6.5. Розгляд адміністративних справ у апеляційному, касаційному провадженнях, а також у провадженні за винятковими та нововиявленими обставинами

6.5.1. Апеляційне провадження

Судом апеляційної інстанції в адміністративних спра­вах є апеляційний адміністративний суд, у межах тери­торіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий ад­міністративний (місцевий загальний суд як адміністратив­ний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 КАСУ, судом апеляційної інстанції є Вищий ад­міністративний суд України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постано­ви суду першої інстанції повністю або частково. Ухвали су­ду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційно­му порядку окремо від постанови суду повністю або частко­во у випадках, встановлених КАСУ. Заперечення на інші

352

Адвокатура України

353

Розділ 6

ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на по­станову суду першої інстанції.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої ін­станції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викла­даються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскар­ження та апеляційна скарга подаються до адміністратив­ного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеля­ційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскар­ження постанови суду першої інстанції подається протя­гом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двад­цяти днів після подання заяви про апеляційне оскаржен­ня. Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскар­ження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апе­ляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Вона може бути подана без попереднього по­дання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга по­дається у строк, встановлений для подання заяви про апе­ляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, зали­шаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для понов­лення строку, про що постановляється ухвала.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в письмовій формі. У заяві про апеляційне оскар­ження постанови чи ухвали зазначаються:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування), поштива адреса особи, яка по­дає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електрон­ної пошти, якщо такі є;

354

Участь адвокатів у адміністративному процесі

3) постанова або ухвала, що оскаржуються. В апеляційній скарзі зазначаються:

• найменування адміністративного суду апеляційної ін­станції, до якого подається скарга;

• ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

• дата подання заяви про апеляційне оскарження;

• вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;

• обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправиль­ність чи неповнота дослідження доказів і встановлення об­ставин у справі та (або) застосування норм права;

• у разі необхідності — клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;

• перелік матеріалів, які додаються.

В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взя­ти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції або просить суд розглянути справу за її відсутності. Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то в ній зазначається причи­на, з якої ці докази не були надані.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався рані­ше. До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються їхні копії відповідно кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали заяви про апеляційне оскар­ження, або через три дні після закінчення строку на подан­ня апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до ад­міністративного суду апеляційної інстанції.

355

Розділ б

Апеляційні скарги, що надійшли після направлення справи до адміністративного суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня після їх надходження направля­ються до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Адміністративна справа реєструється в день її надхо­дження до адміністративного суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черго­вості судді-доповідачу.

Отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протя­гом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 КАСУ і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог статті 187 КАСУ, застосовуються правила статті 108 КАСУ. Ухвали про залишення апеляційної скарги без ру­ху, повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті апеляційного провадження можуть бути оскаржені в каса­ційному порядку.

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження:

1) з'ясовує склад учасників адміністративного процесу;

2) надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встанов­лює строк, протягом якого можуть бути подані заперечен­ня на апеляційну скаргу;

3) з'ясовує обставини, на які посилаються особи, що бе­руть участь у справі, як на підставу своїх вимог І заперечень;

4) з'ясовує, які обставини визнаються та які заперечу­ються особами, що беруть участь у справі;

5) пропонує особам, що беруть участь у справі, подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, що подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

6) вирішує інші письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі;

7) вирішує питання про можливість письмового прова­дження у суді апеляційної інстанції;

356

Участь адвокатів у адміністративному процесі

8) вирішує Інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

Усі судові рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до апеляційного розгляду, виклада­ються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач до­повідає про них колегії суддів, яка постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення справи до апеляцій­ного розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до адміністративного суду апеляційної інстанції запере­чення на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом апеляційної інстанції строку.

Заперечення на апеляційну скаргу містить:

1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка по­дає заперечення на апеляційну скаргу, а також номер засо­бу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) номер адміністративної справи в адміністративному суді апеляційної інстанції, якщо він повідомлений судом апеляційної інстанції;

4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеля­ційної скарги;

5) у разі необхідності -- клопотання особи, яка подає заперечення на апеляційну скаргу;

6) перелік матеріалів, які додаються.

У запереченні на апеляційну скаргу зазначається, чи ба­жає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляцій­ної інстанції або просить суд розглянути справу за її від­сутності.

Заперечення на апеляційну скаргу підписується особою, що його подає, або її" представником, який додає оформле­ний належним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в суді першої інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до

357

Розділ 6

закінчення апеляційного розгляду мають право приєдна­тися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

Особа, що подала апеляційну скаргу, може відмовитися від апеляційної скарги або змінити її до закінчення апеля­ційного розгляду. Якщо постанова або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або в разі від­сутності заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття проваджен­ня у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеля­ційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне про­вадження. У разі зміни апеляційної скарги суд апеляцій­ної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених апеляційних вимог і подання заперечення на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення с; ду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд аш ляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційні скарги в разі встановлення під час апеляційного проваджеі ня порушень, допущених судом першої інстанції, які приз вели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджува­лися в суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або не-обґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог КАСУ. Суд апеляційної інстанції не може розглядати по­зовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей КАСУ. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в не­обхідному обсязі зміст судового рішення, що оскаржуєть­ся, апеляційної скарги та заперечень на неї. Для надання пояснень, а також у судових дебатах першій надається сло­во особі, що подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення по-

358

Участь адвокатів у адміністративному процесі

зивач. За ними дають пояснення і виступають у дебатах особи, які приєдналися до апеляційної скарги, а потім — інші особи, які беруть участь у справі. Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином поінформованих про дату, час і місце апе­ляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язко­вою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Після закінчення апеляційного розгляду справи колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в по­рядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення спра­ви за їхньої відсутності.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а по­станову суду — без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити прова­дження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на но­вий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухва­лу суду — без змін;

2) змінити ухвалу суду;

3) скасувати ухвалу суду і постановити нову з направ­ленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи;

4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

359

Розділ 6

Участь адвокатів у адміністративному процесі

5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити проваджен­ня у справі;

6) скасувати ухвалу суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержан­ням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи про­цесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань. Підставами для скасування постанови або ухвали суду

першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають зна­чення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для спра­ви, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним скла­дом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, яко­му було заявлено відвід на підставі обставин, які виклика­ли сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суд­дею, який розглянув справу.

Розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інс­танції постановляє ухвалу в разі:

360

1) залишення апеляційної скарги без задоволення, а су­дового рішення — без змін;

2) зміни ухвали суду першої інстанції;

3) скасування судового рішення і постановления нової ухвали;

4) скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

5) визнання судового рішення нечинним і закриття про­вадження у справі;

6) скасування ухвали суду і направлення справи на но­вий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апе­ляційної скарги може своєю постановою змінити постано­ву суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задо­вольняє позовні вимоги. З усіх процесуальних питань суд апеляційної інстанції постановляє ухвали.

У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами пра­ва спростовуються доводи, що містяться у скарзі. У разі скасування або зміни судового рішення суду першої інстан­ції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення. Висновки і мотиви, з яких скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції у новому розгляді справи.

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністра­тивного суду першої інстанції, який її розглянув.

6.5.2. Касаційне провадження

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, ма­ють право оскаржити в касаційному порядку судові рішен-

361

Розділ 6

Участь адвокатів у адміністративному процесі

ня суду першої Інстанції після їх перегляду в апеляційно­му порядку, а також судові рішення суду апеляційної ін­станції повністю або частково. Ухвали суду першої інстан­ції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подаль­шому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судо­ве рішення, ухвалене за наслідками апеляційного прова­дження. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністра­тивного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на су­дові рішення подається протягом одного місяця після на­брання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАСУ, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ — з дня складення постанови в повному обсязі. Касаційна скарга, подана після закінчення строку, зали­шається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за за­явою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Касаційна скарга подається в письмовій формі із зазна­ченням:

1) найменування адміністративного суду касаційної ін­станції;

2) імені (найменування), поштової адреси особи, яка по­дає касаційну скаргу, а також номера засобу зв'язку, адре­си електронної пошти, якщо такі є;

3) судових рішень, що оскаржуються;

4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права;

5) вимог особи, що подає касаційну скаргу, до суду ка­саційної інстанції;

6) у разі необхідності — клопотання особи, що подає ка­саційну скаргу;

7) переліку матеріалів, які додаються.

362

Касаційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопо­тання вважається, що особа не бажає взяти участь у судо­вому засіданні суду касаційної інстанції. Скарга підпи­сується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої пов­новаження, якщо цього не було зроблено в суді першої чи апеляційної інстанції. До неї додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги від­повідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга реєструється в день її надходження до адміністративного суду касаційної інстанції та не пізніше наступного дня передається в порядку черговості судді-до-повідачу. Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 213 КАСУ і за відсутності перешкод постановляє ухва­лу про відкриття касаційного провадження та одночасно витребовує адміністративну справу. До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог статті 213 КАСУ, за­стосовуються правила статті 108 КАСУ.

Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження:

1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі;

2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом із копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу;

3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які бе­руть участь у справі;

4) вирішує питання про можливість письмового прова­дження в суді касаційної інстанції;

5) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються;

6) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розглядусправи.

Усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підго­товки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які бе-

363

Розділ 6

руть участь у справі. Після проведення підготовчих дії суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка по­становляє ухвалу про закінчення підготовки та призначен­ня справи до касаційного розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

Заперечення на касаційну скаргу містить:

1) найменування адміністративного суду касаційної ін­станції;

2) ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка по­дає заперечення на касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є;

3) номер адміністративної справи в суді касаційної ін­станції, якщо він повідомлений судом касаційної інстанції;

4) обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог каса­ційної скарги;

5) у разі необхідності — клопотання особи, яка подає заперечення на касаційну скаргу-

Заперечення на касаційну скаргу може містити клопо­тання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції. За­перечення на касаційну скаргу підписується особою, яка йо­го подає, або її представником, який додає оформлений на­лежним чином документ про свої повноваження, якщо це не було зроблено в судах першої або апеляційної інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднати­ся до касаційної скарги, підтримавши її вимоги. За подан­ня заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується. Заява про приєднання до касаційної скар­ги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду каса­ційної інстанції,

364

Участь адвокатів у адміністративному процесі

Особа, яка подала касаційну скаргу, може відмовитися від касаційної скарги або змінити її до закінчення касацій­ного розгляду. Якщо постанову або ухвалу суду не було оскар­жено в касаційному порядку іншими особами або в разі відсутності заперечень інших осіб, які подали касаційну скаргу чи приєдналися до неї, проти закриття проваджен­ня у зв'язку з відмовою від касаційної скарги, суд касацій­ної інстанції своєю ухвалою закриває касаційне проваджен­ня. У разі зміни касаційної скарги суд касаційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає їм час, достатній для вивчення змінених касаційних вимог і подання заперечення на касаційну скаргу.

Позивач може відмовитися від адміністративного позо­ву, а сторони можуть примиритися у будь-який час до за­кінчення касаційного розгляду. У разі відмови від ад­міністративного позову або примирення сторін суд каса­ційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 КАСУ.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність засто­сування судами першої та апеляційної інстанцій норм ма­теріального І процесуального права, правової оцінки обста­вин у справі й не може досліджувати докази, встановлюва­ти та визнавати доведеними обставини, що не були вста­новлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про до­стовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної ін­станцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесу­ального права, на які не було посилання в касаційній скар­зі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні ви­моги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Касаційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі не менше п'яти суддів за правилами розгляду спра­ви судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених главою 2 розділу IV КАСУ. Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної

365

Розділ 6

скарги і заперечень на неї. Сторони та інші особи, які бе­руть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо каса­ційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснен­ня позивач. За ними пояснення дають особи, які приєдна­лися до касаційної скарги, а потім — інші особи, які бе­руть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояс­нень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, однаковий проміжок часу, про що оголошується на почат­ку судового засідання. Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином поінформова­них про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешко­джає судовому розгляду справи.

Суд касаційної інстанції може розглянути справу в по­рядку письмового провадження, якщо жодна з осіб, які бе­руть участь у справі, не заявила клопотання про вирішен­ня справи за її участю в судовому засіданні. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, то копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції над­силається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду каса­ційної інстанції.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду каса­ційної скарги має право:

1) залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін;

2) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції;

3) змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін;

4) змінити судове рішення суду першої інстанції, скасу­вавши судове рішення суду апеляційної інстанції;

5) скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

6) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду;

7) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або за­крити провадження;

366

Участь адвокатів у адміністративному процесі

8) визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження;

9) скасувати судові рішення судів першої та апеляцій­ної інстанцій і ухвалити нове судове рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили по­рушень норм матеріального і процесуального права, ухва­люючи судові рішення чи вчиняючи процесуальні дії. Не може бути скасоване судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції має право змінити судове рі­шення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішен­ня, яке змінюється, є помилковим лише частково.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду пер­шої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановления незаконної ухвали, якою провадження у справі не закін­чується. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення спра­ви на новий судовий розгляд є порушення норм матеріаль­ного чи процесуального права, які призвели або могли при­звести до неправильного вирішення справи і не можуть бу­ти усунені судом касаційної інстанції. Судові рішення обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним скла­дом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, яко­му було заявлено відвід на підставі обставин, що виклика-

367

Розділ 6

ли сумнів у неупередженості судді, І заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу;

4) справу розглянуто за відсутності кого-небудь з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не поінформо­ваних про дату, час і місце судового засідання;

5) суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, яким не було повідомлено про можливість вступити у справу;

6) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо пору­шення допущено лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в каса­ційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 КАСУ. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстан­цій такими, що втратили законну силу, і закриває проваджен­ня у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконано.

Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рі­шення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій пору­шили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Розглянувши касаційну скаргу, суд касаційної інстан­ції постановляє ухвалу в разі:

1) залишення касаційної скарги без задоволення, а су­дових рішень — без змін;

2) скасування судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій з направленням справи для продовження роз­гляду або на новий розгляд;

Участь адвокатів у адміністративному процесі

3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

4) скасування судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

5) визнання судових рішень судів першої та апеляцій­ної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрит­тя провадження;

6) скасування судових рішень і постановления нової ухвали.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду каса­ційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції чи прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. З усіх процесуальних пи­тань суд касаційної інстанції постановляє ухвали. Судові рішення суду касаційної інстанції ухвалюються, проголо­шуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 КАСУ.

У разі залишення касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовують­ся її доводи. У разі скасування або зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначаєть­ся, у чому полягала їхня незаконність.

Суд касаційної інстанції може постановити окрему ухва­лу в разі допущення судом першої або касаційної інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права, які не є підставою для зміни або скасування судових рішень.

Після закінчення касаційного провадження адміністра­тивна справа не пізніш як у семиденний строк направ­ляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної Ін­станції.

368

13 Адвокатура України

369

Розділ 6

6.5.3. Провадження за винятковими обставинами

Судом, який переглядає судові рішення за винятковими обставинами, є Верховний Суд України. Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касацій­ного провадження.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити до Верховного Суду України за ви­нятковими обставинами судові рішення в адміністратив­них справах після їх перегляду в касаційному порядку, а також судові рішення суду касаційної інстанції. За винят­ковими обставинами можуть бути оскаржені також судові рішення Верховного Суду України в адміністративних справах, якщо вони оскаржені на підставі, встановленій пунктом 2 статті 237 КАСУ. Не можуть бути окремо оскар­жені за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції, які не перешкоджають провадженню у справі. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками касацій­ного провадження.

Судові рішення в адміністративних справах можуть бу­ти переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касацій­ної інстанції однієї й тієї самої норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою ус­тановою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Скарга подається протягом одного місяця з дня відкрит­тя обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами. Скарга, подана після закін­чення строку, встановленого частиною першою цієї статті, залишається без розгляду, якщо Верховний Суд України за заявою особи, яка подала скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

370

Участь адвокатів у адміністративному процесі

Скарга подається безпосередньо до Верховного Суду Украї­ни з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які бе­руть участь у справі. До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються. Одночасно зі скаргою подається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд скарги на підставі, встановленій пунктом 2 статті 237 КАСУ, судовий збір не сплачується. До форми і змісту скарги, яка подається до Верховного Суду України, засто­совуються правила, встановлені КАСУ для касаційної скарги. У разі надходження скарги, оформленої без дотри­мання необхідних вимог, вона залишається без руху чи по­вертається за правилами, викладеними у статті 108 КАСУ, про що суддею Верховного Суду України протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна

ухвала.

Допуск скарги до провадження за винятковими обста­винами здійснюється колегією у складі семи суддів протя­гом п'ятнадцяти днів після надходження скарги без викли­ку осіб, які беруть участь у справі. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження за винятковими обставинами. Скарга вважається допуще­ною до провадження за винятковими <»> тавинами і справа витребовуеться, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього. Про допуск скарги і витребування справи або відмову в цьому суд постановляє ухвалу, яка не може бути оскаржена. Ухвала про допуск скарги і витребу­вання справи надсилається до відповідного суду. Копія ухва­ли про допуск скарги і витребування справи надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови в допуску — особі, яка подала скаргу. Якщо скарга допущена до провадження за винятковими обстави­нами, суд своєю ухвалою може зупинити виконання від­повідних рішень. До скарги, поданої на підставі, встанов­леної пунктом 2 статті 237 КАСУ, положення частин пер­шої — четвертої цієї статті не застосовуються.

Справа в порядку провадження за винятковими обста­винами розглядається колегією суддів Судової палати в ад­міністративних справах Верховного Суду України за участі не менш як двох третин її чисельності (але не менше п'яти

371

Розділ 6

суддів). Якщо виявлено неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення зако­ну, справа розглядається колегією суддів на спільному за­сіданні відповідних судових палат Верховного Суду Украї­ни за наявності не менше двох третин чисельності кожної па­лати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його заступників. Провадження за ви­нятковими обставинами здійснюється за правилами, вста­новленими для касаційного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених главою 3 розділу IV КАСУ.

За наслідками провадження за винятковими обставина­ми більшістю голосів колегії суддів приймається одна з та­ких постанов Верховного Суду України:

1) про повне або часткове задоволення скарги;

2) про відмову в задоволенні скарги.

Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі вияв­лення неоднакового застосування судом (судами) касацій­ної інстанції однієї й тієї самої норми права. Якщо Верхов­ний Суд України встановить, що оскаржене судове рішен­ня є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеля­ційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення норми матеріально­го чи процесуального права, що призвело до неправильно­го вирішення справи. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення судів апеляційної або касаційної інстанції і залишити в силі помилково скасовані судові рі­шення судів першої або апеляційної інстанції. Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. При цьому Верховний Суд України може скасувати його повністю або в частині та направити справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення міжнародних зобов'язань. Верховний Суд України може також скасувати судові рі­шення і прийняти нову постанову. Постанова Верховного Суду України про задоволення скарги повинна бути вмоти-вованою.

372

Участь адвокатів у адміністративному процесі

Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися. Якщо в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) ка­саційної інстанції однієї й тієї самої норми права Верхов­ний Суд України встановить, що оскаржене судове рішен­ня є законним, він відмовляє в задоволенні скарги і конс­татує порушення, допущене в іншому судовому рішенні су­ду касаційної Інстанції і яке не було оскаржене. Постанова Верховного Суду України про відмову в задоволенні скарги повинна бути вмотивованою.

6.5.4. Провадження за нововиявленими обставинами

Постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обста­винами. Підставами для перегляду судового рішення за но­вовиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгля­ду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної си­ли, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо непра­вильного висновку експерта, завідомо неправильного пере­кладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного чи необгрунтова­ного рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної си­ли, вини судді у вчиненні злочину, унаслідок чого було ух­валене незаконне чи необгрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановления ухвали, що на­лежить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України некон­ституційності закону, іншого правового акта чи їх окремо-

373

Розділ 6

го положення, застосованого судом у вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обстави­нами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовано закони та інші норматив­но-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не до­пускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої ін­станції, яке набрало законної сили, за нововиявленими об­ставинами.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами подається в письмовій формі. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставина­ми зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого по­дається заява про перегляд;

2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка по­дає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електрон­ної пошти, якщо такі є;

3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявле­ними обставинами подається заява;

4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи;

5) обґрунтування з посиланням на докази, що підтвер­джують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду;

6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються.

Заява підписується особою, яка її подає, або її представ­ником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження. До заяви додаються копії заяви

374

Участь адвокатів у адміністративному процесі

відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, та документ про сплату судового збору. Особа, яка подає за­яву, може додати до неї документи або їхні копії, що мають значення для правильного вирішення судової справи і не були відомі на час ухвалення судового рішення у справі.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами подається до суду тієї інстанції, який пер­шим припустився помилки у вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі встановлення вироком суду, що набрав законної сили, ви­ни судді у вчиненні злочину, унаслідок чого було ухвалене незаконне або необґрунтоване рішення, подається до ад­міністративного суду тієї інстанції, суддею якого він був.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається в порядку черговості судді адміністративного суду. У розгляді заяви та перегляді судового рішення за но­вовиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про пере­гляд якого ставиться питання. Не пізніше наступного дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя перевіряє її відповідність вимогам статті 248 КАСУ і вирі­шує питання про відкриття провадження за нововиявлени­ми обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оформленої відповідно до вимог статті 248 КАСУ, застосовуються правила статті 108 КАСУ. Відкривши провадження за нововиявленими обставинами, суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє особам, які беруть участь у справі.

Особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитися від за­яви до початку розгляду справи в судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває проваджен­ня за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу. У разі прийняття відмови від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інші

375

Розділ 6

Участь адвокатів у адміністративному процесі

особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компен­сації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ни­ми під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Особа, яка відмовилася від заяви про пере­гляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може повторно звертатися до суду із такою самого заявою на тих самих підставах.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявлени­ми обставинами розглядається судом протягом двох міся­ців після її надходження за правилами, встановленими КАСУ для провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Особи, які беруть участь у справі, інформуються про дату, час і місце розгляду заяви. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином сповіщені, не пе­решкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення. Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рі­шення, яке переглядається за нововиявленими обставина­ми, до закінчення перегляду. Суд може не досліджувати докази стосовно обставин, встановлених у судовому рішен­ні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і при­йняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставина­ми без задоволення. Ухвалюючи нове судове рішення, суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Судове рішення за наслідками провадження за новови­явленими обставинами може бути оскаржене в порядку, встановленому КАСУ для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим су­довим рішенням в адміністративній справі втрачають за­конну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

У разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення інші осо­би, які брали участь у справі, можуть вимагати компенса­ції особою, яка її подала, судових витрат, здійснених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У якій ролі адвокат може брати участь в ад­міністративному процесі?

2. Які особливості правового статусу адвоката в ад­міністративному процесі?

3. Як оформлюються повноваження адвоката на здійс­нення представництва в адміністративному процесі?

4. Які повноваження є в адвоката під час підготовки до розгляду справи в суді?

5. Які повноваження є в адвоката під час ведення ад­міністративних справ у суді першої інстанції?

6. Які особливості повноважень є в адвоката під час про­вадження в окремих категоріях адміністративних справ?

7. Які особливості роботи адвоката під час ведення ад­міністративних справ на стадіях апеляційного та каса­ційного провадження?

8. Які особливості роботи адвоката під час ведення ад­міністративних справ на стадіях провадження за винят­ковими та нововиявленими обставинами?

376

377

ДОДАТОК

Перелік законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні

Міжнародно-правові засади адвокатської діяльності

Документи ООН

1. Загальна декларація прав людини. Прийнята і прого­лошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.

2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 p., резолюція 2200а (XXI). Ратифіковано Указом Пре­зидії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. №2148-Vin.

3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і куль­турні права. Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 p., резолюція 2200а (XXI). Ратифіковано Ука­зом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовт­ня 1973 р. № 2148-УШ.

4. Мінімальні стандартні правила поводження з в'яз­нями. Затверджені І Конгресом ООН з профілактики зло­чинності і поводження з в'язнями ЗО серпня 1955 р. у Же­неві. Схвалені Економічною і Соціальною Радою ООН, ре­золюція 663 СІ (XXIV) від 31 липня 1957 р.

378

Додаток

5. Декларація про основні принципи правосуддя для жертв злочину і перевищення влади. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 p., резолюція 40/34.

6. Мінімальні стандартні правила Організації Об'єд­наних націй, що стосуються відправлення правосуддя сто­совно неповнолітніх ("Пекінські правила"). Прийняті 29 листопада 1985 р.

7. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриман­ню чи ув'язненню в будь-якій формі. Затверджений резолю­цією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. № 43/173.

8. Основні положення про роль адвокатів. Прийняті VIII Конгресом ООН зі запобігання злочинам у серпні 1990 р.

Документи Ради Європи

1. Конвенція про захист прав і основних свобод люди­ни. Рим, 4 листопада 1950 р. Ратифікована Законом Украї­ни від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР.

2. Перший протокол до Конвенції про захист прав і ос­новних свобод людини. Париж, 20 березня 1952 р. Ратифі­кований Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР.

3. Протокол № 4 до Конвенції про захист прав і основ­них свобод людини, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені Конвенцією і Першим протоколом до неї. Страсбург, 16 вересня 1963 р. Ратифікований Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР.

4. Протокол № 6 до Конвенції про захист прав і основ­них свобод людини, який стосується скасування смертної кари. Страсбург, 28 квітня 1983 р.

5. Протокол № 7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Страсбург, 22 листопада 1984 р. Ратифі­кований Законом України від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР.

6. Резолюція 78 (8) Комітету міністрів Ради Європи про юридичну допомогу і консультації від 2 березня 1978 р.

7. Рекомендація R (81) 7 Комітету міністрів Ради Євро­пи державам — членам стосовно шляхів полегшення до­ступу до правосуддя від 14 травня 1981 р.

8. Рекомендація R (84) 5 Комітету міністрів Ради Євро­пи державам-членам стосовно принципів цивільного судо­чинства, спрямованих на вдосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р.

379

Додаток

9. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Євро­пейського Співтовариства. Прийнято делегацією двана­дцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 р.

10. Європейська угода про осіб, що беруть участь у про­цесі Європейського суду з прав людини. Страсбург, 5 берез­ня 1996 р.

11. Рекомендації R (2000) 21 Комітету міністрів держа-вам-учасницям Ради Європи про свободу здійснення про­фесійних адвокатських обов'язків. Прийняті Комітетом міністрів Ради Європи на 72-й зустрічі заступників міні­стрів 25 жовтня 2000 р.

Документи СНД

Конвенція Співдружності Незалежних Держав про пра­ва та основні свободи людини від 26 травня 1995 р.

Організація діяльності адвокатури в Україні

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Вер­ховної Ради України 28 червня 1996 р.

2. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХИ.

3. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002р. №3018-111.

4. Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань: Пост. Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302.

5. Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993р. №302.

6. Про Положення про кваліфікаційне-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікацій­ну комісію адвокатури: Указ Президента України від 5 травня 1993 р. №155/93.

380

Додаток

7. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну ко­місію адвокатури: Затв. Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93.

8. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адво­катури: Затв. Указом Президента України від 5 травня 1993р. №155/93.

9. Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи ад­вокатури. Указ Президента України від ЗО вересня 1999 р. № 1240/99.

10. Про день адвокатури. Указ Президента України від 2 грудня 2002 р. № 112/2002.

11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Ген-надія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. №13-рп/2000.

12. Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за кон­ституційним зверненням громадянина США Глотова Олек­сандра Леонідовича щодо офіційного тлумачення поло­жень статей 42, 43 Конституції України, Закону України "Про адвокатуру" і статті 13 Закону України "Про підпри­ємництво" та визнання неконституційними положень ста­тей 2, 17 Закону України "Про адвокатуру" від 1 жовтня 2002р.№51-у/2002.

13. Правила адвокатської етики: Схвалено Вищою кваліфі­каційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів Украї­ни 1 жовтня 1999 p., протокол від 1—2 жовтня 1999 р. № 6/VL

14. Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіо­нальних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвока­тури: Затв. протоколом Вищої кваліфікаційної комісії ад­вокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 жов­тня 1999 р. № 6/2.

15. Порядок складання кваліфікаційних іспитів особа­ми, які виявили намір отримати Свідоцтво про право зай­няття адвокатського діяльністю: Затв. протоколом Вищої

381

Додаток

кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 1 жовтня 1999 р. № 6/2.

16. Про затвердження Положення про Єдиний реєстр адвокатів України: Пост. Вищою кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 10 березня 2000р. №1.

17. Положення про Єдиний реєстр адвокатів України: Пост. Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабі­неті Міністрів України від 10 березня 2000 р. № 2.

18. Регламент Вищої кваліфікаційної комісії адвокату­ри при Кабінеті Міністрів України: Схвалено Вищою квалі­фікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 19 лютого 2003 р.

Адвокат у судочинстві

та адміністративному провадженні

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом УРСР від 28 грудня 1960 p. № 1000-V.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня. Прийнятий 7 грудня 1984 р.

3. Господарський процесуальний кодекс України. При­йнятий Верховною Радою України 6 листопада 1991 р.

4. Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верхов­ною Радою України 5 квітня 2001 р.

5. Кримінально-виконавчий кодекс України. Прийня­тий Верховною Радою України 11 липня 2003 р.

6. Цивільний процесуальний кодекс України. Затвер-дженно Законом від 18 березня 2004 p. № 1618-IV.

7. Кодекс адміністративного судочинства України: Затв. Законом України від 6 липня 2005 p. № 2747-IV.

8. Про застосування законодавства, яке забезпечує пра­во на захист у кримінальному судочинстві: Пост. Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8.

382

Додаток

Оплата праці адвокатів

1. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Украї­ні: Закон України від 17 квітня 1991 р. № 962-ХІІ.

2. Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: Пост. Кабінету Міністрів Ук­раїни від 14 травня 1999 р. № 821.

3. Порядок оплати праці адвокатів надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок де­ржави: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 трав­ня 1999 р. № 821.

4. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: Пост. Пленуму Вер­ховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 5.

5. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України: Роз'яс­нення Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998р. №02-5/78.

6. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесен­ня змін і доповнень до деяких інформаційних листів. Ін­формаційний лист Вищого господарського суду України від 13 лютого 2002 р. № 01-8/155.

Оподаткування адвокатської діяльності в Україні

1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР.

2. Про податок на додану вартість: Закон України від З квітня 1997 р. Я° 168/97-ВР.

3. Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабіне­ту Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13-92.

383

Додаток

Додаток

4. Інструкція про прибутковий податок з громадян: Затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12.

5. Про оподаткування доходів адвокатів; Вказівка Головної державної податкової інспекції України від 17 січня 1994 р. № 1.

6. Щодо реєстрації як платників податку на додану вартість адвокатів і приватних нотаріусів: Лист Держав­ної податкової адміністрації України від 16 червня 1998 р. № 852/10/17-0117.

7. Щодо сплати податку на додану вартість адвокатами та адвокатськими об'єднаннями: Лист Державної податко­вої адміністрації України від 16 червня 1998 р. № 7200/10-16-1118.

8. Про застосування окремих положень Указу Прези­дента України від 3 липня 1998 року № 727/98: Лист Де­ржавної податкової адміністрації України від 7 березня 2000р. №3297/7/15-1317.

кове соціальне страхування. Закон України від 21 травня 1999 p. № 700-XIV.

6. Про затвердження форми державної статистичної звітності про роботу адвокатських об'єднань: Наказ Міні­стерства статистики України від 24 жовтня 1994 р. № 225.

7. Щодо збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування для підприємств, установ, організацій, де працю­ють інваліди: Лист пенсійного фонду України від 16 берез­ня 1998 р. № 319/К-7.

8. Лист Пенсійного фонду України від 31 січня 2003 р. № 06/625.

9. Методичне роз'яснення щодо заповнення розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування платниками за звітний місяць: Затв. На­казом Пенсійного фонду України від 8 лютого 2002 р. № 11.

10. Методичне роз'яснення щодо заповнення розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсій­не страхування платниками за звітний квартал: Затв. Нака­зом Пенсійного фонду України від 8 лютого 2002 р. № 11.

Збори та соціальні гарантії адвокатської діяльності в Україні

1. Про збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання: Закон України від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР.

2. Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та професій­ного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності: Закон України від 23 вересня 1999 p. № 1105-XIV.

3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000р. №1533-111.

4. Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: За­кон України від 18 січня 2001 р. № 2240-ПІ.

5. Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування та збору на обов'яз-

384

385

ЛІТЕРАТУРА

1. Абдумаджидов Г. Расследование преступлений. — Ташкент: Узбекистан, 1986. — 191 с.

2. Агеев В. Не кожен фахівець спроможний стати адвокатом. Ко­ментар до рішення Конституційного Суду в справі про право вільно­го вибору захисника // Закон і бізнес. — 2001. — 10—16 лютого — С. 1, 28.

3. Адвокат в советском уголовном процессе / И.Т. Голяков, М.М. Гродзинский.И.Д. Перлов и др. — М.: Юрид. лит., 1954. — 322с.

4. АкинчаИА. Участие защитника на предварительном след­ствии а советском уголовном процессе. — Саратов: Приволж. кн. иэд-во, 1967. —39с.

5. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев ЛД. Очерк развития науки советского уголовного процесса. — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1980. — 252с.

6. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий. — Кировоград: Центр.-Укр. изд-во, 2002 — 264с.

7. Антосик СМ., Кокун ОМ. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. — 1998. — № 4. — С. 17.

8. Ария С. Об адвокатской тайне // Рое. юстиция. — 1997. -№2. —С. 3.

9. АроцкерЛ.Е. Тактика и этика судебного допроса. — М.: Юрид. лит., 1969. — 119с.

10. Аушева О. Способи адміністративного захисту прав суб'єктів господарювання при їх порушенні незаконними актами державних ор-

386

Література

ганів // Правничий часопис Донецького університету. — Донецьк, 2002. — №1(7).—С. 65 — 68.

11. Баев ОЛ. Тактика следственных действий: Учеб, пособие. — Воронеж: Воронеж, ун-т, 1992. — 206 с.

12. Банкрутство в Україні: 36. норм. док. / Уклад. О.М. Роїна. — К.:КНТ, 2004. — 127с.

13. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризо­вого управління / Т.С. Клебанова, О.М. Бондар, О.В. Мозенков та ін.; За ред. О.В. Мозенкова. — X.: ШЖЕК, 2003. — 271 с.

14. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — 312 с.

15. Барщевский М.Ю., Сарайкина О.В. Закон об адвокатуре: Хо­тели как лучше, получилось? — М.: РИПОЛ-классик, 2004. — С. 44— 46. — (Библиотека профессора Барщевского).

16. Басецкий И.И., Василевская ВЛ. Защитник в уголовном про­цессе. — Минск: Академия МВД Республики Беларусь, 2001. — 300 с.

17. ВахінВ.П.,ВесельськийВ.К. Тактика допиту: Навч. посіб. — К.: НВТ "Правник", 1997. — 64 с.

18. Белкин Р.С., Лившиц ЕМ. Тактика следственных действий. — М.: Новый юристъ, 1997. — 176 с.

19. БелозеровЮ.Н., МарфицинП.Г. Обеспечение прав и закон­ных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела. — М.: Учеб.-метод. центр при ГУК МВД РФ, 1994. — 75 с.

20. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий 1.0., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське: Навч. посіб. — К.: Аті-ка, 1999.— 398 с.

21. Бобров. В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. — К.: Вища шк., 2003. — 720 с.

22. Байко МД., Співак В.М., Хазін МА. Цивільно-правові доку­менти (Зразки заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрак­тів, актів з цивільно-правових питань). — К.: Наук, думка, 1996. -252с.

23. Булаєнко Ю. Забезпечення прав обвинуваченого в момент за­кінчення попереднього слідства// Рад. право. — 1975. — № 1. — С. 35.

24. Буркаиький Л.К. Складання процесуальних документів на за­хист прав та інтересів громадян: комент., позовні заяви, заяви, скар­ги: Наеч. посіб. — 2-ге вид., доп. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 288 с.

25. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная де­ятельность защитника. — К,г Выща шк., 1987. —149 с.

26. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. — К.: Ин-т адвокатуры при Киев, ун-те им. Тараса Шевченко, 1998. — 204с.

27. Варфаломеєва ГЛ., Гончаренко С.В. Науково-практичний ко­ментар до Закону України "Про адвокатуру". Законодавство про ад­вокатуру і адвокатську діяльність: Зб. нормат. актів; Коментар / Ака­демія адвокатури України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 432 с.

28. Варфоломеева Т.В. Організаційні, процесуальні та кримі­налістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обви-

387

Література

нуваченого, підсудного: Автореф. дис. .,. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Київ, ун-т імені Тараса Шевченка. — К., 1994. — 39 с.

29. Варфоломеєва Т.В, Суб'єкти надання правової допомоги // Адвокат. — 2001. — № 6. — С. 3—5.

30. Ватман Д.П. Адвокатская этика. — М.: Юрид. лит., 1977. — 95с.

31. Весельський BJC. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, ор­ганізаційні і тактичні аспекти): Монографія. — К.: МВТ "Правник": НАВСУ, 1999. —126с.

32. Власов И.О., Пульяное В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972.

33. Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР 1938—1978 гг. — М.: Юрид. лит., 1980. -470с.

34. Галаган В.І. Теоретичні аспекти початкового етапу розсліду­вання // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. — К.: УАВС, 1993. — 176 с.

35. ГармаееЮ.П. Ответственность адвоката перед подзащитным за ненадлежащее исполнение обязанностей // Журн. рос. права. -2003. — № 6. — С. 34—38.

36. Гаррис P. Школа адвокатуры: Пер. с англ. — Тула: Автограф, 2001. — 352 с. — (Школа зарубежного права).

37. Геннадиев ВД., Гуняев ВА. Оценка свидетельских показа­ний при судебной защите: Пособие для адвокатов. — М.: Юрид. лит., 1981. —80с.

38. Гловацъкий НО. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — 352 с.

39. Гольдман А. Право обвиняемого на защиту и обеспечение тай­ны следствия //Сов. юстиция. — 1992. — № 23-24. — С. 14—15.

40. Господарське право: Практикум / B.C. Щербіна, Г.В. Про-нська, О.М. Вінник та ін.; За заг. ред. B.C. Щербини. — 2-ге вид., пе-рероб. і доп. — К.: ЮрІнком Інтер, 2003. — 416с.

41. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Вер­ховної Ради України (ВВР). — 1992. — № 6. — Ст. 56.

42. Гражданский процесе Украины: Учеб. пособие / Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатый и др. — X.: Одиссей, 2003. — 352 с.

43. Григорьев В.И. Задержание подозреваемого. — М.: Учеб.-кон-сульт. центр "ЮрИнфоР", 1999. — 542 с.

44. Гродзинский М.М, Роль и задачи адвоката по у головному делу в суде второй инстанции: Метод, пособие для начинающих адвокатов. — М.: Юриэдат, 1943. — 12с.

45. Грохольськии ВЛ. Деякі проблеми захисту працівників пра­воохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві//Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. — 1999. — №2. — С. 16—19.

46. ГуллевАП.,ДанилюкСА., ЗабаринС.Н. Задержание лиц, по­дозреваемых в совершении преступления. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. — 42 с.

47. Гусаров К. Апелляционное производство в судак гражданской юрисдикции // Підприємництво, господарство і право. — 2003. -№7.—С. 37—40.

388

Література

48. ГуткинИМ. Участие защитника на предварительном след­ствии в советском уголовном процессе. — М.: Высш. шк. МООП РСФСР, 1966, —72с.

49. Гуценко К.Ф., ГоловкоЛ.В., Филимонов Б А. Уголовный про­цесс западных государств. — М.: Зерцало-М, 2002. — 528с.

50. ДемченкоЕ.В, Участие потерпевшего и его представителя в доказывании: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Моск. гос. юрид. акад. — М., 2001. —27с.

51. ДоронінаВЛ., Шумило М.Є. Про підстави реабілітації та від­шкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями ор­ганів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в кримі­нальному процесі // Вісник Верховного Суду України. — 2001. — №1, —С. 48—50.

52. ДубинскийА.Л., Лукьянчиков ЕД. Некоторые вопросы, воз­никающие в стадии возбуждения уголовного дела о преступлениях не­совершеннолетних //' Труды Киев. высш. шк. МВД СССР. — К., 1975. — №9.—С. 95—97.

53. Дяченко К.І., Шості, Н.В. Процесуальні особливості розсліду­вання справ про злочини неповнолітніх. — X.: Константа, 1997. — 56с,

54. Елесин В.И. Присутствие защитника при предъявлении несо­вершеннолетнему обвинения и свидание с обвиняемым // Вест. Моск. ун-та. —Серия 11: Право. — 1963. — № 3. — С. 45—51.

55. Жидких АА. Обеспечение прав несовершеннолетних потер­певших на предварительном следствии: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Всерос. НИИ МВД Российской Федерации. — М., 1998. —24с.

56. Жоеин И.В., Фаткуллин Ф.Н. Возбуждение уголовного дела.

- М.: Госюриздат, 1961. — 207с.

57. Закатов АА. Психологические особенности тактики про­изводства следственных действий с участием несовершеннолетних.

- Волгоград: ВСШ, 1979. — 96 с.

58. Захарова О, Тлумачення законодавства та проблеми захисту прав громадян // Юрид. вісник України. — 1999. — № 48. — С. 5.

59. Захищаючи права громадян. До десятиріччя Спілки адвокаті України // Юрид. вісник України. — 2000. — № 48. — С. 5.

60. Зейкан ЯЛ. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. — К.: Вища шк., 2002. — 271 с.

61. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. Зраз­ки процесуальних актів: Збірник. — К.: Юрид. практика, 2005. -384с.

62. Зуева И.И. Влияние средств массовой информации на объ­ективное расследование и вынесение судебного решения // Про­блеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. наук, конфе­ренції. — Д.:ІМА-прес, 2001. — С. 216—217.

63. Івашкевич І. Де взяти адвоката за призначенням? // Голос України. — 1999. — 10 березня. — № 43.

64. Івашкевич 1. Реально забезпечити право на захист //' Право України. — 1999. — М 6. — С. 85—86.

389

Література

65. Історія держави і права України//За ред. А.С. Чайковського. — К.:Юрінкомїнтер. — 2000. —384с.

66. Казаренко М. Судово-правова реформа та досудове слідство: практичні аспекти взаємодії // Право України. — 1999. — № 1. — С. 83—85.

67. Карнеева Л.М. Доказывание при отказе в возбуждении уго­ловного дела // Сов. гос-во и право. — 1975. — №2. — С. 93—98.

68. Клименко Я. Відшкодування моральної шкоди у криміналь­ному процесі // Право України. — 2000. — № 6. — С. 65—68.

69. Клысак В.Н. О положении защиты от обвинения в органах дознания, предварительного следствия и судов в связи с приняти­ем решения Конституционного Суда Украины № 13-рп/2000 от 16.11.2000 г. // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвуз. на­ук.-практ. конф. Донецьк, 27 квітня 2001 р. / Гол. ред. І.Г. Киричеп-ко. — Донецьк: ДІВС, 2001. — С. 30—35.

70. Кобликов П.Ю, О праве обвиняемого на защиту и его реализа­ции в российском уголовном процессе // Следователь. — 2002. — №4.— С. 25—33.

71. Кодекс адміністративного судочинства України // ВВР. — 2005. — № 35-36, 37. — Ст. 446.

72. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР. — 1984, —Додаток до №51. —Ст. 1122.

73. Кокорев Л^Ц., Побегайло TJf. Адвокат — представитель по­терпевшего в советском уголовном процессе. — Воронеж: Изд-во Во­ронеж, ун-та, 1969. — 88 с.

74. Коляда Л.В. Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 208 с.

75. КониА.Ф. Нравственное начало в уголовном процессе // Собр. соч. — М., 1967. — Т. 4. — 543 с.

76. Коновалова В.Е. Допрос: тактика и психология. — X.: Кон-сум, 1999. — 157с.

77. Конституція України // ВВР. — 1996. — №30. —Ст. 141.

78. Косач Н.Е. Правовое регулирование совместной хозяйствен­ной деятельности. — Донецк: ДонНУ; Юго-Восток, 2003. — 182 с.

79. Котляр И.И. Права человека. — Минск, 2002. — 256 с.

80. Кофта И., ВарфоломеееаТ., ЯношК. Активизировать воз­можности зашиты // Соц. законность. — 1986. — № 12. — С. 17—19.

81. Кравчук В. Тактика цивільного процесу: доказування // Під­приємництво, господарство і право. — 2002. — № 11. — С. 46—48.

82. Кравчук В. Тактика цивільного процесу: захист проти позову //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — №8. — С. 51—54.

83. Кримінальний кодекс України // ВВР. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131.

84. Кримінальний процес України / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. — X.: Право, 2000. — 496 с.

85. Криминально-виконавчий кодекс України. — http://zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

390

Література

86. Крнмінально-процесуальне їФаво України: Підручник. - 4-те вид.,доп. іперероб. -К.: А.С.К., 2003. - И20с,

87. Кройпгор ВА. Защита пран І* интересов в суде. -

2002. —258с.

88. Кузнецов Н.П. Доказываний в стадии возбуждения уголовно­го дела. — Воронеж: Изд-во Вороне;*- Ун-та, 1983. -

89. Лаппгеакру БД., Марты*»*" Е.Г. Адвокат в кассационном и надзорном производстве чо уголовным делам. - Кишинев: Инкон-

ком, 1994.-240 с.

90. Ларкм AM. Презумпция невиновности.-М.: Наука, 1!

152с.

91. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников угс

го судопроизводства. — К., 1981. — ^]

92. Лісогар В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці // Право України. - 2000. - № 3. - С. 64-66.

93. Логінова С. Охорона адвокатської таємниці: етика деонтоло­гія, право // Право України. - 2000. - № 5. -

94. Логінова CM. Адвокатська таємниця: теорія І практика: Ав-тореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Київ. нац. ун-т Імені Тара­са Шевченка. — К., 2002. — 19 с.

95. ЛубшевЮ.Ф. Адвокат в уголовном деле. - М.: Манускрипт,

1999.—408с.

96. Луцик А. Межі психологічного впливу на допитах // І

прокуратури. — 2002. — № 3. — С. 93—95.

97. Мартынчик Е. Адвокат: интересы и гарантии в^оловном процессе // Юридическая газета. — М., 2003. М 31.

98. Мартынчик Е.Г. Гарантий прав обвиняемого в суде первой инстанции. — Кишинев: Штиинца. 1975. — 219 с.

100. Мартыны* Е.Г., Радъков В.П., Юрченка В.Е. Охрана прав и законных интересов личности * уголовном судопроизводстве. -Кишинев: Штиинца, 1982. — 188 с-

101. МартынчикЕТ., Титарен^ В.В. Тактика защиты на пред­варительном следствии и в суде первой инстанции (практические ре­комендации) / Под ред. Т.Е. Варфоломеевои. - К.: КОПИИ адвока­туры, 1979. — 52 с.

102. Мельников В.Ю. Судебный контроль за обоснованностью и за­конностью задержания подозреваемого // Рос. судья. -

№8. —С. 20-24.

103. Миколенко А.И., Миколе»™ АЛ. Законы Украины куратуре", "О милиции", "Об адвокатуре": Комментарии. - X.: О "Одиссей", 2002. — 304 с.

104. Михаиле»™ AJ. Расследование преступлении. Законность и обеспечение прав граждан. - К.: ІОрінком т_нтер, 1999. - 445 с.

105. Михааловекая Н.Г., ОдинЦ™ В.В. Искусство судебного орато­ра.—М., 1981.

106. Михеєяко ММ. Проблеми розвитку кримінального процесу в

Україні: Вибр. тв. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 23!

391

Література

107. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне правої Тези лекцій, задачі, ділові ігри. — К.: Вентурі, 1997. —352с.

108. Михеенко М.М., Нар В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. — К.: Либідь, 1999. — 536 с.

109. Морозова Л .А. Принципы, приделы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и междуна­родному праву // Государство и право. — 1998. — № 7. — С. 20—42.

110. Назаренко Р.І. Характеристика кримінальне-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ Украї­ни. — К.,2001. — 19с.

111. НалимовВ. Несовершеннолетние в судебном процессе: замет­ки адвоката // Правозащитник. — 1998. — № 2. — С. 63—68.

112. Науково-практичний коментар Господарського кодексу Украї­ни/ Г. Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербінатаін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688с.

113. Некоторые вопросы представительства в гражданском процессе // Юрид. практика. — 1998. — № 16. — С. 10.

114. Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774— 1918 pp. — Чернівці: Рута, 2000. — 279 с.

115. Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів: Зразки. Роз'яснення. Нормативні акти: Довідник /За заг. ред. В. М. Чер­нича; Укр. нотаріальна палата. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 399 с.

116. Омелъчеико Т.В. Конституційне право особи на правову допо­могу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. ун-т внутр. справ. — X., 2004. —17с.

117. Омелъченко Т.В. Захисник на досудовому слідстві: адвокат чи фахівець у галузі права? // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. — X., 2003. — Вип. 21.—Ч. 1. —С. 121—125.

118. Омелъченко ТЛ. Совершенствование законодательства о субъек­тах защиты на досудебных стадиях уголовного судопроизводства в Украине и Российской Федерации // Актуальные проблемы рефор­мирования правовой системы Российской Федерации. — Ч. 3: Уго­ловно-правовые, криминологические и криминалистические пробле­мы борьбы с преступностью на современном этапе. — Белгород: Изд-во Белгород, гос. ун-та, 2002. — С. 63—69.

119. Омелъченко Т.В., Степанюк Р.Л. Проблеми подолання про­тидії розслідуванню з боку захисника на досудових стадіях кримі­нального судочинства // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики (до 80-річчя заснування Харківського НДІ судових експертиз). — X.: Право, 2003. — С. 157—162.

120. Омелъяненко Г.М. Провадження у справах про злочини непов­нолітніх як диференціація кримінально-процесуальної форми. — К.: Атіка, 2002, —128с.

121. Особенности предварительного расследования преступлений, осуществляемого с участием адвоката / А.А. Леви, М.В. Игнатьева, Е.И. Капица. — М.: Юрлитинформ, 2003. — 128 с.

392

Література

122. Паліюк В.П. Деякі проблеми питання щодо відшкодування мо­ральної (немайнової) шкоди //Адвокат. — 2001. — №3. — С. 45—46.

123. Перлов И.Д. Право на защиту. — М.: Знание, 1969. — 79 с.

124. Петраков AJ$. Защита и охрана личности, собственности, ин­формации: Справ, пособие. — М.: Радио и связь, 1997. — 320 с.

125. ИетрухинИЛ. Неприкосновенность личности и принуждение в уголовном процессе. — М.: Наука, 1989. — 252 с.

126. Побееайло Г Д. Участие адвоката (защитника) в стадии су­дебного разбирательства. — Саратов: СЮИ им. Д.И. Курского,

1974. — 17с.

127. Положение об адвокатуре СССР от 16 августа 1939 г. // СП СССР. — 1939. — № 49. — Ст. 394.

128. Положення про адвокатуру Української РСР від 2 жовтня 1922 p. // СУ УССР. — 1922. — № 43. — Ст. 630.

129. Положення про адвокатуру У РСР від 25 вересня 1962 р. //Ві­домості Верховної Ради УРСР. — 1962. — № 39. — Ст. 494.

130. Порубав Н.И. Тактика допроса на предварительном след­ствии. — М., 1998. — 126 с.

131. Правові основи підприємства діяльності: Навч. посіб. / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець. — К.: Вид-во Свроп. ун-ту, 2002. -292с.

132. Примак В. Забезпечення позову // Юрид. вісник України. —

2002.—№35,—С.12.

133. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992р. // Голос України. — 1993. — 29 січня.

134. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО.

135. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // ВВР. — 1999. — № 24. — Ст. 207.

136. Про державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 червня 2005 р. // ВВР. — 2005. — № зо. — Ст. 409.

137. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // ВВР. — 1994. — № 16. — Ст. 93.

138. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у криміналь­ному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // ВВР. -1994. — № 11. —Ст. 51.

139. Про застосування законодавства, яке передбачає державний за­хист суддів, працівників суду і правоохоронних органів, та осіб, які бе­руть участь в судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду Украї­ни від 18 червня 1999р. №10. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi.

140. Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопа­да 1996 р. № 9 // Бюл. законодавства і юрид. практики України, — 1998. — № 8. — С. 49—55.

141. Про затвердження Положення про застосування Закону Украї­ни "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові неза­конними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і

393

Література

суду": Наказ Міністра юстиції України і Генеральної Прокуратури Украї­ни від 4 березня 1996 р. JJs 6/5/3/41. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/maiu.cgi.

142. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // ВВР. — 1992. — №48. —Ст. 650.

143. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР. — 1991. —№4. — Ст. 20.

144. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

145. Про органі з а ці й но-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від ЗО червня 1993 р. // ВВР. — 1993. — №35. — Ст. 358.

146. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду: Поста­нова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 13 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1995. — JM* 1. -С. 398—402.

147. Про попереднє ув'язнення: Закон України від ЗО червня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 35. — Ст. 360.

148. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, проку­ратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // ВВР. — 1995. — № 1. — Ст. 1.

149. Про практику застосування судами процесуального законо­давства при розгляді цивільних справ по першій інстанції: Постано­ва Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 9 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. — 1995. — № 1. — С. 402—411.

150. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991р. // ВВР. — 1991. — №53. —Ст. 793.

151. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // ВВР, — 1992. — № 27. — Ст. 382.

152. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. //ВВР. — № 28. — Ст. 232.

153. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4. — http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi.

154. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 442.

155. Резник Г., Сливин М. Право на защиту. — М.: Моск. рабочий, 1976. — 119с.

156. Ривлин А.Л. Организация адвокатуры в СССР. — К.: Вища шк., 1974. —148с.

157. Ромовська 3. Закон України "Про адвокатуру" — ремонт чи повна реконструкція? // Право України. — 2000. — № 11. — С. 56—59.

158. РыжиковА.П., СергеевА.И, Субъекты уголовного процесса. — Тула: Б. и„ 1996.— 320с.

159. Саркисянц Г.П. Защитник в уголовном процессе. — Ташкент: Узбекистан, 1971. — 249 с.

394

Література

160. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: Історія і сучасність. — К.: Ін Юре, 1997. — 320 с.

161. Святоцький ОД., Михеєнка М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — 224 с.

162. Сергеев А.И. Задержание лиц, подозреваемых в совершении преступления, по советскому уголовно-процессуальному закону. — Горький: Горьк. ВШ МВД СССР, 1976. — 32 с.

163. Сероштан В.В. Особенности первоначального этапа расследо­вания преступлений в условиях расширения прав подозреваемых на защиту // Рос. судья. — 2003. — № 4. — С. 27—32.

164. Стецовский ЮЛ. Адвокат в уголовном судопроизводстве. — М.: Юрид. лит., 1972. — 159с.

165. Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — М.: Высш. шк., 1989. — 303с.

166. Стоянов А. История адвокатуры у древних народов. — X.: В Университет, тип., 1869. — 139 с.

167. СтремовскийВА., БрегманМ.П. Адвокат в уголовном суде. - Ростов н/Д: Б. и., 1968. — 41 с.

168. Строгович М .С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. — М.: Наука, 1984. — 144 с.

169. Супроводження в судах кримінальних справ відносно органі­зованих злочинних груп та їх лідерів: 36. метод, рекомендацій з пи­тань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / За ред. П.В. Коляди. — К., 2002. —544с.

170. Суслі) Д.С., Бондаренко П.Г., Соловьев АД. Осуществление за­щиты на предварительном следствии: Метод, рекомендации. — К.: КОНИИ судебной защиты и повышения квалификации адвокатов, 1979. —40с.

171. Тертишник В.М. Гарантії недоторканності сфери приватного життя людини // Вісник прокуратури. — 2001. — № 2. — С. 7—13.

172. ТертышникВМ., Марченко AJS., ТертышникАЛ. Защита прав и свобод человека: Науч.-практ. изд. — X.: Арсис, 2000. — 288 с.

173. Тесленко М, Право кожного бути вільним у виборі захисника своїх прав // Право України. — 2002. — № 3. — С. 55—58.

174. Типовые формы юридических документов: договоры, конт­ракты, соглашения, акты, исковые заявления, нормативные матери­алы / Сост. М.В. Стаматина. — 5-е изд., перераб. и доп. — X.: Арсис, 2002. —672 с.

175. Типгаренко В£. Защита несовершеннолетних на предвари­тельном следствии и в суде I инстанции (на материалах Украинской ССР): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ордена Ленина АН Украинской ССР. —К., 1973. —22с.

176. Титов А. Участь захисника в кримінальних справах за при­значенням: окремі проблеми // Право України. — 2002. — № 3. —

С. 87—89.

177. Титов А.М. Законодавство щодо участі захисника у кримі­нальному процесі України з точки зору міжнародних стандартів //

395

Література

Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності: 36. наук. ст. — Донецьк: ДІВС, 2001. —№ 2. — С. 257—268.

178. Титов A.M. Недержавний статус захисників у кримінальних справах // Вісник Луганськ, акад. внутр. справ МВС ім. 10-рІччя неза­лежності України: Наук.-теор. жури. — Луганськ: РВЕ ЛАВС, 2004. — Вин. 1, —С. 172—187.

179. Титов A.M. Організаційне оформлення Інституту захисників у кримінальних справах // Наук, вісник Юрид. акад. МВС: 36. наук, пр. — 2004. — Спец. вип. № 1 (16). — С. 174—178.

180. ТитовА.М, Основні принципи та особливості участі захисника на досу довешу слідстві: Автореф. дис. ...канд. юрид.паук: 12.00.09 / Нац. ун-т внутр. справ. — X., 2005. — 20 с.

181. Титов А.М. Основні принципи та особливості участі захисни­ка на досудовому слідстві: Монографія. — Донецьк, ДЮІ. — 2005. — 256с.

182. Титов A.M. Особливості роботи захисника в кримінальних справах за участю неповнолітніх // Вісник Луганськ, ін-ту внутр. справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теор. журн. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2002. —Вип. 1. — С. 139—148.

183. Титов А.М. Прийняття захисником доручення на здійснення захисту у кримінальних справах // Проблеми правознавства та пра­воохоронної діяльності: 36. наук. пр. — Донецьк: ДІВС, 2003. — № 3. — С. 215—224.

184. Титов А.М. Теоретичні та практичні аспекти дотримання конституційного права громадян на захист // Процесуальні гаран­тії дотримання конституційних прав громадян у кримінальному судо­чинстві: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. Донецьк, 26 листопада 2004 р. — Донецьк: ДЮІ МВС при ДонНУ, 2005. — С. 17—26.

185. Титов AM. Щодо відповідальності за незаконні дії захисни­ків у кримінальних справах // Проблеми правознавства та правоохо­ронної діяльності: 36. наук. пр. — Донецьк: ДІВС, 2004. — № 1. — С. 174—181.

186. Титов А.М. Щодо можливості розголошення адвокатської таємниці // Актуальні питання кримінально-правових наук: Наук, вісник Юрид. акад. МВС: 36. наук. пр. — 2005. — Спец. виц. 1 (23). — С. 133—138.

187. Титов А.М., Шкарупа В.К. Деякі проблеми вступу захисни­ка до кримінальної справи // Проблеми правознавства і правоохорон­ної діяльності: 36. наук. ст. — Донецьк: ДІВС, 2001. — № 1. — С. 200 — 204.

188. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч. практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: OOQ "Одиссей", 2003. — 960 с.

189. Уолкер Р. Английская судебная система. — М.: Юрид. лит., 1980. — 631с.

190. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та і'х цивільно-правова охорона: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. -X., 2001, —20с.

396

Література

191. ФаткуллинФ-Н., ЗинатуллинЗ.З., АврахЯ.С. Обвинение и защита по уголовным делам. — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. — 166с.

192. Филимонов Б А. Защитник в германском уголовном процессе. — М.:Спарк, 1997. -112с.

193. ФойницкийИЯ. Курс уголовного судопроизводства. — Т. 1. -СПб.: Альфа, 1996. — 552 с.

194. Фромм Э. Психоанализ и этика. — М.: ACT, 1993. — 566 с.

195. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Зна­менский, К.С. Хахулин и др.; Под ред В.К. Мазутова. — К.: Юрин-комИнтер,2002. —912с.

196. Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 2: Лю­тий 1917—1996 pp. /За ред. В.Д.Гончаренка. — К.: Ін Юре, 1997. — 800с.

197. Царев В. М. Эффективность участия защитника в доказыва­нии на предварительном следствии. — Красноярск: Изд-во Красно­ярск, ун-та, 1990. — 153с.

198. Цивільний кодекс України // ВВР. — 2003. — J* 40-44. -Ст. 356.

199. Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР. — 2005. -№32. —Ст. 422.

200. Цыпкин А.Л'. Право на защиту в советском уголовном процес­се. — Саратов, 1959. — 337 с.

201. Цюра Т. Новий погляд на класифікацію доказів у цивільному процесі // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — N° 8. -С. 55—58.

202. Чаплинський К. Особливості проведення слідчих дій (за уча­стю захисника) при розслідуванні злочинів, вчинених організованими угрупованнями // Право України. — 2001. — № 6. — С. 68—70.

203. ЧелъцоеМА. Уголовный процесе. — М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. —624с.

204. Чельцов-ВебутовМА. Курс уголовно-процессуального права. — СПб.: Равена: Альфа, 1995. —846с.

205. Чернадчук В. Право на відшкодування моральної шкоди; де­які аспекти //Право У країни. — 2000. — № 3. — С. 106—109.

206. Чувилев АА. Привлечение следователем и органом дознания лица в качестве подозреваемого по уголовному делу. — М.: МВШМ МВД СССР, 1982. — 78 с.

207. Шаповалова Л.1. Потерпілий як суб'єкт кримінально-проце-суальної діяльності в досудових стадіях кримінального процесу: Ав­тореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2001. — 18 с.

208. Шевченко С. Свобода слова и тайна следствия // Законность. — 2001. — №3. —С. 24—26.

209. Шевчук П.І. Апеляційне і касаційне оскарження судових рі­шень//Адвокат. — 2001. — №6. — С. 9—25.

210. ШилоО.Г. Захист в кримінальних справах та питання його реалізації у стадії касаційного провадження: Автореф. дис. ... канд.

397

Література

юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Муд­рого. — X. ,1997. — 24 с.

211. Шимановский В. Законные представители обвиняемого и по­терпевшего в предварительном следствии // Соц. законность. — 1971. — №7.—С. 57—60.

212. Шифман М. Из истории вопроса о защите на предваритель­ном следствии // Советское государство и право. — 1941. — № 2. — С. 78—91.

213. Шумило М.Є. Закриття кримінальної справи за відсутністю події злочиву — підстава, що надає право на реабілітацію // Вісник Верховного Суду України. — 1999. — № 4. — С. 46—48.

214. ЩербаС.П., Зайцев ОА. Охрана прав потер певших и свидетелей по уголовным делам. — М.:Спарк, 1996. — 123с.

215. ЩербаС.П., Зайцев О А., СарсенбаевТ.Е. Охрана прав беспо­мощных потерпевших по уголовным делам, — М.: ООО "Изд-во "Юр-литинформ", 2001. — 200 с.

216. Щербина B.C. Господарське право: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. —480с.

217. Эйсман АА. Структура и логические свойства норм, регули­рующих собирание доказательств на предварительном следствии // Вопросы борьбы с преступностью.— М.: Юрид. лит., 1986. — Вып. 25. — С, 105 — 126.

218. Янович Ю.П, Захисник на попередньому слідстві. — X.: Ун-т внутр. справ, 1995. — 32 с.

219. Яновська OJ. Правові гарантії діяльності адвоката-захисни-ка в кримінальному процесі України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київ, ун-т імені Тараса Шевченка. — К„ 1997. — 19 с.

220. ЯношК.Ф. Коллизия защитника и подзащитного // Соц. за­конность. — 1977. — № 12. — С. 40—41.

221. Ярошенко І.С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 159 с.

398

Навчальне видання

Серія "Вища освіта XXI століття"

ШКАРУПА Віктор Костянтинович, ФІЛОНОВ Олександр Володимирович, ТИТОВ Андрій Миколайович, КІНАШ Юлія Ярославівна

АДВОКАТУРА УКРАЇНИ

Навчальний посібник

Підп. до друку 04.09.2006. Формат 60*90 '/й.

Папір офс. Друк офс. Гарнітура SchoolBook.

Ум. друк. арк. 25. Обл.-вид. арк. 21,24. Зам. М 6-573.

Видавництво "Знання".

01034, м. Київ-34, вул. Стрілецька, 28.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, w

і розповсюджувачів видавничої продукції ДК J* 1591 від 03.12.2003.

Тел.: (044) 234-80-43, 234-23-36.

E-mail: за 1ек@г па nnia.com.ua

http:// www. ziiannia. com.ua

Віддруковано на ВАТ „Білоцерківська книжкова фабрика", 09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.