65. «Нова історія міжнародних відносин» у сучасній французькій історіографії.

У колективній праці "Історія міжнародних відносин" (8 тт., 1952-1957 pp.), виданій під керівництвом Ренувена, а також у спільній з Ж.-Б.Дюрозелем праці "Вступ в історію міжнародних відносин" (1964 р.) Ренувен обгрунтовував положення про те, що розвиток міжнародних відносин пояснюється не просто бажанням того чи іншого уряду, а "глибинними силами", які визначають і пояснюють його діяльність.

В "Історії міжнародних відносин" поряд з викладом головних подій політичної і дипломатичної історії наводились дані про розвиток науки і техніки, соціально-економічне становище, національні рухи і суспільну психологію в різних країнах. Відступаючи від традиційного "євроцентризму", автори цієї колективної праці висвітлили міжнародні відносини не тільки в Європі, а й в інших частинах світу.

Однак основними проблемами, якими Ренувен займався до останніх днів свого життя, були історія Першої світової війни і соціальна психологія того часу. Їм він присвятив такі праці: "Перемир'я 11 листопада 1918 р." (1968 p.), "Версальський мир" (1969 p.), "Образ Німеччини в 1917-1918 pp. за матеріалами французьких розвідувальнюі служб" (1973 p.). Ренувен пов'язував виникнення Першої світової війни, як і Другої, головним чином з розгулом "колективних пристрастей" і "станом душ" європейських націй.

Сформульований Ренувеном підхід до історії міжнародних відносин продовжив його учень Ж.-Б.Дюрозедь (народився у 1917 p.), який очолив Інститут по дослідженню історії сучасних міжнародних відносин при Паризькому університеті. Він вважає, що для розуміння міжнародних відносин необхідно вивчати "соціальну поведінку", І "ієрархію цінностей", процес прийняття рішень та інші аналогічні проблеми. Пропонував звертати особливу увагу на колективну психологію і напрям мислення.

66.Проблеми новітньої історії у сучасній французькій історіографії.

Нова історія міжнародних відносин висвітлена у колективній праці "Історія міжнародних відносин" (8 тт., 1952-1957 pp.), виданій під керівництвом Ренувена, а також у спільній з Ж.-Б.Дюрозелем праці "Вступ в історію міжнародних відносин" (1964 р.)

Ренувен обґрунтовував положення про те, що розвиток міжнародних відносин пояснюється не просто бажанням того чи іншого уряду, а "глибинними силами", які визначають і пояснюють його діяльність. Він підкреслював необхідність вивчати роль державних діячів, які здатні змінювати хід міжнародних відносин. В "Історії міжнародних відносин" поряд з викладом головних подій політичної і дипломатичної історії наводились дані про розвиток науки і техніки, соціально-економічне становище, національні рухи і суспільну психологію в різних країнах. Відступаючи від традиційного "євроцентризму", автори цієї колективної праці на чолі з Ренувеном висвітлили міжнародні відносини не тільки в Європі, айв інших частинах світу.

Однак основними проблемами, якими займався Ренувен були історія Першої світової війни і соціальна психологія того часу. він присвятив їм такі праці: "Перемир'я 11 листопада 1918 р." (1968 p.), "Версальський мир" (1969 p.), "Образ Німеччини в 1917-1918 pp. за матеріалами французьких розвідувальних служб" (1973 p.).

Ж.-Б.Дюрозедь (народився у 1917 p.) одне з головних завдань істориків міжнародних відносин Дюрозель бачить в тому, щоб вийти за рамки чисто дипломатичної історії, враховувати досягнення інших "наук про людину", передусім соціології і політології. Він вважає, що для розуміння міжнародних відносин необхідно вивчати "соціальну поведінку", "ієрархію цінностей", процес прийняття рішень та інші аналогічні проблеми.

Французькі історики займаються дослідження, зарубіжних країн, зокрема України. Наприклад, одним з відомих українознавців є професор Аркадій Жуковський (родом з Буковини), що 1956 р. спільно з Д.Квітковським і Г.Бриндзаном він видав працю "Буковина. її минуле і сучасне." Схвальну оцінку серед фахівців мав його підручник "Історія України", який було видано 1993 p. і Парижі. На значному фактичному матеріалі написана його стаття"Гетьман Мазепа в оцінці Михайла Грушевського". За активну участь у створенні 10-томної "Енциклопедії українознавства" А.Жуковського нагороджено у 1997 р. орденом України "За заслуги" третього ступеню. НАН України присвоїла йому звання академіка, Чернівецький держуніверситет — ступінь почесного доктора права.

Помітні здобутки французьких науковців і на ниві історіографці історичної науки. Так, у 1965 р. вийшов 2-томник "Історичні дослідження у Франції з 1940 по 1965 pp." за редакцією І.Ренуара та Ж.Шнейдера, а у 1995 р. за редакцією Ф.Бедаріда було опубліковані працю "Історія і спеціальність історика у Франції. 1945-1995". У названих рпацях дано аналіз розвитку історичної науки у Франції з 1940 по 1995 pp. Проблемам французької позитивістської історіографії другої половини XIX ст. присвятив свою монографію Ш.-О.Карбонель "Позитивістська історіографія: доктрина без практиків" (1976 p.). Цікавий аналіз еволюції школи "Анналів" зробив Жак Ревель у статті "Історія і соціальні науки у Франції".

В період з 1495 р. і до сьогодні французька історична наука досягла значних успіхів у своєму розвитку. Нею розроблялися проблеми як національної, так і зарубіжної історії. Незважаючи на наявність різних історіографічних напрямів і шкіл, все-таки найвпливовішими і найпродуктивнішими були ліберальний напрям і школа "Анналів".