5.2. Участь адвоката у господарському процесі...

5.2.1. Правовий статус адвоката у господарському процесі....................................................

5.2.2, Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарсь-

289

296

ких спорів...........................................

5.2.3. Участь адвоката-представника в розгляді господарських справ у суді....................

5.2.4. Робота адвоката під час перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, перегляду судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України, а також перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами .... 298

Запитання і завдання для самоконтролю.........

ЗОЇ

Розділ 6. УЧАСТЬ АДВОКАТІВ У АДМІНІСТРАТИВ­НОМУ ПРОЦЕСІ.......................................

303

6.1. Загальні положення щодо участі адвоката

в адміністративному процесі......................303

6.1.1. Визначення ключових понять.....................303

10

Зміст

6.1.2. Принципи адміністративного судочинства.... 305

6.1.3. Правовий статус адвоката в адміністратив­ному судочинстві.......................................309

6.1.4. Особливості правового статусу сторін

в адміністративному процесі.......................312

6.1.5. Компетенція судів щодо розгляду адміністративних справ.............................317

6.1.6. Докази в адміністративному процесі............321

6.1.7. Строки в адміністративному процесі............322

6.2. Підготовка до розгляду справи в суді...........324

6.2.1. Звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміні­стративній справі......................................324

6.2.2. Підготовче провадження............................329

6.3. Судовий розгляд справи.............................335

6.3.1. Загальні положення розгляду адміністратив­них справ у суді.........................................335

6.3.2. Залишення позовної заяви без розгляду........338

6.3.3. Зупинення, закриття провадження у справі —339

6.3.4. Судові рішення.........................................341

6.4. Особливості провадження в окремих катего­ріях адміністративних справ ......................344

6.5. Розгляд адміністративних справ

у апеляційному, касаційному провадженні,

а також у провадженнях за винятковими

та нововиявленими обставинами................353

6.5.1. Апеляційне провадження...........................353

6.5.2. Касаційне провадження.............................361

6.5.3. Провадження за винятковими обставинами .... 370

6.5.4. Провадження за нововиявленими обставинами.............................................373

Запитання і завдання для самоконтролю...............377

11

Зміст

ДОДАТОК.................................................................378

Перелік законодавства про адвокатуру

та адвокатську діяльність в Україні......................378

Міжнародно-правові засади адвокатської

діяльності..............,..........................................378

Організація діяльності адвокатури

в Україні...........................................................380

Адвокат у судочинстві та адміністративному

провадженні......................................................382

Оплата праці адвокатів.......................................383

Оподаткування адвокатської діяльності

в Україні...........................................................383

Збори та соціальні гарантії адвокатської

діяльності в Україні...........................................384

ЛІТЕРАТУРА...................................................386

12

ПЕРЕДМОВА

Реальна можливість здійснення, а також захисту основ­них прав людини кожною конкретною особою забезпечу­ється перш за все юридичними механізмами держави. Іншими словами, основними гарантіями прав людини по­винні бути національне законодавство і сама держава, на території якої проживає людина.

Адвокатура як важливий інструмент демократії повні­стю відповідає вимогам спеціального правового інституту громадянського суспільства. Без існування інституту адво­катури просто неможливі створення правової держави, за­безпечення гарантій захисту прав людини.

Невипадковим є те, що в юридичних вищих навчальних закладах України вже багато років викладається предмет "Адвокатура України". Ураховуючи великий інтерес сту­дентів до вивчення цього предмета, а також істотні зміни, яких останнім часом зазнало кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне та ад­міністративно-процесуальне законодавство України, поста­ла нагальна потреба у створенні навчального посібника з адвокатури України.

13

Передмова

Предметом курсу "Адвокатура України" є вивчення за­кономірностей організації адвокатури, шляхів демократи­зації її діяльності, правового статусу адвокатури в системі органів української держави. Така спрямованість курсу створює можливість поряд із загальнонауковими та спе­ціальними науковими методами широко використовувати сучасну методологію пізнання та вдосконалення соціаль­но-правової діяльності, яка дає змогу визначити та описа­ти систему адвокатури в єдності та взаємозумовленості елементів, які її утворюють. Унаслідок цього курс набуває статусу комплексної теоретико-практичної та прикладної дисципліни, яка вивчає у рамках єдиної системи юридич­ної підготовки самостійну, недостатньо розроблену галузь суспільних знань, що стосується діяльності органів адво­катури.

Авторами розглянуті поняття, сутність інституту адво­катури, її історичний розвиток, основні принципи органі­зації та діяльності адвокатури, особливості організації ад­вокатської діяльності в Україні, а також особливості робо­ти адвоката під час участі у кримінальних, цивільних справах, справах про господарські спори, а також у спра­вах адміністративного судочинства. Особливу увагу приді­лено міжнародним стандартам діяльності адвокатури.

Після кожного розділу, для зручності студентів, які вивча­ють предмет "Адвокатура України", пропонуються запитан­ня і завдання для самоконтролю. Навчальний посібник містить список рекомендованої літератури. Крім того, у додатках наведено перелік законодавчих актів, якими ке­рується у своїй діяльності адвокат.

Автори висловлюють подяку рецензентам - - доктору юридичних наук, професору 0.1. Харитоновій, кандидату юридичних наук, професору М.В. Ковалю, кандидату юри­дичних наук, доценту О.М. Моісеєву та кандидату юридич­них наук В.І. Маркову —- за їхню конструктивну допомогу в підготовці навчального посібника. Авторський колектив буде також вдячний усім читачам за зауваження щодо нав-чалького посібника, які будуть ретельно вивчені та врахо­вані під час подальшої роботи над його вдосконаленням.

14

Розділ 1

ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ

1.1. Поняття адвокатської діяльності в Україні, її сутність

Адвокатура — найдавніша і водночас загальнолюдська інституція. Саме слово "адвокатура" походить від латинсь­кого кореня "advocare", "advocatus" ("закликати", "запро­шений")¹.

Тривалий час точаться дискусії між юристами щодо ви­значення сутності адвокатури, її основних завдань. І спра­ва тут зовсім не в ідеології, як це може здатися на перший погляд. Так, один з най відоміших процесуалістів дорево­люційного часу Є.В. Васьковський писав, що адвокат — це уповноважений суспільства, який зобов'язаний пильнува­ти суспільний інтерес².1 навпаки, уже в сталінські часи цю позицію піддав критиці професор М.М. Полянський, який про сутність роботи адвоката висловився коротко і чітко: "Метою захисту і є захист"³. Аналогічні дискусії тривали і

¹ Адвокатура // Энциклопедический словарь / Под ред. И.Е. Андре­евского. — СПб., 1890. — Т. 1. — С. 167; Васьковский Е.В. Орга­низация адвокатуры. — Ч. 1. — СПб., 1893. — С. 1, 47—48.

² Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. — Ч. 1. — СПб., 1893.—С. 40.

³ Див.: Барщевскии MJO. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 28.

15

Розділ 1

Поняття та сутність інституту адвокатури

на Заході. Переважна більшість фахівців підтримує пози­цію, яку влучно й образно висловив Е. Пікар: "Як магнітна стрілка компаса вказує на північ, так і адвокат повинен перш за все захищати"⁴. Тож адвокат повинен керуватися насамперед інтересами клієнта. Однак при цьому є багато обмежень, які зобов'язують адвоката дотримуватися пев­ної поведінки. М.Ю. Барщевський при цьому виокремлює ос­новні її складові: чесність, компетентність і добросовісність⁵.

Розуміння сутності адвокатури в наш час набуло зовсім нового забарвлення. Зокрема, якщо в радянські часи, не без впливу комуністичної тоталітарної державної ідеоло­гії, в суспільстві поширеним було ставлення до адвокатів як до людей, які захищають злочинців і зрадників Бать­ківщини, то тепер таке "розуміння" сутності адвокатури зміни­лося на інше: адвокат — це ділок, який за шалені гроші об­слуговує багатіїв, кримінальні структури та захищає служ­бовців-злодіїв від справедливої кари. У такій ситуації по­трібно шукати наукове, юридичне обґрунтоване визначен­ня, забезпечуючи практичне застосування його положень.

Вважаємо дуже слушною думку Є.В. Васьковського, який ще у 1893 р. писав про сутність адвокатури: "На пер­ших ступенях юридичного розвитку людського суспіль­ства, коли правові норми є настільки простими і нескладни­ми, що доступні для розуміння всіх і кожного, позивач має можливість вести справи особисто, не звертаючись до сто­ронньої допомоги. Але з розвитком культури життєві від­носини стають усе більш різноманітними та заплутаними, а разом з тим ускладнюються І відповідні юридичні норми. Знання та застосовування їх стає складнішим для біль­шості громадян; позивач, не маючи спеціальної підготов­ки, вже неспроможний сам вести справи, йому необхідна допомога людини, яка добре ознайомлена з нормами ма­теріального права та формами процесу; виникає потреба в особливій групі осіб, які б спеціально займалися вивчен­ням законів і могли б надавати юридичну підтримку або

*ПикарЭ. Об адвокате (Парадокс). — М., 189S. — С. 31. ⁵ Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. М.: Профобразование, 2000. — С. 30—31.

16

здійснювати правозаступництво. Саме ці спеціалісти-право­знавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура у влас­ному розумінні слова — правозаступництво, правозахист, тобто, іншими словами, — юридична допомога, що надаєть­ся тим, хто її потребує, спеціалістами-правознавцями"⁶.

О.Д. Святоцький пише, що за своєю природою адвокатура є громадською, самостійного виду організацією професійних юристів, яка виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян та організацій⁷.

Серед юридичних засобів захисту прав людини чільне міс­це належить адвокатурі. Про це свідчить, зокрема, те, що на VIII Конгресі ООН, що відбувся у серпні 1990 р. в Нью-Йор­ку, було прийнято спеціальний документ — "Основні поло­ження про роль адвокатів" (далі — "Основні положення").

Сприяти забезпеченню належного рівня захисту покли­кані приписи "Основних положень", які стосуються за­гальних обов'язків адвокатів, У них, зокрема, зазначено, що такими обов'язками є: консультування клієнта про йо­го права й обов'язки; надання допомоги клієнту законним способом і здійснення певних дій для захисту його інтере­сів; надання клієнту допомоги в судах, трибуналах, ад­міністративних органах.

Важливі приписи вміщено в "Основних положеннях" щодо забезпечення доступності юридичної допомоги, яку покликані надавати адвокати, а саме: обов'язок держав­них органів гарантувати реальний і рівний доступ до адво­катури для всіх осіб, які проживають на території держа­ви, зокрема забезпечити фінансування юридичної допомо­ги незаможним людям. Особлива увага приділяється про­блемам забезпечення юридичної допомоги у кримінально­му провадженні. Підкреслюється, що держава зобов'язана гарантувати кожній людині права на юридичну допомогу в разі ЇЇ арешту, затримання або обвинувачення у злочині, зокрема забезпечити доступ до адвоката не пізніше 48 го­дин з моменту арешту або затримання; фінансувати послу-

^s Васьковский Е.В. Организация адвокатуры. — Ч. 1. — СПб., 1893.—С. 5.

⁷ СвятоцкийАД. Адвокатура и защита прав граждан, — Львов: Світ, 1992.—С. 8.

.рис.. | ₁₇

•іа у '

г-А ЕІ5ЛЮТ,: І

rf.t«.Ul J

Розділ 1

ги адвоката, якщо людина не має необхідних коштів для їх оплати; створити умови для зустрічі адвоката з особою, яка затримана, заарештована або перебуває в тюрмі, без пере­шкод і цензури.

Головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури — це захист прав людини. Це положення має бути визначальним у вирішенні проблеми досконалого функціонування цього надзвичайно важливого правозабез-печувального інституту.

Е. Пікар писав, що адвокатура створена не для насолоди тих, хто до неї належить, а для суспільного служіння, тяж­кого, суворого і серйозного. Звернення до нас клієнтів — не прохання, а вимога, від якої ми можемо лише тоді ухи­литися, коли очевидно, що законна підтримка і суперечка з приводу їхніх вимог неможливії

Реальна здійсненність і надійна захищеність прав люди­ни — найвищий критерій гуманістичності, прогресивності, "якісності" адвокатури. Будь-які системи організації та діяльності адвокатури, що існують нині в різних країнах, будь-які пропозиції щодо їх поліпшення, удосконалення мають оцінюватися саме під кутом зору їх здатності забез­печити права людини⁹.

Отже, поняття і сутність інституту адвокатури можна сформулювати так: адвокатура — це незалежна само­стійна громадська організація професійних юристів, яка у встановленому законом порядку виконує важливу суспільну функцію — захист прав і законних інтересів громадян і ор­ганізацій, а також надає їм необхідну правову допомогу.

Поняття та сутність інституту адвокатури

^s Пикар Э. Об адвокате (Парадокс). — М., 1898. — С. 83. ⁹ Святоцький ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 80—81.

18