- •Глава 7* підрахунок запасів твердих корисних копалин
- •7.1. Загальні питання підрахунку запасів
- •7.1.1. Загальні відомості
- •7.1.2. Класифікація запасів
- •7.1.3. Підготовленість родовищ до промислового освоєння
- •7.2. Оконтурювання запасів корисних копалин
- •7.2.1. Загальні положення
- •7.2.2. Способи побудови контурів тіл корисної копалини
- •7.3. Визначення вихідних даних для підрахунку запасів
- •7.3.1. Параметри підрахунку
- •7.3.2. Визначення площі контуру запасу
- •7.3.2.1. Загальні відомості
- •7.3.2.2. Визначення площі плоскої поверхні
- •Курвіметра і палетки
- •7.3.2.3. Визначення площі топографічної поверхні (спосіб в. І. Баумана)
- •7.3.2.4. Визначення об'ємів
- •7.3.2.5. Визначення потужності покладу
- •7.3.2.6. Визначення щільності корисної копалини
- •7.3.2.7. Визначення вмісту компонентів
- •7.4. Способи підрахунку запасів родовищ твердих корисних копалин
- •7.4.1. Загальні відомості
- •7.4.2. Спосіб середнього арифметичного
- •7.4.3. Спосіб геологічних блоків
- •7.4.4. Спосіб експлуатаційних блоків
- •Оконтуреного гірничими виробками
- •7.4.5. Спосіб розрізів
- •7. 4.5.1. Загальні відомості
- •7.4.5.2. Спосіб паралельних розрізів
- •7.4.5.3. Лінійний спосіб
- •7.4.5.4. Спосіб непаралельних (збіжних) розрізів
- •7.4.6. Спосіб багатокутників
- •7.4.7. Спосіб трикутників
- •7.4.8. Спосіб ізоліній (спосіб об'ємної палетки п.К. Соболевського)
- •7.4.9. Способи підрахунку запасів пластових родовищ
- •7.4.9.1. Спосіб середнього кута падіння
- •7.4.9.2. Спосіб ділянок однакового кута падіння
- •7.4.9.3. Спосіб ізогіпс проф. В. І. Баумана
- •7.4.10. Комбіновані способи підрахунку запасів
- •7.4.11. Вибір способу підрахунку запасів
- •7.4.12. Оцінка точності підрахунку запасів
7.4.3. Спосіб геологічних блоків
Спосіб геологічних блоків є різновидом способу середнього арифметичного і відрізняється від нього тим, що середні значення потужності і вмісту обчислюють не для всього родовища в цілому, а для окремих частин, які називають геологічними блоками. При цьому способі поклад корисної копалини розчленяють на окремі геологічні блоки і підраховують запаси в межах кожного з них способом середнього арифметичного. Загальний запас за категоріями знаходять додаванням запасів окремих блоків. Тіло корисної копалини в даному випадку ніби перетворюється в сукупність зімкнених рівновеликих фігур, висота яких дорівнює середній потужності кожного блока (рис. 7.9).
Виділення контурів геологічних блоків виконують за такими ознаками:
- оконтурюють блоки, обмежені диз'юнктивними порушеннями, розмивами корисної копалини та іншими природними межами;
- оконтурюють площі різних сортів корисної копалини;
- оконтурюють площі запасів з різним ступенем розвіданості;
- оконтурюють площі, які підлягають відпрацюванню як окремі експлуатаційні одиниці, або призначені до відпрацювання в певній послідовності.
Виділяти блоки рекомендується з врахуванням того, щоб всередині кожного блока була достатня кількість розвідувальних виробок.
Рис.
7.9.
Вигляд перетвореного тіла корисної
копалини внаслідок
розбиття його на геологічні блоки
Блоки виділяють за такими ознаками:
- сорт корисної копалини;
- ступінь розвіданості для підрахунку за різними категоріями;
- структурні лінії, які впливають на систему розвідки і розробки. Не слід намагатися виділяти невеликі блоки, оскільки чим більше в
межах блоку розвідувальних точок, тим точніше будуть визначені запаси по блоку. Це означає, підрахунок запасів способом геологічних блоків слід виконувати тоді, коли підрахунок по кожному блоку спирається на значну кількість виробок.
Достоїнствами розглянутого способу є його простота і швидкість підрахунку, а також можливість виділення групи і категорії запасів за певними ознаками і умовами.
Спосіб геологічних блоків широко застосовують в практиці.
7.4.4. Спосіб експлуатаційних блоків
Способом експлуатаційних блоків підраховують запаси руди і металу багатьох родовищ. При цьому тіло розчленовують розвідувальними і підготовчими гірничими виробками на окремі блоки і підраховують запаси по окремих блоках. Загальний запас ділянки, або покладу знаходять як суму запасів окремих блоків.
Вихідним графічним документом для підрахунку запасів служить маркшейдерський план виробок, або їх зображення в проекціях на вертикальну (похилу) площину.
Рис.
7.10.
Підрахунок запасів блока золотоносної
жили,
Оконтуреного гірничими виробками
В точках 1, 2, 3,...,27 вимірювалась потужність т і відбирались проби для визначення вмісту компонента с. На плані зображені криві вмісту компонента уздовж виробок.
Для визначення запасу металу, що знаходиться в даному блоці, необхідно знайти дійсну площу блока, його середню потужність, середню щільність руди і середній вміст металу.
Дійсну площу визначають з врахуванням кута падіння покладу. Потім обчислюють середню потужність по кожному перерізу блока. Знаючи середні потужності по перерізах, обчислюють середню потужність блока як середнє зважене по довжинах виробок.
Аналогічно визначають середній вміст, тобто спочатку знаходять середній вміст по перерізах, а потім середній вміст по блоку.
Запаси руди і металу обчислюють за наведеними раніше формулами (7.2) – (7.4).
Розглянутий спосіб – єдиний та доцільний, коли малопотужні жильні тіла в процесі розвідки і підготовки до експлуатації нарізані на експлуатаційні блоки.
Достоїнством способу є те, що він не потребує спеціальних графічних побудов, оскільки при підрахунку запасів використовують плани опробування та робочі маркшейдерські плани, і забезпечує виділення ділянок різних стосовно якості руди. Крім того, підрахунок виконують в межах первинних гірничоексплуатаційних комірок-блоків. Це уможливлює використовувати результати підрахунку при плануванні експлуатаційних робіт рудника без додаткових перерахунків.
Спосіб експлуатаційних блоків дуже широко використовують маркшейдерська і геологічна служби при підрахунках, пов'язаних з обліком рухомості запасів і плануванням видобутку на діючих гірничих підприємствах.
