- •Глава 7* підрахунок запасів твердих корисних копалин
- •7.1. Загальні питання підрахунку запасів
- •7.1.1. Загальні відомості
- •7.1.2. Класифікація запасів
- •7.1.3. Підготовленість родовищ до промислового освоєння
- •7.2. Оконтурювання запасів корисних копалин
- •7.2.1. Загальні положення
- •7.2.2. Способи побудови контурів тіл корисної копалини
- •7.3. Визначення вихідних даних для підрахунку запасів
- •7.3.1. Параметри підрахунку
- •7.3.2. Визначення площі контуру запасу
- •7.3.2.1. Загальні відомості
- •7.3.2.2. Визначення площі плоскої поверхні
- •Курвіметра і палетки
- •7.3.2.3. Визначення площі топографічної поверхні (спосіб в. І. Баумана)
- •7.3.2.4. Визначення об'ємів
- •7.3.2.5. Визначення потужності покладу
- •7.3.2.6. Визначення щільності корисної копалини
- •7.3.2.7. Визначення вмісту компонентів
- •7.4. Способи підрахунку запасів родовищ твердих корисних копалин
- •7.4.1. Загальні відомості
- •7.4.2. Спосіб середнього арифметичного
- •7.4.3. Спосіб геологічних блоків
- •7.4.4. Спосіб експлуатаційних блоків
- •Оконтуреного гірничими виробками
- •7.4.5. Спосіб розрізів
- •7. 4.5.1. Загальні відомості
- •7.4.5.2. Спосіб паралельних розрізів
- •7.4.5.3. Лінійний спосіб
- •7.4.5.4. Спосіб непаралельних (збіжних) розрізів
- •7.4.6. Спосіб багатокутників
- •7.4.7. Спосіб трикутників
- •7.4.8. Спосіб ізоліній (спосіб об'ємної палетки п.К. Соболевського)
- •7.4.9. Способи підрахунку запасів пластових родовищ
- •7.4.9.1. Спосіб середнього кута падіння
- •7.4.9.2. Спосіб ділянок однакового кута падіння
- •7.4.9.3. Спосіб ізогіпс проф. В. І. Баумана
- •7.4.10. Комбіновані способи підрахунку запасів
- •7.4.11. Вибір способу підрахунку запасів
- •7.4.12. Оцінка точності підрахунку запасів
7.3.2.6. Визначення щільності корисної копалини
Щільність мінеральної сировини - це маса одиниці об'єму сировини в моноліті в природному стані з врахуванням пустот, тріщин, каверн на відміну питомої ваги, де ці чинники не враховуються. Очевидно, густина менша за питому вагу для певної гірської породи.
Спосіб пробної вирубки полягає в тому, що у підготовчій чи очисній виробці, або на уступах при відкритій розробці після ретельного вирівнювання поверхні вибою, або площадки уступу проводять вирубку 2-5 м3 корисної копалини. Всю видобуту масу корисної копалини зважують, декількома вимірюваннями визначають середні значення ширини, довжини і висоти (глибини) виїмки і знаходять її об'єм. Одержану масу видобутої корисної копалини ділять на знайдений об'єм виїмки.
Щоб уникнути втрат корисної копалини, вирубку проводять без застосування вибухових речовин, а зважування проводять на вагах, установлених на місці вирубки. Об'єм вирубки має бути не менше 1м3. Для пробної вирубки застосовують сухі вибої. Похибка окремого визначення густини при сприятливих умовах має не перевищувати
2-3%, а при несприятливих - досягає 4-5%.
Густину визначають для кожного сорту корисної копалини. Для підрахунку запасів корисної копалини для кожного її сорту виконують 10-20 визначень у випадку складних корисних копалин і 5-10 визначень - у випадку однорідних за вмістом корисних копалин.
Спосіб пробної вирубки застосовують для визначення густини порівняно слабких, що піддаються видобуванню без застосування вибухових речовин, тріщинуватих, пористих, або дуже засмічених сторонніми включеннями корисних копалин.
Лабораторний спосіб визначення густини твердих корисних копалин полягає у зважуванні:
- зразка корисної копалини в повітрі і у воді;
- зразка корисної копалини і визначення його об'єму в мірчій посудині;
- у воді роздрібненого в порошок зразка.
Для визначення густини в перших двох випадках зразки необхідно покривати плівкою парафіну. В третьому випадку зразок корисної копалини роздроблюють у порошок і висипають в посудину з водою. Порівнюючи масу посудини з водою і масу посудини з водою, що містить порошок корисної копалини, визначають густину останньої.
Лабораторний спосіб дає добрі результати при визначенні густини порівняно щільних і однорідних за речовинним складом корисних копалин.
Аналітичний метод з використанням кореляції густини корисної копалини визначають залежно від вмісту в ній вологи, золи та інших компонентів. Цей метод можна рекомендувати для визначення густини кам'яного і щільного бурого вугілля, а також деяких інших корисних копалин.
Густину вугілля в масиві залежно від зольності визначають за формулою:
(7.11)
де
-
середня
густина вугілля за даними гідростатичного
зважування зразків, приведена до
середньої вологості вугілля в цілику
(в масиві); k
-
коефіцієнт зміни густини вугілля при
зміні вмісту внутрішньої золи на 1%;
-
середній вміст золи чистих вугільних
пачок пласта, %;
-
середній
вміст внутрішньої золи в зразках,
використаних для гідростатичного
зважування, %;
-
поправка
через домішування до вугілля пустої
породи, яка не піддається ручному
відбиранню.
Значення k і визначають експериментальними дослідженнями. Так для антрацитів Донецького басейну рекомендують наступну формулу:
(7.12)
де
Ас
-
вміст внутрішньої золи у вугіллі, %;
-
вміст пластової вологи, %.
Для пухкого і землистого вугілля Дніпропетровського басейну рекомендують таку формулу:
= 1,01+0,005 Ас (7.13)
Аналітичний метод застосовується при наявності добре вираженої залежності між щільністю і вмістом в корисній копалині вологи, золи та інших компонентів і домішок.
Геофізичні методи визначення густини в цілику ґрунтуються на фізичних ефектах, наприклад, коефіцієнта поглинання, або розсіювання в гірській породі гамма-променів. Ці коефіцієнти пропорційні щільності речовини.
Щільність визначають за формулою:
(7.14)
де с - стала, яку визначають експериментально; l0- інтенсивність пучка променів у повітрі, тобто при x = 0; х - товщина поглинача; I - інтенсивність пучка променів після проходження через поглинач.
