6. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Підставою для застосування розглядуваного виду звільнення від покарання є недоцільність подальшого відбування покарання у зв'язку з вагітністю або народженням дитини під час відбування покарання.

В основу такого звільнення від покарання має бути покладено:

а) ство­рення вагітній жінці або жінці, яка народила дитину під час відбування по­карання, та її дитині належних умов матеріального забезпечення, проживан­ня і виховання дитини;

б) подальше забезпечення і реалізація цілей пока­рання засудженої, оскільки перебування в місцях позбавлення волі та обме­ження волі вагітних жінок і жінок, які народили дитину, істотно ускладнює процес відбування покарання і по суті не досягаються його цілі.

Умовами такого звільнення є:

а) засудження жінки до обмеження волі не­залежно від призначеного строку або до позбавлення волі, крім позбавлен­ня волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі зло­чини;

б) звільнення від відбування покарання поширюється на жінок, які завагітніли або народили дитину під час відбування покарання. Причому та­ке звільнення можливе до досягнення народженою дитиною трирічного віку;

в) звільнення від відбування покарання жінки можливе лише у разі, коли засуджена має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживан­ня, або має можливість самостійно забезпечити належні умови для вихован­ня дитини.

До складу сім'ї входять батьки, подружжя, діти. Родичами визнаються особи, які перебувають у кровній спорідненості (бабуся, дідусь, брати, сестри, дядько, тітка, онуки).

Належні умови для виховання дитини — це наявність житла, матеріальних можливостей для забезпечення виховання і розвитку дитини, сприятливе сімейне оточення тощо.

Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який жінка може бути звільнена від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця прожи­вання, або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або система­тично вчиняє правопорушення, що призводять до адміністративних стягнень і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком (ч. 5 ст. 83 КК).

Подальша доля засудженої після досягнення дитиною трирічного віку, у разі смерті дитини, народження мертвої дитини, переривання вагітності залежить від її поведінки:

а) жінка може бути звільнена від покарання за умови, що в період звільнення від покарання довела своє виправлення;

б) невідбуте покарання може бути замінене більш м'яким за умови, що звільнена не довела своє виправлення, але твердо стала на шлях виправлен­ня і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на неї, але в умовах відбування більш м'якого покарання;

в) направити для відбування покарання, призначеного за вироком суду, якщо поведінка засудженої свідчить про її небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати в строк відбування покарання час, про­тягом якого засуджена не відбувала покарання.

Суд з огляду на поведінку засудженої протягом строку звільнення від відбування покарання може ухвалити одне з вищезазначених рішень, мотивувавши його.

Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинить новий умисний чи необережний злочин, суд призначає покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК. До покарання, призначеного за другий злочин, приєднується повністю або частково реально невідбута час­тина покарання за першим вироком.