7.4.10. Комбіновані способи підрахунку запасів

У практиці підрахунку запасів мінеральної сировини застосовують комбіновані способи. При цьому комбінування способів буває двояким. По-перше, запаси різних частинок одного й того ж родовища підраховують різними способами. Таким підрахунком користуються у випадку, коли окремі частини родовища мають різну форму, або ж розвідка їх проведена різною системою розвідувальних виробок. По-друге, для зручності використання результатів підрахунку запасів в процесі проектування розробки і планування видобутку на родовищі, або з метою досягнення підвищеної точності підрахунку за одним із методів родовище розчленяють на підрахункові блоки, а підрахунок запасів у межах цих блоків виконують іншим методом.

Найчастіше з іншими методами комбінують спосіб розрізів. При цьому рудне тіло розчленовують розрізами на частини, в межах яких підрахунок запасів в блоках між розрізами, або в площині перерізу здійснюють іншим способом. Відомі випадки комбінування способу розрізів із способами багатокутників, ізоліній, середнього арифметичного тощо. Можлива комбінація способу експлуатаційних блоків і способу ізоліній, яку використовують для підрахунку запасів колчеданових руд. Комбінування способу ізогіпс В. І. Ваумана з іншими способами для підрахунку запасів неможливе.

Різні способи для підрахунку запасів одного й того ж родовища застосовують переважно .у зв'язку з різним характером розвіданості окремих його частин. Так, у верхніх частинах крутопадаючих покладів, розвіданих гірничими роботами, запаси визначаються способом експлуатаційних блоків, а в нижніх частинах, розвіданих колонковим бурінням, застосовують інші способи - це способи геологічних блоків, вертикальних розрізів, багатокутників, трикутників. Застосування комбінованих способів доцільне, якщо воно випливає із особливостей родовища, розвідки, вимог проектування і експлуатації.

Слід відмітити, що застосування комбінованих способів не підвищує точності підрахунку запасів, бо вона залежить від інших чинників.

7.4.11. Вибір способу підрахунку запасів

Вибір способу підрахунку запасів визначають багато чинників. Із них деякі можна відзначити як типові. Це такі:

- форма тіла корисної копалини;

- система розвідки родовища;

- система існуючої або проектної розробки родовища;

- розміри тіла корисної копалини;

- розподіл компонентів у тілі корисної копалини;

- елементи залягання родовища.

Розглянемо значення наведених чинників для різних способів підрахунку.

Форма тіла корисної копалини не має ніякого значення для способів середнього арифметичного, геологічних блоків, розрізів. Ці способи можна застосовувати для підрахунку запасів тіла корисної копалини будь-якої форми. Інші способи чутливіші до форми тіла корисної копалини. Спосіб експлуатаційних блоків використовують для підрахунку запасів плосковитягнутих тіл жильної чи пластової форми. Способи багатокутників, трикутників не можна застосовувати для підрахунку запасів покладів з крутими і дуже крутими обмежуючими поверхнями. Спосіб ізоліній не можна застосовувати для підрахунку запасів плоских тіл, форму яких неможливо зобразити системою ізоліній. Спосіб ізогіпс застосовують лише для підрахунку запасів пластових родовищ з витриманою потужністю.

Система розвідки. З точки зору вибору способу підрахунку запасів системи розвідки можна поділити на дві групи:

- розвідка гірничими виробками за умови, що тіла неперервно простежуються в одному чи декількох напрямах;

- розвідка шурфами, або буровими свердловинами за умови, що тіло корисної копалини досліджується в окремих точках.

При розвідці покладів гірничими виробками, потужність яких менша за ширину вибою, доцільно застосовувати спосіб експлуатаційних блоків, а при розвідці потужних покладів - спосіб розрізів.

При розвідці шурфами чи свердловинами можна застосовувати всі способи, крім способу експлуатаційних блоків.

Дуже чутливий до системи розвідки, особливо до розміщення виробок, спосіб розрізів, який потребує розміщення виробок вздовж прямих ліній і площин. При безсистемному розташуванні виробок спосіб розрізів непридатний.

Система розробки покладу не вирішує питання про спосіб підрахунку запасів, але обов'язково має враховуватися при виборі того чи іншого способу. Бажано вибирати такий спосіб чи комбінацію способів, котрі давали б числові значення запасів по гірничоексплуатаційних одиницях: блоках, поверхах, уступах, крилах тощо. Інакше для потреб планування гірничих робіт потрібний буде перерахунок. Вказану вимогу найкраще задовольняє спосіб геологічних і особливо експлуатаційних блоків. Часто удається виконати цю вимогу, використовуючи спосіб ізоліній.

Спосіб горизонтальних паралельних перерізів дає можливість одержати числові значення запасів по окремих поверхах і горизонтах.

Способи багатокутників і трикутників цим потребам відповідають лише в комбінації з іншими способами.

Дані практики свідчать, що для підрахунку запасів рудних родовищ дуже часто застосовують способи розрізів та експлуатаційних блоків. Досить часто застосовують також способи багатокутників і геологічних блоків. На вугільних родовищах з похилим і крутим падінням пластів і витриманою потужністю часто застосовують спосіб ізогіпс.

Розміри тіл корисних копалин під час вибору способу підрахунку запасів відіграють другорядну роль.

Не чутливі до розмірів покладу способи середнього арифметичного і геологічних блоків. Способи багатокутників, трикутників, розрізів, ізоліній, ізогіпс можуть застосовуватися для підрахунку запасів тіл будь-яких розмірів, крім дуже малих, розвіданих поодинокими виробками.

Розподіл компонентів впливає на вибір способу підрахунку запасів не прямо, а через систему розвідки.

Елементи залягання мають значення лише для способу ізогіпс. Цей спосіб неприйнятний для випадку горизонтального і дуже пологого залягання пластів. При застосуванні інших способів підрахунку запасів елементи залягання тіл корисних копалин не мають ніякого значення.

Проаналізувавши вплив деяких чинників на вибір раціонального способу підрахунку запасів, можна відзначити, що основними з них є: форма тіла корисної копалини і система розвідки. Решту розглянутих чинників можна віднести до другорядних.

Враховуючи вищесказане, всі родовища можна поділити на такі групи, які потребують окремого підходу до вибору раціональних способів підрахунку запасів.

Перша група. Похилі, або крутопадаючі тіла з витриманою потужністю, розвідані свердловинами. Типовим представником цієї групи є пласти Донецького басейну. Простягаючись на великі відстані, вони мають зазвичай витриману потужність, розвідані направленими вхрест простягання лініями свердловин. Відстань між лініями 250-300 м. Найраціональнішим способом підрахунку запасів таких родовищ є спосіб ізогіпс В. І. Баумана.

Друга група. Горизонтальні пласти витриманої потужності, а також пластові лінзоподібні тіла мінливої потужності, великі неправильної форми поклади, розвідані по лініях. Найкращим в цьому випадку є спосіб розрізів. Можна також використовувати способи середнього арифметичного і геологічних блоків.

Третя група. Такі ж родовища, що відносяться до другої групи, але розвідані без строгої системи розташування виробок. Внаслідок безсистемного розташування виробок не можна використати спосіб розрізів. Тому в цьому випадку надають перевагу способу геологічних блоків. Можливе використання й інших способів, але при цьому необхідно враховувати їх переваги і недоліки.

Четверта група. Жили і пласти, простежені гірничими виробками. Єдиним раціональним способом підрахунку запасів в цьому випадку є спосіб експлуатаційних блоків.

П'ята група. Жили і пласти, розвідані свердловинами. Можливе застосування всіх способів, крім способу експлуатаційних блоків та ізогіпс.

Шоста група. Трубоподібні тіла, переважно розвідані гірничими виробками. Раціональним способом підрахунку запасів таких тіл є спосіб горизонтальних чи вертикальних розрізів.

Сьома група. Гніздові родовища - мають неправильну, але, в основному близьку до ізометричної форму тіл, незначних розмірів і з безсистемним розподілом їх серед вміщуючих порід. Такими с родовища рідкісних і благородних металів, коштовних каменів, оптичної сировини. В розкритих гніздах запаси найкраще обчислювати способом середнього арифметичного, а в тих гніздах, які планують розкрити - статистичним способом.

При виборі способу підрахунку запасів мінеральної сировини необхідно знати, з якою метою проводиться підрахунок. Виділяють три випадки підрахунку запасів корисної копалини, в кожному з яких мета підрахунку запасів різна: повний підрахунок (перерахунок), оперативний (балансовий) і підрахунок при визначенні втрат і збіднювання.

Розглянемо перший з них.

Повний підрахунок (або перерахунок) запасів корисної копалини проводять один раз протягом декількох років в міру накопичення нового матеріалу з вивчення і розвідки родовища.

В цьому випадку, зазвичай, заново виготовляють графіки, плани і розрізи, на яких з вичерпною повнотою зображені: форма покладу (чи покладів); геометрія розміщення запасів по покладу, їх окремих різновидів (сортів) та компонентів; гірничо-геологічні та гідрогеологічні умови залягання родовища.

На цій підставі проводять повний перерахунок запасів з врахуванням всіх даних про родовище відповідно до вимог і чинної інструкції.