Крок 6. Проведення індексного аналізу конкурентоспроможності

Передбачається послідовне визначення 4-х типів індексів;

І. Одиничний;

ІІ. Груповий;

ІІІ. Коефіцієнт конкурентоспроможності за якісними і витратними показниками;

ІV. Інтегральний.

І. Одиничний індекс (І_ij) відображає відсоткове відношення до величини того ж параметра, при якому елемент потреби теоретично повністю за­довольняється. Він присвоюється кожному показнику кожного товару шляхом ділення числового значення даного показника на значення відповідного показника базисного товару.

, де

a_ij – числове значення показник i-того показника j-того товару,

a_ij – числове значення показник i-того показника базисного товару.

Економічне значення цього індексу: на скільки даний показник далекий від оптимальної величини. Слід зазначити, що для якісних параметрів він не може перевищувати 100%, оскільки потреба не може задовольнятись більше ніж на 100%. А для витратних параметрів він не може бути меншим 100%, оскільки витрати базового товару – мінімальні.

ІІ. Груповий показник (J_ij) поєднує одиничні показники та характеризує ступінь задоволення потреби за групою. Він визначається окремо по групі аналогічних параметрів (в нашому випадку – якісних та витратних) шляхом сумування добутків одиничного індексу даного показника на його коефіцієнт вагомості.

, де

де n – число параметрів, що аналізуються;

B_i – вагомість i-того показника.

Економічне значення цього індексу: підсумовує різні значення одиничних індексів, враховуючи їх важливість. Для якісних параметрів – чим більший інтегральний індекс певного товару, тим цей товар більш конкурентоспроможний за якістю для споживача. Для витратних параметрів – навпаки, чим менший інтегральний індекс певного товару, тим цей товар більш конкурентоспроможний за витратами (ціною придбання та споживання) для споживача.

ІІІ. Коефіцієнти конкурентоспроможності за якісними і витратними показниками дають більш точну оцінку конкурентоспроможності товару за якісними та витратними показниками, тобто не тільки серед реальних товарів, які порівнюються, але й дається оцінка ступеню відповідності „ідеальному” (базисному) товару для споживача. Вони визначається подібно до одиничного індексу, але „індексом” виступає підсумкова оцінка всієї групи параметрів. Але, на відміну від одиничних індексів, тлумачення значення коефіцієнтів конкурентоспроможності за якісними і витратними показниками повинно бути однаковим. Це досягається завдяки різнонаправленому визначенню коефіцієнтів. Так Коефіцієнт конкурентоспроможності за якісними показниками (K_{як j}) визначається наступним чином:

, де

B_i – сума вагомостей якісних параметрів.

Коефіцієнт конкурентоспроможності за якісними показниками (K_{витр j}) визначається обернено пропорційно:

, де

B_i – сума вагомостей витратних параметрів.

Економічне значення коефіцієнтів: щоб зрозуміти це, треба зауважити, що фактично сума вагомостей за витратними та якісними показниками – це по суті групові індекси базисного товару (який ми прийняли за 100 % для порівняння). Отже, чим ближче будуть (K_{як j}) та (K_{витр j}) до одиниці – тим більше буде конкурентоспроможним товар за відповідною групою параметрів.

IV. Інтегральним показником (Y_j) – це узагальнююча величина, за якою ми робимо висновок про конкурентоспроможність того чи іншого товару, оскільки із попереднього аналізу може виявитися, що одні товари більш конкурентоспроможні за якістю, інші – за витратами. Визначається він наступним чином:

, де

Економічна сутність показника: він є узагальнюючим значенням конкурентноздатності даного товару. Максимальне значення його може дорівнювати одиниці. Отже, чим ближче інтегральний індекс того чи іншого товару до 1, тим він є більш конкурентоспроможним за всіма показниками.

КРОК 7. Оцінка конкурентоспроможності.

КРОК 8. Розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності або прийняття рішення про виробництво товару.