Ііі5. Індивідуалізація, варіативність учіння, раціональне поєднання фронтальних, індивідуальних і групових форм навчання

Індивідуалізація, варіативність учіння

Основний зміст

• Організація учіння у темпі, що відповідає індивідуальним можливостям, рівню розвитку учня;

• орієнтація технології на варіативне оволодіння учнями змістом теми в залежності від зони активного розвитку (завдань, які можуть самостійно виконувати учні на основі початкового розуміння теми) та зони найближчого розвитку (завдань, які можуть учні виконувати самостійно з незначною допомогою учителя).

Рівні розумового, особистісного розвитку і орієнтація на рівень засвоєння теми

№ п/п

Рівень розвитку

Орієнтація на рівень засвоєння теми

І₁

високий

високий рівень, здобуття додаткових знань

І₂

достатньо високий

високий рівень

ІІ

середній

достатній рівень

ІІІ₁

низький

середній рівень

ІІІ₂

відставання

початковий рівень, перші ступені середнього рівня

• Виділення часу на вивчення теми, виходячи з його достатності для оволодіння учнями з середнім рівнем розвитку нак достатньому рівні, а учнями з рівнем розвитку вище від середнього – на високому, з низьким рівнем – на середньому;

• організація додаткового, повторного початкового вивчення теми з учнями, які відстають від розвитку, а при необхідності і з учнями з низьким рівнем;

• спонукання учнів з рівнем розвитку вище від середнього до випереджального виконання рівневих завдань (у класно-урочному, домашньому навчанні);

• диференціація змісту особистої самостійної практики на уроках відтворення і застосування знань.

Класика

“...у кожному класі, в якому вивчають один і той же предмет, потрібно виділити групи, з яких принаймні необхідні три: 1) “початківці”; 2) “продовжувачі”; 3) “завершувачі”. (Т.2; c. 413).

“Успіхи учнів залежать від їх природних здібностей, їх розвинутості і старанності.” (Т.1; с. 534).