Екзаменаційний білет 1

1.	Сучасні діагностичні підходи при встановленні діагнозу ішемічної хвороби серця.

Основной причиной ИХС которой является атеросклероз коронарных артерий, проявляется множеством клинических форм: хроническая стабильная стенокардия, нестабильная стенокардия, бессимптомная ИБС, вазоспастическая стенокардия (вариант Принцметала), инфаркт миокарда, хроническая сердечная недостаточность. Следствием ИБС может быть внезапная смерть.

факторов риска ИБС- артериальная гипертония (АГ), липидемия, курение, сахарный диабет и наследственная предрасположенность. Эти факторы способствуют повреждению эндотелия сосудов с высвобождением свободных кислородных радикалов, поражением интимы, образованием и разрывом атеросклеротических бляшек, что, в конечном счете, ведет к тромбозу коронарных артерий и различным осложнениям.

-Синдром «X» - состояние с типичными симптомами стенокардии, при отсутствии признаков значимого стеноза крупных коронарных артерий при коронарографии.

- Коронарография- «золотым стандартом» но, она дает только анатомическую информацию.

-При коронарографии часто отмечаются замедление заполнения коронарной артерии контрастированной кровью и длительное ее вымывание. Считают, что резистивные сосуды могут неадекватно расширяться в периоды возрастания потребности миокарда в кислороде.

-анализ анамнестических данных

-стенокардии напряжения является возникновение неприятных ощущений в груди во время физической нагрузки и их исчезновение в покое.

-неинвазивные методы исследования.

-Проба с физической нагрузкой под контролем ЭКГ Проба считается положительной в отношении ИБС, если возникают типичный для пациента дискомфорт в грудной клетке и/или характерные для ишемии изменения ЭКГ (горизонтальная или косонисходящая депрессия сегмента SТ>1 мм).

-Радиоизотопные нагрузочные пробы Нагрузочные пробы могут комбинироваться со сцинтиграфией миокарда с помощью Тl201 или Tc99m Радионуклид, введенный внутривенно на пике нагрузки, накапливается пропорционально степени перфузии жизнеспособных кардиомиоцитов. Поэтому зоны сниженной перфузии (то есть зоны ишемии) во время нагрузки не накапливают радионуклид и выглядят как «холодные очаги».

-Стресс-эхокардиография - С целью оценки нарушений локальной сократимости стенок желудочков, позволяющей предполагать наличие ишемизированных областей, сравнивают показатели ультразвукового сканирования в покое, на высоте нагрузки и во время отдыха.

-Фармакологические нагрузочные пробы добутамин (который повышает потребность миокарда в кислороде за счет ускорения ЧСС и усиления сократимости) или дипиридамол.

2. Процеси ригідності та шунтування малого кола кровообігу, як фактори особливостей протікання захворювань та пошкоджень грудної клітини і легенів.

Хірургічний метод лікування ІХС називається операцією коронарного шунтування.

Вінцеві артерії можуть бути закриті жировими холестеринів наростами, які називають атеросклеротичними бляшками. Наявність бляшок в артерії робить її нерівній і знижує еластичність судини. Відкладення холестерину сповільнюють доставку кисню і знижують насосну функцію серцевої м'язи.

Ангіопластика-це процедура, при якій використовується катетер, який розчавлює бляшку в судженої артерії. Також в артерію після ангіопластики можна встановити маленький каркас, який називається стент. Цей коронарний стент здатний більш довгостроково підтримувати прохідність артерії.

КШ-це хірургічне втручання, в результаті якого відновлюється серцевий кровотік нижче місця звуження судини шляхом обхідного шунтування. При цій хірургічної операції в обхід місця звуження коронарної артерії створюють інший шлях для кровотоку до тієї частини серця, яка не забезпечувалася кров'ю. Для обхідного шляху крові створюють шунти з фрагментів інших артерій і вен пацієнта.

- Центріфужний насос для менш травматичного управління кровотоком

-коронарне шунтування без штучного кровообігу.

-Мінімально-інвазивна кардіохірургії - це новий, менш травматичний підхід до операцій на серці.

(менший хірургічний розріз, розрізи різної локалізації та/або уникнути штучного кровообігу).

-Зменшення хворобливості після операції

- Зниження ризику інфікування рани

- Більшисть повернення до звичайної активності

Переваги операцій коронарного шунтування без штучного кровообігу:

Менша крововтрата

Зниження можливих ускладнень штучного кровообігу

Більш швидке повернення до звичайної активності

Переваги виконання операції коронарного шунтування.

Операція КШ спрямована на відновлення нормального кровообігу серця, позбавлення пацієнта від больового синдрому, зменшення ймовірності розвитку інфаркту міокарда і збільшення тривалості життя.

Однак вона не може позбавити пацієнта від атеросклерозу. Тому після операції необхідно виконувати ряд рекомендацій, для запобігання подальшого розвитку атеросклерозу. Як відомо, багато факторів безпосередньо впливають на утворення атеросклеротичних бляшок. А причиною атеросклеротичних змін коронарних артерій є комбінація відразу кількох факторів ризику.

Стать, вік, спадковість, Висока артеріальний тиск ,Куріння , Високий рівень холестерину, Надмірна вага , Діабет , Низька фізична активність ,Стреси

3.Класифікація захворювань середостіння. Відділи середостіння.

Класифікація пухлин і кіст середостіння за З.В. Гольберт і Г.А. Лавниковою (1965), в модифікації Л.С. Розенштрауха (1987)

I. Непухлинні ураження:

1. Запальні захворювання (медіастиніт, лімфаденіт).

2. Емфізема середостіння.

3. Кети (в т.ч. і паразитарні).

4. Аневризми і дифузні розширення судин середостіння.

II. Пухлинні ураження:

1. Доброякісні.

2. Злоякісні.

А. Пухлини із тканин власне середостіння (невріноми, фіброми, ліпоми, лімфоми, тимоми та ін.);

Б. Із тканин, зміщених в середостіння:

- з щитовидної залози: пірнаюче воло, загруднинне воло, внугрішньогрудне воло;

- з паращитовидних залоз: рак, аденома;

- тератоми, дермоїдні кісти, зміщені ліпоми (пшйномедіастинальні, абдоміномедіастинальні);

- метастатичне ураження середостіння;

- ураження органів середостіння (стравохід, трахея).

Локалізація захворювань в середостінні

Переднє середостіння

1. Пухлини з тканин щитоподібної залози.

2. Тімомегалія.

3. Тератома і дермоїдні кісти.

4. Целомічні кісти перикарда.

5. Жирові пухлини.

6. Аневризми висхідного відділу аорти.

Центральне

1. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

2. Лімфогранулематоз.

3. Лімфосаркома.

4. Лімфолейкоз.

5. Неспецифічні аденопатії.

6. Саркоїдоз.

7. Аневризма дуги аорти, коарктація.

8. Медіастинальний рак.

Заднє середостіння

1. Нейрогенні утворення.

2. Натічний абсцес.

3. Аневризма аорти.

4. Пухлини стравоходу.

5. Бронхогенні і ентерогенні кісти.

Средостением называется часть грудной полости, ограниченная спереди - грудиной, частично реберными хрящами и позадигрудинной фасцией, сзади - передней поверхностью грудного отдела позвоночника, шейками ребер и предпозвоночной фасцией, с боков - листками средостенной плевры. Снизу средостение ограничено диафрагмой, а сверху - условной горизонтальной плоскостью, проведенной через верхний край рукоятки грудины.

Схема деления средостения, предложенная в 1938 году Твайнингом - двумя горизонтальными (выше и ниже корней легких) и двумя вертикальными плоскостями (спереди и сзади корней легких). В средостении, таким образом, можно выделить три отдела (передний, средний и задний) и три этажа (верхний, средний и нижний).

В переднем отделе верхнего средостения находятся: вилочковая железа, верхний отдел верхней полой вены, плечеголовные вены, дуга аорты и отходящие от нее ветви, плечеголовной ствол, левая общая сонная артерия, левая подключичная артерия.

В заднем отделе верхнего средостения расположены: пищевод, грудной лимфатический проток, стволы симпатических нервов, блуждающие нервы, нервные сплетения органов и сосудов грудной полости, фасции и клетчаточные пространства.

В среднем отделе средостения находятся: перикард с заключенным в нем сердцем и внутриперикардиальными отделами крупных сосудов, бифуркация трахеи и главные бронхи, легочные артерии и вены, диафрагмальные нервы с сопровождающими их диафрагмальноперикардиальными сосудами, фасциальноклетчаточные образования, лимфатические узлы.

Все новообразования средостения по источнику их происхождения можно разделить на следующие группы:

1. Первичные новообразования средостения. опухоли и кисты, развившиеся из тканей, эмбриогенетически присущих медиастинальному пространству

2. Вторичные злокачественные опухоли средостения (метастазы злокачественных опухолей органов, расположенных вне средостения, в лимфатические узлы средостения).

3. Опухоли органов средостения (пищевод, трахея, перикард, грудной лимфатический проток).

4. Опухоли из тканей, ограничивающих средостение (плевры, грудины, диафрагмы).

5. Псевдоопухолевые заболевания (поражение лимфатических узлов при туберкулезе, болезнь Бенье-Бека-Шаумяна, паразитарные кисты, аневризмы и пороки развития крупных сосудов, ограниченные воспалительные процессы и некоторые другие).