7.4.9. Способи підрахунку запасів пластових родовищ

7.4.9.1. Спосіб середнього кута падіння

При підрахунку запасів пластових родовищ, переважно вугільних, кількість корисної копалини установлюють у масовій мірі.

За умови, коли падіння пласта зберігає приблизно свою величину по всій площі підрахунку, то вона являє собою прямокутник, в межах якого спостереженнями установлюють: середній кут падіння пласта, середню нормальну потужність m_ср його і щільність корисної копалини (рис. 7.25)

При цьому запас корисної копалини в об'ємній мірі знаходять за формулою:

V = S_Пm_ср) (7.36)

де S_П - площа блока в площині пласта, яку в свою чергу визначають за формулою

(7.37)

тут В - площа виділеного блока (ділянки на плані).

У випадку зображення крутопадаючого пласта в проекції на вертикальну площину площу пласта S_П знаходять з виразу

де С - площа виділеного блока на вертикальній проекції.

Рис. 7.25. Гіпсометричний план з витриманим кутом падіння пласта

У масовій мірі запаси корисної копалини знаходять за відомою формулою:

т.

Розглянутий спосіб дістав назву спосіб середнього кута падіння.

7.4.9.2. Спосіб ділянок однакового кута падіння

Спосіб ділянок однакового кута падіння застосовують для підрахунку запасів пластових родовищ, переважно вугільних, якщо кут падіння пласта змінює свою величину в напрямі вхрест простягання і приблизно зберігає її у напрямі простягання. В цьому випадку всю ділянку підрахунку поділяють за падінням на декілька окремих ділянок з достатньо витриманими середніми кутами падіння (рис. 7.26).

Запаси корисної копалини і корисного компонента обчислюють окремо в межах кожної ділянки за формулами:

Q_i=S_im_{i i};

P_i=Q_iC_i.

Рис. 7.26. Побудова ділянок рівного падіння на гіпсометричному плані покладу: 1 - ізогіпси покладу; 2 - контури ділянок рівного падіння, номер фігури середній кут падіння

де Q_i, P_i, - запаси відповідно корисної копалини і корисного компонента в межах i-ої ділянки; S_i - дійсна площа і-ої ділянки, яка визначається за формулою

де В_i - площа виділеної і-ої ділянки на плані; - середній кут падіння покладу в межах і-ої ділянки; - середні значення потужності, густини і вмісту компонента i-ої ділянки.

Загальні запаси всього родовища знаходять як суму запасів окремих ділянок.

7.4.9.3. Спосіб ізогіпс проф. В. І. Баумана

Спосіб ізогіпс застосовують при підрахунку запасів пластових родовищ з витриманою потужністю та постійним, або змінним кутом падіння як в напрямі простягання, так і вхрест простягання (рис. 7.27).

Суть способу полягає в тому, що всю ділянку підрахунку розбивають на окремі блоки. Кожний блок, крім крайніх, обмежений двома суміжними ізогіпсами. Крайні блоки обмежені з одного боку ізогіпсами, а з другого - технічною межею, або якоюсь структурною лінією.

Рис. 7.27. Гіпсометричний план вугільного пласта

Запаси в кожному з виділених блоків обчислюють за формулою:

де т_ср - значення середньої потужності по блоку, м;  – значення середньої щільності корисної копалини в межах виділеного блока,т/м³; S_П – дійсна площа поверхні блока, яку визначають за формулою В. І. Баумана:

м²,

де В - площа поверхні блока (м²), обмеженого на плані суміжними ізогіпсами, яку визначають будь-яким відомим способом;

С - площа виділеного блока на вертикальній проекції, яку обчислюють за формулою:

м²,

де l і l'-довжини ізогіпс (м), які обмежують виділений блок; h - висота перерізу ізогіпс, м.

Запаси всієї ділянки підрахунку одержують додаванням запасів по окремих блоках.