самостійно вирішувати місцеві питання. У таких державах вертикальний розподіл влади проведений слабко, що проявляється насамперед в компетенції центральних органів, а
саме:
а) вони призначають керівників місцевих органів виконавчої влади;
б) мають право втручатися до діяльності місцевих органів чи припиняти їх повноваження, скасовувати чи змінювати правові акти місцевих органів;
в) вправі регулювати діяльність місцевих органів як загальнообов'язковими приписами, так і організаційними актами.
