7.3.2.7. Визначення вмісту компонентів

Для багатьох нерудних корисних копалин - вугілля, горючі сланці, бітуми, гіпси, будівельні матеріали, сірчаний колчедан, цементна сировина тощо - підраховують запаси самої сировини, яка і є цінним компонентом.

Для рудних же корисних копалин, крім запасів руди, визначають запаси їх компонентів. Тому необхідно знати вміст компонентів в рудах. Як компоненти найчастіше виступають хімічні елементи та їх окисні. Вміст корисних компонентів можна виражати по-різному: для більшості металевих і неметалевих корисних копалин його виражають у відсотках. Для руд благородних і ряду цінних металів - у г/т. Вміст благородних металів у розсипах виражають в грамах; алмазів - у каратах або міліграмах; вольфраміту, монациту тощо - в кілограмах на кубічний метр.

Вміст компонентів визначають в лабораторіях за спеціальними методиками, описаними у відповідній літературі.

Надійність визначення вмісту корисного компонента в руді установлюють контрольними аналізами, результати яких додаються до матеріалів з підрахунку запасів.

Контрольні аналізи поділяють на внутрішні і зовнішні.

Внутрішній контроль здійснюється в лабораторії, в якій проводять основні аналізи, шляхом повторного аналізу певної кількості зашифрованих дублікатів проб.

Зовнішній контроль здійснюють шляхом аналізу частини проб в іншій, краще обладнаній досконалішій лабораторії.

Внутрішній контроль зазвичай виявляє лише випадкові похибки аналізів, зовнішній же проводять для виявлення як випадкових, так і систематичних похибок аналізів з визначення вмістів.

Для внутрішнього контролю використовують 5-10 % загальної кількості проб, які контролюють, для зовнішнього - не менше 25 дублікатних проб для кожного сорту руди.

Державною комісією по запасах корисних копалин розроблені допустимі межі середніх випадкових похибок визначення параметрів для поширених видів мінеральної сировини.

Середній вміст корисного компонента часто визначають як середнє арифметичне. Проте в окремих випадках залежно від характеру мінливості показника, розміщення і густоти розвідувальних точок тощо середній вміст корисного компонента визначають шляхом зважування частинних вмістів на довжини, площі та об'єми, до яких вони тяжіють.

При визначенні середнього вмісту металу в руді важливе значення має врахування проб з дуже великим вмістом, який інколи перевищує в десятки і сотні разів середні значення за вмістом решти проб. Такі проби одержали назву ураганних. Існує більше 40 різних способів врахування ураганних проб при визначенні середнього вмісту.

А. М. Преріс, піддавши відомі способи числовому дослідженню, дійшов висновку, що жоден з них не має достатньо високих характеристик для практичного використання. Він довів, що ураганні проби можуть існувати лише у вибірках порівняно малих об'ємів, де в цьому випадку за умови різко вираженого асиметричного розподілу елементів вибіркове середнє дуже завищується порівняно з істинним середнім. Ураганні проби зумовлені не лише геологічними, але й іншими, в тому числі і технічними причинами.

При збільшенні об'єму вибірки вплив ураганних проб на середній вміст зменшується.

Отже, існують об'єми вибірок, при яких можливе існування ураганних проб, і об'єми вибірок, при яких існування ураганних проб неможливе. Межею між цими двома областями служить критичний об 'єм вибірки.