7.1.2. Класифікація запасів

Підрахунок, затвердження і облік запасів корисної копалини на гірничому підприємстві здійснюють, керуючись чинною класифікацією запасів.

Класифікація запасів установлює єдині принципи підрахунку і державного обліку запасів корисних копалин в надрах за рівнем їх вивченості і підготовленості для промислового освоєння, а також основні принципи оцінки прогнозних ресурсів твердих корисних копалин. Застосування її щодо окремих видів мінеральної сировини визначається відповідними інструкціями, розробленими Державною комісією по запасах.

Незалежно від виду сировини, розвідані запаси класифікують за трьома ознаками: господарським значенням, ступенем розвіданості (вивченості) і готовністю до промислового освоєння.

За господарським значенням запаси корисних копалин поділяють на дві групи, які підлягають окремому обліку:

- балансові - запаси, котрі при існуючому рівні техніки видобування і перероблення за певних економічних умов району родовища можуть бути рентабельно використані з дотриманням вимог стосовно раціонального використання надр і охорони навколишнього середовища;

- забалансові - запаси, використання яких в даний час економічно недоцільне за кондицією, потужністю, складністю розроблення і переробки, але які в подальшому можуть стати об'єктом промислового освоєння.

Кондиції на мінеральну сировину являють собою сукупність вимог стосовно якості корисних копалин в надрах і гірничо-геологічних умов, дотримання яких при оконтурюванні і підрахунку запасів уможливлює правильне розподілення запасів корисних копалин на балансові і забалансові. Кондиції для підрахунку запасів по кожному родовищу установлюють техніко-економічними розрахунками.

За ступенем розвіданості (вивченості) родовища, якістю сировини і гірничотехнічними умовами розробки запаси корисних копалин поділяють на розвідані - категорії А, В, С₁ і попередньо оцінені - категорія С₂.

Прогнозні ресурси твердих корисних копалин за ступенем їх обгрунтованості поділяють на категорії Р₁, Р₂, Р_3.

До категорії А відносять запаси детально розвідані і вивчені з повним з'ясуванням форми, умов залягання, якості тощо, оконтурені свердловинами, або гірничими виробками. Інженерно-геологічні та інші природні умови вивчені настільки детально, що уможливлюють складання проекту розробки родовища.

До категорії В відносять запаси, розвідані і вивчені настільки детально, що з'ясування основних особливостей умов залягання, форми, будови тіл, промислових сортів, типів, якості, технологічних властивостей та інших природних чинників забезпечене. Контур запасів визначають за результатами розвідувальних виробок і зоною екстраполяції при стійких показниках родовища. Технологічні властивості, гірничо-геологічні та інші природні умови вивчені з повнотою, яка дає можливість вибрати принципову технологічну схему переробки, якісно і кількісно охарактеризувати вплив показників на розкриття і розробку родовища.

Екстраполяція - це поширення висновків, одержаних спостереженням над однією частиною явища, на іншу частину його.

До категорії С₁ - відносять запаси родовищ, умови залягання яких, форма і будова тіл, промислові сорти, якість, технологічні властивості та інші природні чинники розвідані і вивчені в загальних рисах. Контур запасів визначають за розвідувальними виробками і екстраполяцією за геологічними і геофізичними даними. Інженерно-геологічні та інші природні умови вивчені з повнотою, яка уможливлює попередньо охарактеризувати їх основні показники.

До категорії С₂ - відносять запаси, попередньо оцінені. Умови залягання, форма і поширення тіл корисної копалини визначені за геологічними і геофізичними даними і поодинокими або аналогічно вивченим ділянками. Якість корисної копалини визначена за поодинокими пробами. Контур запасів корисних копалин приймають в межах геологічно сприятливих структур і комплексів гірських порід. Інженерно-геологічні та інші умови оцінені за наявними для інших ділянок родовища даними.

Прогнозні ресурси враховують: можливості перерахунку запасів завдяки розширенню площ категорії С₂ (категорія Р₁), можливості виявлення в басейні нових родовищ (категорія Р₂), потенціальну можливість формування і промислової локалізації родовищ (категорія Р₃).

Умови віднесення запасів до певної категорії визначені в спеціальних інструкціях стосовно застосування класифікації запасів, розроблених для окремих видів корисних копалин.

Розглянемо, з якою метою можуть використовувати запаси тієї чи іншої категорії:

- запаси категорії А використовують для обгрунтування проектування капіталовкладень у будівництво гірничодобувних підприємств і поточного планування, експлуатаційних робіт;

- запаси категорії В при наявності установленої мінімальної кількості запасів категорії А використовують для обґрунтування проектів і капіталовкладень на будівництво гірничого підприємства. Для родовищ зі складними геологічними умовами, переважно з невисокою та непостійною вугленасиченістю і складними гірничо-геологічними умовами, для розвідок і освоєння допускається проектування і будівництво шахт на запасах категорії В при відсутності запасів категорії А;

- запаси категорії С₁ використовують для обгрунтування постановки детальних геологорозвідувальних робіт, а при наявності запасів категорії А і В в установлених співвідношеннях - для обґрунтування проектування і капіталовкладень у будівництво гірничодобувних підприємств;

- запаси категорії С₂ використовують для обґрунтування планування геологорозвідувальних робіт.

Запаси категорії С₂ і прогнозні ресурси категорій P₁, P₂ і Р₃ поряд з запасами категорій А, В, С, враховують при проектуванні гірничодобувних підприємств для визначення перспективи їх розвитку.

За готовністю до промислового освоєння, ступенем підготовленості до видобування балансові запаси родовищ поділяють на вихідні, промислові, розкриті, підготовлені і готові до видобування. Суть цього поділу буде розглянуто нижче.