IV. Сертифікація програмних продуктів.

1. Стандартизація систем якості.

На початку 70-х років багато фахівців прийшли до виводу про необхідність широкого распро­странения індустріальних (інженерних) методів в області по­строения програм (см § 1.1). Індустріальні методи бази­руются на строгій регламентації і автоматизації технологиче­ских процесів. Таким чином, стандартизація і в області по­строения програм стала життєвою необхідністю.

В рамках Єдиної Системи Про­граммной Документації (ЕСПД) розроблено і введено в дей­ствие близько тридцяти стандартів, що упорядковують розробку програмної документації. Багато видів стандартів для про­граммной продукції ще не розроблено (загальні технічні вимоги, загальні технічні умови, технічні умови на види ПП, номенклатура показників якості, методи выполне­ния окремих видів робіт в технологічних процесах, порядок проведення цих робіт і ін.).

При розробці ПМК системи УК ПП прийняті наступні вихідні положення:

1) розробка ПП здійснюється відповідно до действую­щими стандартів, технічних умов, ТЗ або іншими заме­няющими його документами, що містять вимоги до якості ПП, встановлені на підставі аналізу вимог конкрет­ного і (або) потенційного користувача до споживчих властивостей даного вигляду ПП;

2) якість ПП забезпечується переважно в процесі його розробки; по завершенню кожного етапу розробки про­екта повинен проводитися документований, систематичний і критичний аналізи результатів розробки;

3) за якість ПП, що розробляється, відповідальність несе розробник, що поставляється — постачальник;

4) керівництво організації — розробника несе ответствен­ность за визначення політики в області якості і за рішення, що стосуються розробки, впровадження і ведення системи якості;

5) управління якістю ПП грунтується перш за все на стимулюванні зацікавленості розробників і поставщи­ков в забезпеченні високої якості ПП, підвищенні профессио­нализма:

6) для забезпечення необхідної якості ПП управління каче­ством здійснюється на всіх стадіях і етапах життєвого циклу ПП, починаючи з найраніших;

7) у розробляючій організації мають бути визначені система якості (органи, що управляють, і особи, ответ­ственность, що несуть, за якість), а також політика в області якості ПП; відповідальність і повноваження за кожен вид діяльності, що впливає на якість ПП; визначення обов'язків і полномо­чий повинне забезпечувати досягнення поставлених цілей на заданому рівні ефективності;

8) управління якістю ПП базується на контролі якості в процесі розробки;

9) всі функції, що формалізуються, процедури і операції по управлінню якістю кінець кінцем мають бути передані ЕОМ і реалізовані на ній у вигляді інструментальних програм;

10) у ідейному (концептуальному) плані інструментальні програми і методики, що входять до складу ПМК, повинні пред­ставлять єдине ціле, таке, що узгоджується з прийнятою технологією програмування і є складовою частиною цієї техноло­гии;

11) у складі ПМК підсистеми В До ПП можна виділити базо­вую (умовно постійну) і змінну частини. Базова часть-ПМК розробляється як типове проектне рішення з исполь­зованием принципів модульної структури і може бути исполь­зована в різних організаціях, незалежно від відомчої приналежності і власної специфіки. Змінна часть-ПМК зважає на специфіку розробляючої організації, структури і завдань підсистеми УК Пп. Вона створюється в конкрет­ной організації шляхом налаштування базової частини ПМК і разра­ботки нових, бракуючих частин підсистеми УК ПП;

12) всі компоненты базової частини ПМК повинні володіти властивостями автономності (незалежності) розробки, налаштування і вживання. Проте найбільший ефект повинен досягатися від комплексного використання всіх компонентів ПМК.

Основними методами стандартизації УК ПП в розробляючій організації є: систематизація і класифікація: типізація і уніфікація; регламентація.

Систематизація і класифікація направлені на упорядоче­ние елементів управління (ГКК, СЬКК і ін.), встановлення їх прав і обов'язків, а також взаємодії між ними.

Типізація і уніфікація направлені на виявлення і форми­рование схожих компонентів програм і програмних комплексів за профілем організації, па створення бібліотек унифициро­ванных компонентів, засобів генерації програм з цих ком­понентов, інтерфейсних угоді.

Регламентація направлена на впорядкування организаци­онных і технологічних процедур по забезпеченню необхідного рівня якості на всіх стадіях життєвого циклу Пп.

У США, наприклад, в середині 80-х років введені в дію наступні стандарти: ANSI/IEEE «Специфікація вимог до ПО» (Guide to Software Requirements Specifications); «Планерування управління конфігурацією ПО» (Software Configuration Management Plans); «Документування тестів ПО» (Software Test Documentation); «Планерування рівня якості ПО» (Software Quality Assurance Plan?). Як про­ектов апробовуються і інші стандарти, у тому числі «Довідник гарантії якості», «Класифікація відмов, збоїв і помилок ПО».

При організації управління якістю ПП багато корисних рекомендацій можна запозичувати з відповідних стан­дартов по управлінню якістю промислової продукції.

У 1987 р. затверджено п'ять міжнародних стандартів ISO, уста­навливающих вимоги до систем забезпечення якості про­дукции на підприємствах: «Стандарти по управлінню якістю і забезпеченню якості. Керівництво для вибору і вживання» (ISO 9000); «Система якості. Моделі забезпечення якості при проектуванні, розробці, виробництві, монтажі і обслужи­вании» (ISO 900S); «Система якості. Моделі забезпечення якості при виробництві і монтажі» (ISO 9002); «Система якості. Моделі забезпечення якості в процесі контролю і випробування готової продукції» (ISO 9003); «Управління каче­ством і елементи системи якості. Основні напрями» (ISO 9004).