Звіт за результатами контролю проектної діяльності не повинен включати такий пункт, як:

1. кошторисну вартість;

2. фактичні результати;

3. прогнозні результати;

4. Визначення беззбитковості проекту.

Збір та документування фактичних даних, визначення ступеня виконання запланованих показників є змістом процесу:

1. Відслідковування;

2. аналізу;

3. корегування;

4. правильні відповіді а) та в).

Контроль часу виконання робіт проекту здійснюється із застосуванням:

1. профілю використання ресурсів;

2. Сіткового графіка;

3. діаграми Ганта;

4. діаграми Парето.

Загальні розрахункові витрати по проекту визначаються як:

1. планові витрати по фактично виконаних роботах;

2. планові витрати по роботах, які необхідно виконати за планом;

3. сума фактичних витрат на визначений момент часу і переглянутих розрахункових витрат на роботи, що залишилося виконати;

4. сума фактичних витрат і планових витрат по фактично виконаних роботах.

Якщо індекс освоєння витрат менше одиниці, то це означає:

1. фактичне виконання робіт випереджає по строках графік;

2. фактичне виконання робіт відстає по строках від графіка;

3. фактичні витрати по виконаних роботах нижчі від запланованих;

4. фактичні витрати по виконаних роботах вищі від запланованих.

Абсолютне відхилення за розкладом розраховується за формулою:

1. освоєний обсяг/планові затрати;

2. освоєний обсяг – планові затрати;

3. освоєний обсяг – фактичні затрати;

4. освоєний обсяг /фактичні затрати.

Фактичні витрати не враховуються при розрахунку:

1. показника вартості виконання;

2. показника виконання плану;

3. загальних розрахункових витрат на проект;

4. абсолютного відхилення в розкладі.

Результати ході робіт на даний момент порівнюють із загальним обсягом робіт за допомогою показників:

1. вартості виконання;

2. виконання плану;

3. завершеності проекту;

4. абсолютного відхилення в розкладі;

5. абсолютного відхилення у витратах.

Метод простого контролю фактичного виконання проекту називається:

1. «10/100»;

2. «50/50»;

3. «0-100»;

4. «100-50».

Основним завданням управління ризиками є:

1. обмеження втрат через невідповідність плану та реалізації проекту;

2. розробка заходів профілактики ризиків при реалізації проекту;

3. розвиток системи захисту від ризиків при реалізації проекту;

4. визначення можливості того, що наслідок (дія) ризику дійсно буде мати місце.

Які показники порівнюються при обґрунтуванні рішень з допомогою методів управління ризиками:

1. міра ризику та корисність проекту;

2. міра ризику та ступінь ризику;

3. ймовірність виникнення ризикової ситуації та її наслідки;

4. правильними є відповіді б) та в).

Якщо невизначеність збільшується, то ризик:

1. збільшується;

2. зменшується;

3. не змінюється;

4. може збільшитися або зменшитися залежно від ситуації.

При розробці плану реагування на ризики виявлено ще один ризик з дуже серйозними наслідками для проекту. Розроблено план відступу, який передбачає все нижчеперелічене, крім:

1. розробка альтернативних шляхів;

2. виявлення резервів;

3. зміна змісту проекту;

4. передача проекту зовнішньому підряднику.

Ризик інвестиційного проекту – це:

1. ймовірність того, що проект не буде реалізовано;

2. очікуване значення NPV проекту;

3. потенційна, чисельно вимірна можливість несприятливих ситуацій і пов’язаних з ними наслідків у вигляді втрат, збитків у зв’язку з невизначеністю;

4. неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, в т.ч. пов’язані з ними витрати й результати.

Розподіл ймовірностей можливих результатів проекту отримують в результаті застосування:

1. методу побудови «дерева рішень»;

2. визначення чутливості;

3. імітаційного моделювання методом Монте-Карло;

4. діаграм Ганта.

Ринковий ризик відноситься до:

1. непередбачуваних зовнішніх ризиків;

2. передбачуваних зовнішніх ризиків;

3. внутрішніх організаційних ризиків;

4. внутрішніх технічних ризиків.

Для кількісної оцінки ризиків використовується показник:

1. термін окупності;

2. коефіцієнт трансформації;

3. точка беззбитковості;

4. середньоквадратичне відхилення.

Показник чутливості – це:

1. відношення процентної зміни критерію до зміни значення змінної на 1%;

2. співвідношення між темпами зміни обсягу реалізації та прибутку;

3. ймовірність можливого результату проекту;

4. граничні зміни значень вхідних змінних проекту.

За сферами прояву виділяють такі види ризиків:

1. політичні;

2. економічні;

3. припустимі;

4. систематичні.

Динамічними називаються ризики:

1. втрат реальних активів внаслідок заподіяння збитків власності або незадовільної організації;

2. непередбачених змін вартісних оцінок проекту внаслідок зміни початкових управлінських рішень, а також зміни ринкових або політичних обставин;

3. невизначеності природно-кліматичних умов, можливості стихійних лих.

Передбачуваними ризиками є:

1. соціально-небезпечні;

2. природно-кліматичні;

3. операційні;

4. макроекономічні.

Якісний аналіз ризиків – це:

1. безпосередні розрахунки змін ефективності проекту у зв’язку з ризиками;

2. визначення переліку можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

3. опис усіх передбачуваних ризиків проекту, а також факторів, що впливають на їх рівень.

Метод побудови «дерева рішень» , як метод аналізу ризиків проекту припускає:

1. розробку кількох варіантів (песимістичного, оптимістичного й найбільш ймовірного) розвитку проекту і їхню порівняльну оцінку;

2. використання бази даних здійснення аналогічних проектів для перенесення їхньої результативності на розроблюваний проект;

3. покрокове розгалуження процесу реалізації проекту з оцінкою ризиків, витрат, збитку і вигід;

4. покрокове знаходження значення результуючого показника за рахунок проведення багаторазових дослідів з моделлю.

Метод зниження ризику, який передбачає розподіл зусиль підприємства між видами діяльності, результати яких безпосередньо не пов’язані між собою, називається:

1. страхуванням;

2. резервуванням;

3. диверсифікацією;

4. нейтралізацією.

Метод аналізу ризиків, який передбачає розробку кількох варіантів (песимістичного, оптимістичного й найбільш ймовірного) розвитку проекту і їхню порівняльну оцінку називається методом:

1. сценаріїв;

2. чутливості;

3. аналогів;

4. ймовірнісного аналізу.

Ймовірність ризику – це:

1. критерій досягнення успіхів проекту;

2. міра можливості того, що наслідок (дія) ризику дійсно буде мати місце;

3. відхилення дійсного стану проекту від очікуваного;

4. міра серйозності негативних наслідків,рівень збитків або оцінка потенційних можливостей, пов’язаних з ризиком.

Метод зниження ризику шляхом резервування коштів на покриття збитку, передбачених витрат при настанні ризикових подій називається:

1. страхуванням;

2. резервуванням;

3. диверсифікацією;

4. нейтралізацією.

Стосовно проекту як замкнутої системи внутрішніми ризиками є:

1. коливання ринкової кон’єктури;

2. виробничий брак;

3. нестабільність економічного законодавства;

4. зміна природно-кліматичних умов;

5. неточність проектної документації.

В залежності від джерела виникнення розрізняють такі ризики проекту:

1. природно-кліматичні;

2. зовнішні;

3. внутрішні;

4. збитки.

Управління якістю зумовлює:

1. підвищення задоволеності споживачів;

2. зменшення кількості переробок;

3. ріст продуктивності ресурсів;

4. зменшення товарообігу.

Який інструмент слід використовувати для пошуку та ідентифікації проблем:

1. бенчмаркінг;

2. діаграма процесів;

3. діаграма Ісікави;

4. контрольні карти.

Дайте визначення сучасному поняттю «якість»:

1. відповідність встановленим вимогам;

2. ступінь задоволення споживача;

3. відсутність браку;

4. придатність до використання.

Затрати на інспекційні перевірки відносяться до затрат:

1. попереджувальних;

2. інформаційних;

3. затрат на усунення дефектів;

4. зовнішніх.

До попереджувальних витрат, пов’язаних із забезпеченням якості, належать:

1. витрати на інспекційні перевірки, лабораторний та інспекційний контроль;

2. витрати на відбракування та ремонт;

3. витрати на забезпечення якості проекту, навчання персоналу;

4. витрати на повернення продукції, задоволення скарг споживачів, необхідні заходи у відповідь.

Для ідентифікації основних причин більшості проблем, пов’язаних з якістю, слід застосувати:

1. статистичні таблиці;

2. контрольні графіки;

3. діаграми Парето;

4. інспекції.

Контрольні графіки призначені для:

1. виявлення дефектів;

2. розв’язання в першу чергу критичних проблем;

3. виявлення причин проблем;

4. запобігання дефектам.

Види контролю якості за інструментальним оснащенням класифікуються на:

1. візуальний та інструментальний;

2. вхідний, операційний та приймальний;

3. безперервний та вибірковий;

4. самоконтроль та контроль зі сторони працівників технічних служб.

Який із перелічених елементів не висвітлюється в програмі забезпечення якості проекту:

1. організаційна структура, у межах якої буде реалізовуватися дана програма;

2. розрахунок прибутку від проекту за умов дотримання всіх стандартів якості;

3. перелік практичних заходів для досягнення необхідних показників якості;

4. повноваження осіб, які забезпечують організацію виконання намічених програмою заходів.

Сучасна концепція управління якістю має назву:

1. управління відповідно до цілей;

2. постійне удосконалення якості;

3. загальне управління якістю;

4. нуль дефектів.

Планування якості передбачає:

1. виявлення вимог до якості проекту й продукції проекту, а також визначення шляхів їх задоволення;

2. регулярну перевірку ходу реалізації проекту з метою встановлення відповідності визначеним раніше вимогам до якості;

3. відстеження конкретних результатів діяльності по проекту з метою визначення їх відповідності стандартам і вимогам щодо якості й визначення шляхів усунення причин реальних і потенційних невідповідностей.

Контроль якості здійснюється із застосуванням:

1. профілю використання ресурсу;

2. сіткового графіка;

3. діаграми Ганта;

4. діаграми Парето;

5. матриці розподілу витрат.

Затрати по гарантійному обслуговуванню покупців відносяться до:

1. попереджувальних;

2. інформаційних;

3. затрат на усунення дефектів;

4. зовнішніх.

Засіб управління якістю, який включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції, називається:

1. стандартизацією;

2. сертифікацією;

3. аудитом якості;

4. планом якості.

Бенчмаркінг – це:

1. графічне зображення характеру зміни показника якості в часі;

2. спосіб знаходження можливостей для вдосконалення своєї діяльності на основі її порівняння із діяльністю кращих або провідних у своїй області підприємств або підрозділів;

3. аналіз факторів ризику проекту.

Діаграми розсіювання використовуються в управління проектами для:

1. ідентифікації ризику;

2. контролю якості;

3. підготовки тендерів;

4. вибору альтернативного проекту.

Роботи, пов’язані із забезпеченням якості проектів, базуються на застосуванні стандартів:

1. Міжнародної організації зі стандартизації;

2. Європейської організації з управління якістю;

3. Комітету з управління якістю СНД;

4. Державного комітету зі стандартизації.

Управління якістю проекту охоплює :

1. всі фази життєвого циклу проекту;

2. фазу завершення проекту;

3. фазу планування;

4. фазу реалізації.

Контрольні карти – це:

1. графічне зображення характеру зміни показника якості в часі;

2. спосіб знаходження можливостей для вдосконалення своєї діяльності на основі її порівняння із діяльністю кращих або провідних у своїй області підприємств або підрозділів;

3. гістограма впорядкована за частотою виникнення певних факторів по кожному результату, дозволяє сконцентрувати увагу на небагатьох важливих факторах.

Види контролю якості за місцем у технологічному процесі класифікуються на:

1. візуальний та інструментальний;

2. вхідний, операційний та приймальний;

3. безперервний та вибірковий;

4. самоконтроль та контроль зі сторони працівників технічних служб.